Аналіз п'єси «Пігмаліон» Бернарда Шоу
17 січня 2025 р.•
«Пігмаліон» — п'єса Бернарда Шоу, написана в 1912 році. Аналіз твору «Пігмаліон» допоможе зрозуміти п'єсу та скласти літературний паспорт.
«Пігмаліон» аналіз твору
Автор — Бернард Шоу
Рік написання — 1912 (Шоу написав п'єсу за 4 місяці)
Рід літератури — епос
Жанр — роман у п'яти діях
Тема — духовне пробудження людини за допомогою мистецтва слова, творчості.
Ідея п'єси «Пігмаліон» полягає в тому, що навіть бідна і неосвічена людина може стати культурною і прекрасною, якщо буде трудитися!
У творі драматург утверджує декілька важливих ідей: про природну рівність людей і їхню класову нерівність, про талановитість людей з народу, про можливість подолання соціальної прірви через прищеплення мовленнєвої культури, про неприпустимість будь-яких експериментів над людиною.
Провідний мотив твору — пробудження людини.
Головні герої «Пігмаліон»
• квіткарка з нижчого стану на ім'я Еліза Дуліттл;
• її батько, який працює сміттярем;
• полковник Пікерінг;
• вчений Генрі Хігінс;
• місіс Хілл з дітьми (дочка і син на ім'я Фредді).
«Пігмаліон» сюжет та композиція
Цей твір про професора фонетики Генрі Хігінса, який уклав парі зі своїм товаришем, полковником Пікерінгом. За умовами парі, Хігінс мав за 6 місяців навчити квіткарку Елізу Дулітл вимові та поведінці, яка характерна для аристократичного суспільства, щоб на світському заході її прийняли за герцогиню. Еліза старанно навчалася і справила на присутніх феєричне враження. Але що робити дівчині після закінчення цього експерименту, як повернутися до її життя, коли вона знає про краще?
Назва п'єси є іронічною алюзією на античний міф про скульптора Пігмаліона, котрий створив настільки досконалу статую дівчини, що богиня Афродіта погодилася, на прохання Пігмаліона, закоханого у створений ним образ, оживити статую.
Твір складається з 5 розділів. Елементи сюжету:
• експозиція — несподівана зустріч різних людей біля собору під час дощу;
• зав'язка — парі Пікерінга і Хіггінса щодо «створення герцогині з квітникарки»;
• розвиток дії — навчання Елізи. Перетворення обшарпанки на герцогиню
• кульмінація — нічна розмова після тріумфу Елізи.
• розв'язка — «герцогиня бунтує проти професора». Усвідомлення Елізою нового становища. Остання розмова Хіггінса та Елізи. Відкритий фінал
«Пігмаліон» проблематика
Основні проблеми підняті у п'єсі: природна рівність людей, культура мови, духовний розвиток.
У «Пігмаліоні» Шоу поєднав дві однаково хвилюють його теми: проблему соціальної нерівності та проблему класичної англійської мови.
Б. Шоу особливо яскраво зміг у своєму творі висвітлити проблему нерівності людей в умовах суспільства. У кінці твору Еліза, вже освічена, залишається ні з чим, як була до цього, тільки з трагічним усвідомленням свого матеріального становища і тонким почуттям безмежної несправедливості до людей з нижчого стану. У підсумку дівчина повертається в оселю Хіггінса, але її вже там цінують і приймають як рівну, «свою», як повноцінну особистість.
П'єса має і повчально-виховну цінність, що стосується освіти. Адже правильна освіта і виховання відіграє далеко не останню роль в житті будь-якої особистості.
Сам Шоу мету своєї п'єси визначив наступним чином: «"Пігмаліон" - це насмішка над шанувальниками "блакитної крові"»...
Головна ідея п'єси: вищі класи відрізняються від нижчих тільки одягом, вимовою, манерами, освітою — і ці соціальні прірви можуть і повинні бути подолані. Талант Хіггінса і благородство Пікерінга дійсно роблять з квіткарки герцогиню, і це можна розуміти як символ майбутнього суспільного прогресу і розкріпачення, до якого закликали Шоу і його однодумці.
Для утвердження в суспільстві справедливості, стверджує драматург, головне — перемогти злидні і неуцтво. Позбавлення Елізи від цих бід зміцнюють кращі якості особистості, притаманні їй і колись — порядність, почуття власної гідності, душевну чуйність, енергію. На менш сильні характери, начебто Дулиттла-батька, бідність діє руйнівно. Хіггінс, який в ході «експерименту» сприяв духовному звільненню Елізи, робив це ненавмисно, він не в силах стати вище чисто егоїстичних міркувань. Душевна черствість Хіггінса, нездатного на розуміння і повагу до Елізи, уособлює бездушність англійського суспільства, і в цьому трагізм фінальної ситуації п'єси.
В основу комедії «Пігмаліон Б.Шоу покладено давньогрецький міф про скульптора Пігмаліона та Галатею.