«Злочин і кара»: образ Лужина

Лужин — вивірений прагматик, для якого людські стосунки — інструмент самоствердження. Його «мораль арифметики» контрастує з етикою співчуття.

Риси характеру та поведінка

Владний, обережний, економічно розрахунковий; обирає позицію сили в приватних стосунках.
Прагне контролю, підмінивши довіру репутаційною грою і демонстрацією доброчесності.

Роль у композиції

Стає ідейним антагоністом: випробовує близьких героя та підкреслює моральні ставки роману.
Його поразка — симптом неспроможності цинічного розрахунку в етичних питаннях.