«Місце для дракона»: цитатна характеристика героїв
27 січня 2025 р.•
Повість-казка Юрія Винничука «Місце для дракона» розкриває перед читачем цікавий світ, де звичайні уявлення про драконів та князів перевертаються з ніг на голову. Цей твір показує, що справжня мудрість та доброта можуть приховатися в найнесподіваніших місцях.
Цитатна характеристика князя
Князь люботинський предстає перед читачем як типовий правитель, який більше цікавиться власним комфортом, ніж справами князівства:
«Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний мушиним дзижчанням, у сни занурений, наче у мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених. Були це особливі сни, бо з'являлися вони лише в полудень, а вночі ніколи…»
Князь «оголосив по всьому князівству наказ, щоб ані одна душа не важилася в полудень потривожити його супокій»
Його підхід до проблеми дракона виявляє типову для багатьох правителів позицію:
«Жоден володар ніколи не змириться з тим, що б на його землях жило якесь чудовисько. І дарма — чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, — мусить бути убите».
Князь так плекав сни про «війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених»
«Спокій і затишок запанували в князівстві, і полудень став богом, якому хоч і молилися, проте жертву приносили зовсім маленьку, майже непомітну жертву, а в нагороду здобули нудьгу, котра, мов іржа меч, пороз'їдала душі люботинців, а що ті одвикли боронитися, запанувала вона безроздільно, викликаючи неймовірну лінь та розмореність. Здавалося, всі люботинці тільки для того й живуть, щоб виспатись, і якщо не закинули вони ще своїх ремесел та господарок, то тільки тому, що, не забезпечивши здорової їжі, не мали вони й здорового сну».
«Раніше князь утримував невелике військо, та, оскільки не було війн і воно влітало йому в дзвінкий гріш, розпустив його»
Цитатна характеристика дракона Грицька
Дракон Грицько — це найнезвичайніший персонаж твору, який руйнує всі стереотипи про драконів:
«Дракон ще був зовсім молодий. Минуло вісім років, відколи він вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печері. Не було кому заопікуватися ним та навчити драконячого способу життя, бідолаха навіть не знав, чим повинен харчуватися, і їв собі травичку, листячко, різні там ягідки, дикі яблука й груші.»
Його незвичайна поведінка вражає навіть досвідчених людей:
«Але до того веду, що цей дракон якийсь дуже дивний. Ні на кого не нападає, нікого не вбиває. А найбільше, що мене здивувало, — вигляд його печери».
Дракон показує справжню мудрість та глибоке розуміння людської природи:
«Яке щастя мати друзів і могти для них пожертвувати життям! Воістину це дозволено тільки людям!»
Цитатна характеристика Пустельника
Пустельник — це колишній воєвода, який розчарувався в військовій службі та вибрав життя в усамітненні:
Пустельник колись був воєводою, але «але зажерся із батьком теперішього князя. Мені його безперервні військові походи впоперек горла стали. Воює, воює, а який із того мав хосен? Ані клаптика землі не зумів приточити до Люботина. Плюнув я та й подався сюди»
Він стає наставником для дракона, передаючи йому мудрість:
«Не драконове це діло, книги читати. Я тебе не відраджую, але, хто хоч краплю мудрості зачерпне, довіку ситий не буде. Від многої мудрості много скорбі, і хто примножує знання, примножує печаль.»
Цитати про патріотичні почуття
Твір містить багато глибоких роздумів про патріотизм та відданість рідній землі:
«- А ви оголосіть краще, що мене вбито. Я сидітиму тут і носа нікуди не потикатиму.
– Аякже! А де труп? Ти мені трупа давай, а тоді сиди: хоч сто літ! А хто бачив, як тебе було переможено? Гадаєш, всі такі дурні? Я через тебе, гевала, ночей не сплю, вже третій день п'ю. Так і зіп'юсь до дідькової мами. А що з дочкою буде? А з Люботином? В тебе що – патріотичні почуття притуплені? – Та ні… але я ще такий молодий… не нажився ще…
– Шкода. Але що робити?»
– Аякже! А де труп? Ти мені трупа давай, а тоді сиди: хоч сто літ! А хто бачив, як тебе було переможено? Гадаєш, всі такі дурні? Я через тебе, гевала, ночей не сплю, вже третій день п'ю. Так і зіп'юсь до дідькової мами. А що з дочкою буде? А з Люботином? В тебе що – патріотичні почуття притуплені? – Та ні… але я ще такий молодий… не нажився ще…
– Шкода. Але що робити?»
«- Так, це правда. Але я вже знаю, що зроблю. Я вийду на герць. Заради князя, заради його доньки і заради Люботина. Мого Люботина. Бож це і моя земля!
– Що ти говориш?! Ти повинен жити! Життя володаря не варте й одного рядка поета! Ти повинен писати!»
– Що ти говориш?! Ти повинен жити! Життя володаря не варте й одного рядка поета! Ти повинен писати!»
«- Ну і що? Ваш батько не винен, що мусить брехати. Якби я був справжнім драконом, то й не треба б цієї кумедії.
– Або якби князь був князем… І я – сама собою… І всі люди – людьми… А не драконами. Ах, я знаю, що зроблю! Зараз вийду до них в оцій чистенькій сукні.., Нехай побачать, що нема вже кого визволяти…»
– Або якби князь був князем… І я – сама собою… І всі люди – людьми… А не драконами. Ах, я знаю, що зроблю! Зараз вийду до них в оцій чистенькій сукні.., Нехай побачать, що нема вже кого визволяти…»