«Облітають квіти, обриває вітер»: читати вірш Володимира Сосюри

Вірш «Облітають квіти, обриває вітер» Володимира Сосюри є одним з найвідоміших ліричних творів української поезії XX століття. Написаний у 1938 році, він відображає глибокі роздуми поета про природу, час та людські почуття. Твір має альтернативну назву «Осінь» і є яскравим прикладом пейзажної лірики з філософським підтекстом.

Текст вірша

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В'яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка біла мерзне під вікном.

Тематика та ідея твору

Основна тема вірша — осіння меланхолія та природні зміни, які символізують перехідні моменти в житті людини. Поет зображує осінь як могутню, але сумну постать, яка приносить з собою замирання природи та печаль.
Ідея твору полягає у відображенні циклічності природи та невідворотності змін. Сосюра показує, як осінь, з одного боку, приносить красу (жовтокоса, синьоока), а з іншого — руйнування та замирання. Це створює контраст між естетикою та меланхолією.

Художні особливості

Вірш вирізняється багатством образів та символіки:
  • Персоніфікація: осінь зображена як жива істота — «жовтокоса», «синьоока», що їде на коні.
  • Колористика: використання кольорів для передачі настрою — синій (тишина, меланхолія), жовтий (осіння краса), чорний (замирання).
  • Повторення: рефрен «Облітають квіти, обриває вітер» створює ритмічність та підкреслює основну ідею.
  • Метафори: «пелюстки печальні», «золоті копита чорного коня», «покора в тишині».
  • Контраст: протиставлення краси осені та її руйнівної сили.
Ритмічна структура вірша сприяє передачі меланхолійного настрою, а використання довгих рядків створює відчуття повільності та замирання.

Філософський зміст

Вірш містить глибокий філософський підтекст про невідворотність змін та циклічність життя. Осінь у творі Сосюри — це не лише пора року, а символ переходу, завершення одного етапу та початку нового.
Образ «покори в тишині» вказує на прийняття природних законів та необхідність підкорення часу. Берізка, що «мерзне під вікном», стає символом людської вразливості перед силами природи та часу.