«Полтава» Пушкіна: характеристика поеми
17 вересня 2025 р.•
Поема «Полтава» — один із найвеличніших історичних творів Пушкіна, присвячений переломному моменту в історії Росії та України. Написана в 1828-1829 роках, вона стала відповіддю поета на романтичну інтерпретацію постаті Мазепи в європейській літературі.
Історичний контекст та джерела
Основою поеми стали події Північної війни 1700-1721 років, зокрема Полтавська битва 1709 року — вирішальна перемога Петра І над шведами.
Пушкін використав історичні джерела: «Історію Російської імперії» Вольтера, мемуари учасників подій, народні перекази про Мазепу.
Поет ретельно вивчав історичні факти, прагнучи до максимальної достовірності в зображенні епохи.
Водночас Пушкін творчо переосмислив історичний матеріал, створивши художній твір, а не історичну хроніку.
Образ Петра І
Петро І в поемі — втілення державної мудрості, національної гідності, історичної необхідності. Він представляє інтереси Росії.
Пушкін показує царя як великого реформатора, який створює нову Росію. Петро — не тільки полководець, але й будівничий держави.
Образ Петра ідеалізований: він мудрий, справедливий, турботливий про народ. Це відповідає пушкінському розумінню ідеального правителя.
Цар втілює активне, творче начало в історії — здатність змінювати хід подій силою волі та розуму.
Образ Мазепи
Мазепа в Пушкіна кардинально відрізняється від романтичного героя Байрона. Це не пристрасний юнак, а хитрий, розрахунковий старець.
Пушкін показує Мазепу як зрадника, який поставив особисті амбіції вище інтересів народу. Його союз з Карлом XII — акт національної зради.
Образ Мазепи складний і суперечливий: він розумний політик, але моральний виродок, талановитий діяч, але зрадник.
Через образ Мазепи Пушкін розкриває тему історичної відповідальності, ціни політичних рішень.
Трагедія Марії
Марія — дочка Кочубея, кохана Мазепи — втілює тему жертовності та трагічності кохання в історичних обставинах.
Її кохання до Мазепи руйнує сімейні зв'язки, робить її винуватицею загибелі батька. Це показує трагічні наслідки пристрасті.
Образ Марії символізує Україну, розірвану між різними політичними силами, що страждає від амбіцій правителів.
Фінальне божевілля Марії — символ трагедії народу, який стає жертвою політичних ігор.
Полтавська битва як кульмінація
Опис Полтавської битви — найяскравіший епізод поеми, що показує величність історичного моменту.
Пушкін змальовує битву як зіткнення двох епох: старої (Карл XII, Мазепа) та нової (Петро І, молода Росія).
Перемога під Полтавою символізує торжество історичної справедливості, перемогу національних інтересів над особистими амбіціями.
Батальні сцени написані з епічною широтою, що підкреслює всесвітньо-історичне значення події.
Порівняння з поемою Байрона
Пушкін свідомо полемізує з романтичною трактовкою Мазепи в поемі Байрона. Замість пристрасного героя він створює образ хитрого зрадника.
Якщо Байрон зосереджується на особистій драмі Мазепи, то Пушкін показує його в контексті великих історичних подій.
Різниця в трактовці відображає різницю національних поглядів на історію: для Байрона Мазепа — романтичний бунтар, для Пушкіна — зрадник Росії.
Пушкін створює більш складний, психологічно достовірний образ, позбавлений романтичної ідеалізації.
Жанрові особливості
«Полтава» — історична поема, що поєднує епічну широту з ліричною глибиною. Пушкін створив новий тип історичного твору.
Поема написана різними віршовими розмірами, що дозволяє передати різноманітні настрої та інтонації.
Автор майстерно поєднує історичну достовірність з художньою виразністю, факти з поетичними образами.
Композиція поеми динамічна, з яскравими кульмінаціями та ефектними контрастами.
Філософія історії
Пушкін розглядає історію як процес, керований об'єктивними законами. Особистості можуть прискорити чи сповільнити його, але не змінити напрям.
Поет утверджує ідею історичної справедливості: зрадники та егоїсти зазнають поразки, а ті, хто служить народу, перемагають.
Важливою є ідея національної єдності: розбрат і зрада ослаблюють народ, а єдність робить його непереможним.
Через історичні образи Пушкін висловлює свої погляди на сучасність, на роль особистості в історії.