«Міщанин-шляхтич»: цитатна характеристика Журдена
17 вересня 2025 р.•
Пан Журден — головний герой комедії Мольєра, характер якого яскраво розкривається через його власні слова та висловлювання інших персонажів. Цитатна характеристика дозволяє побачити всі грані цього комічного, але водночас трагічного образу.
Прагнення до освіти та культури
Журден щиро вірить, що освіта зробить з нього справжнього дворянина:
«Я хочу розуму набратися, щоб не пасти задніх у пристойному товаристві».
Його захоплення новими знаннями наївне, але щире:
Учитель філософії: «Хочете займемося етикою?»
Журден: «Етикою? Що це таке?»
Учитель: «Вона вчить керувати пристрастями».
Журден: «А! Етикою, етикою! Ось чого мені треба!»
Журден: «Етикою? Що це таке?»
Учитель: «Вона вчить керувати пристрастями».
Журден: «А! Етикою, етикою! Ось чого мені треба!»
Знамените відкриття Журдена про прозу показує його невігластво: «Ось уже більше сорока років, як я говорю прозою, навіть не знаючи про це!»
Марнославство та снобізм
Головна пристрасть Журдена — прагнення до дворянства — виражається в його словах:
«Я хочу, щоб мене поважали, і для цього я вивчаю науки».
Його захоплення аристократичними манерами комічне:
«Ось як треба вклонятися маркізі... А ось як — герцогині... А так — королеві!»
Журден наївно вірить у магічну силу зовнішніх атрибутів дворянства.
Стосунки з родиною
Конфлікт із дружиною розкривається через їхні діалоги:
Пані Журден: «Що вам дала ця дворянська манія?»
Журден: «Коли я буду дворянином, то зможу сказати: це моя заслуга!»
Журден: «Коли я буду дворянином, то зможу сказати: це моя заслуга!»
Його любов до дочки забарвлена егоїзмом:
«Люсіль — моя дочка, і я хочу зробити її маркізою».
Журден не розуміє, що його амбіції руйнують сімейне щастя.
Наївність та довірливість
Журден легко піддається обману через свою довірливість:
Дорант: «Ви — людина, яка мені подобається».
Журден: «Ви робите мені велику честь, пане граф!»
Журден: «Ви робите мені велику честь, пане граф!»
Його захоплення увагою аристократа безмежне:
«Граф — моя особа! Моя особа — граф! Ах, яке блаженство знатися з вельможею!»
Журден не помічає очевидного обману, засліплений своїми мріями.
Комічні висловлювання
Багато фраз Журдена стали крилатими через свою комічність:
«Ах, який я розумний! Ах, які в мене здібності!» — після уроку філософії.
«Коли я одягаю дворянський костюм, мене всі поважають» — про силу зовнішності.
«Я джентльмен, я джентльмен!» — під час турецької церемонії.
Ці висловлювання розкривають самовпевненість і водночас невпевненість героя.
Оцінки інших персонажів
Дружина про Журдена: «Наш Журден з'їхав з глузду через свою дворянську манію».
Ніколь: «Господар наш став зовсім дурний, відколи взяв собі в голову грати пана».
Дорант цинічно: «Журден — людина, як раз створена для наших планів».
Ці оцінки показують, як оточуючі сприймають марнославство Журдена.
Еволюція мовлення
Спочатку Журден говорить простою, природною мовою міщанина:
«Я чесний торговець, мій батько теж був торговцем».
Поступово він намагається наслідувати аристократичні манери мови, але це виходить штучно і комічно.
У фіналі, після «турецької церемонії», його мова стає ще більш претензійною:
«Тепер я справжній дворянин! Мамамуші!»
Самохарактеристика героя
Журден має завищену самооцінку, що проявляється в його словах:
«У мене є розум і здатності, щоб міркувати про речі вищі, ніж торгівля».
Він щиро вірить у свою винятковість:
«Я не такий, як інші. У мене є благородні нахили».
Ця самохарактеристика контрастує з реальними вчинками героя.