«Міщанин-шляхтич»: характеристика Журдена
17 вересня 2025 р.•
Пан Журден — центральний персонаж комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич», який втілює тип заможного міщанина з аристократичними амбіціями. Цей образ став класичним у світовій літературі як втілення марнославства та соціального снобізму.
Соціальне походження та статус
Журден — успішний торговець сукном, який успадкував справу від батька і примножив статки власною працею. Він належить до заможної буржуазії, що швидко збагачувалася в XVII столітті.
Незважаючи на багатство, Журден відчуває соціальну неповноцінність через своє походження. Він мріє потрапити в дворянське середовище, яке вважає вищим за себе.
Його торговельна діяльність приносить прибуток, але не задовольняє амбіції. Журден готовий витрачати величезні суми на те, щоб видаватися дворянином.
Психологічний портрет
Домінуюча риса характеру Журдена — марнославство, прагнення до дворянського титулу. Ця одержимість засліплює його, робить легкою здобиччю для шахраїв.
Журден простодушний і довірливий. Він щиро вірить усім, хто обіцяє допомогти йому стати дворянином, не помічаючи очевидного обману.
Водночас він не позбавлений кмітливості в ділових питаннях. Журден помічає, що кравець украв у нього тканину, що свідчить про його досвід у торгівлі.
Характер героя суперечливий: він може бути щедрим і скупим, розумним і наївним залежно від ситуації.
Стосунки з родиною
Конфлікт із дружиною розкриває суперечності характеру Журдена. Пані Журден представляє здоровий глузд, який протистоїть марним мріям чоловіка.
Журден любить дочку Люсіль, але його любов егоїстична — він хоче використати її для здійснення власних амбіцій, видавши заміж за дворянина.
Сімейні конфлікти показують, як соціальні амбіції руйнують природні людські стосунки. Журден готовий пожертвувати щастям родини заради примарної мрії.
Журден і його «вчителі»
Прагнучи стати дворянином, Журден наймає вчителів музики, танців, фехтування та філософії. Він наївно вірить, що ці науки зроблять з нього справжнього аристократа.
Стосунки з учителями розкривають комічну сторону характеру Журдена. Він захоплюється кожною новою «наукою», не розуміючи її суті.
Особливо комічна сцена з учителем філософії, коли Журден дізнається, що всю життя говорив прозою, не знаючи про це. Це символізує його невігластво.
Взаємини з графом Дорантом
Дорант майстерно використовує слабкості Журдена, переконавши його, що маркіза Доримена схильна до його залицянь. Журден сліпо вірить графові.
Стосунки з Дорантом показують рабську психологію Журдена перед дворянством. Він готовий на будь-які витрати, аби тільки граф спілкувався з ним «як з рівним».
Журден позичає Дорантові величезні суми, не вимагаючи повернення. Його щедрість межує з безглуздям.
Еволюція образу
На початку п'єси Журден упевнений у своїх можливостях стати дворянином. Він енергійно береться за «науки», вірить у швидкий успіх.
Поступово його впевненість похитується. Сварки в родині, витрати на вчителів, невизначеність стосунків із Дорантом створюють напругу.
Кульмінація — «турецька церемонія», коли Журден нарешті отримує «дворянський» титул. Він щасливий, не розуміючи, що це розіграш.
У фіналі Журден частково прозріває, але його основні ілюзії залишаються. Мольєр показує, що такі люди нездатні на повне самопізнання.
Комічні прийоми в зображенні Журдена
Мольєр використовує комізм ситуацій: Журден постійно потрапляє в незручні становища через своє марнославство та невігластво.
Комічним є контраст між амбіціями Журдена та його реальними можливостями. Він мріє про аристократичність, залишаючись типовим буржуа.
Мовний комізм створюється через суперечність між претензіями на вишуканість і простонародною мовою героя.
Типове та індивідуальне в образі
Журден — соціальний тип нувориша, характерний для епохи становлення капіталізму. Таких людей було багато в реальному житті.
Водночас Мольєр створив індивідуальний характер з власними особливостями, що робить Журдена живим, правдоподібним персонажем.
Образ Журдена універсальний — він втілює вічну людську ваду марнославства, яка існує в усі епохи.