Оборона Буші головні герої
27 січня 2025 р.•
Герої твору «Оборона Буші» стоять перед нелегким вибором у їх житті, в нелегкий час. «Оборона Буші» головні герої твору люблять, розчаровуються, страждають не лише на сторінках повісті, а й в уяві читачів.
Головні герої твору
Старицький «Оборона Буші» головні герої
– Орися Завісна – дочка коменданта
– Михайло Завісний – батько Орисі
– Антось Корецький – коханий Орисі
– Козаки
– Стефан Потоцький
– Образ Христа
– Сапіга – дядько Антося, пани Яскульський, Опацький, Ясь і Стась, пані Грохольська та Юлія, Ядвига й пробощ-ксьондз.
Образ дівчини-патріотки Орисі
Образ дівчини-патріотки Орисі, яка виявляє високу мужність під час оборони міста і віддає своє життя в ім'я перемоги над колонізаторами.
Образ Орисі позначений психологічною глибиною і логічною переконливістю. Вона твердо вирішила пожертвувати собою заради громадського: Орися сама стріляє з гармати у гурт ворогів, серед яких бачить коханого Антося.
Дівчина з обуренням відкидає пропозицію покинути Бушу і полинути в щасливі далекі краї удвох з Антосем. Образ Орисі витриманий в дусі героїко-романтичних традицій, як і вся п'єса. Саме такий образ був актуальним в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Цю актуальність визначали відданість народній справі, нехтування особистим в ім'я колективу.
Образ Христа
Узагалі релігійність є домінантою світоглядної і ідейно-естетичної системи письменника. Образ Христа проходити через усю повість як істина і моральний орієнтир, утілення любові, добра і світла. Він — й натхненник, й помічник оборонців фортеці, для які на першому місці — захист віри, а ще через неї — і України: «…покликавши вас (Господь) статі твердо й укупі до останнього подиху за хрест цей й за матір Україну».
Активним захисником віри, наставником Орисі і інших оборонців виступає панотець Василь. Його образ, як й інші у творі, романтично-пафосний. Рефреном через завісься твір проходити його настанова про богоданість й боговизначе-ність усього й вся у світі:
«— Я до вас, панотченьку, — сказала вон (Орися) рівним, спокійним голосом, — мой батько приславши із пригороду двох козаків для останньої оборони із нами замку — очевидячки, кінець наш прийшов!
Образ сотника Завісного
Михайло Завісний риси характеру: мудрий, щирий, відважний, загартований, здатний до самопожертви, стійкий у вірі, вірний обовязку та військовим наказам, ніжний та люблячий батько та чоловік, вправний командир.
Сотник Михайло Завіснний та його козаки — образи ідеалізовані. Старицький поетизує в романтичному ключі козацьку вольницю, звитягу, запорозьку науку для юнаків, а особливо — гумор.
Образ Антося
Другий центральний образ п'єси – шляхтич Антось, князь Корецький. Ще дитиною він потрапив у порядну українську сім'ю, де виховувався і покохав дочку свого названого батька – Орисю.
Образ Антося Корецького найбільш динамічний й рельєфний у повісті: Антось не лише не погоджується із позицією нападників, а і розмірковує, як би закликати магнатів відмовитися від замірів поневолити Україну, як прихилити до мирного співжиття два сусідні народи.
Проте мрії Антося виявилися недосяжними, тому його зазагибель бачиться символічною — як крах ілюзій щодо примирення двох народів. Антось не лише наскрізь видумана особа, але й і історично неможлива.