Наталка-Полтавка: повний текст п'єси Івана Котляревського

«Наталка-Полтавка» — п'єса, написана Іваном Котляревським у 1819 році. Вона стала першим драматичним твором нової української літератури. В основі сюжету — історія кохання бідної дівчини Наталки та її обранця Петра, на шляху яких постають соціальні перешкоди.

Дія I

Явлення 1
Наталка (виходить з хати з ведрами на коромислі, підійшовши до ріки, ставить ведра на березі, підходить на край сцени в задумчивості і співає):
«Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться; О, як моє болить серце, а сльози не ллються... Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися! Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися».
Явлення 2
Наталка і возний.
Возний: «Благоденственного і мирного пребиванія! Удобная оказія предстала зділати о собі предложеніє на самоті... Я тебе люблю і женитись на тобі хочу».
Наталка: «Гріх вам над бідною дівкою глумитися; чи я вам рівня? Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару».
Явлення 3
Наталка, возний і виборний.
Виборний (співає): «Дід рудий, баба руда, батько рудий, мати руда...»
Наталка бере ведра і йде додому.
Явлення 4
Терпилиха пряде, Наталка шиє.
Терпилиха: «Ти оп'ять чогось сумуєш, Наталко! Скілько хороших людей сватались за тебе — розумних, зажиточних і чесних, а ти всім одказала».
Наталка: «Не плачте, мамо! Я покоряюсь вашій волі і для вас за першого жениха, вам угодного, піду замуж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати».
Явлення 5
Наталка (одна).
«Трудно, мамо, викинуть Петра із голови, а іще трудніше із серця. Но що робить!.. Дала слово за першого вийти замуж — для покою матері треба все перенести».
Явлення 6
Наталка, Терпилиха і виборний.
Виборний: «У мене єсть на приміті чолов'яга і поважний, і багатий, і Наталку дуже собі уподобав. Наш возний, Тетерваковський. Ви його знаєте... Чим же не чоловік?»
Наталка: «Бога бійтесь, пане виборний! Мені страшно і подумати, щоб такий пан хотів на мені женитись».
Явлення 7
Наталка (одна).
«Не минула мене лиха година; возний гірше реп'яха причепився... Боже! Коли уже воля твоя єсть, щоб я була за возним, ти вижени любов до Петра із мого серця і наверни душу мою до возного, а без сього чуда я пропаду навіки...»