"Про коника та цвіркуна": аналіз сонета Джона Кітса

29 травня 2025 р.•

Сонет «Про коника та цвіркуна» Джона Кітса належить до лірики романтизму та розкриває тему безсмертності поезії як невід'ємної частини природи та життя. Вірш написаний у 1816 році та перекладений українською Василем Мисиком.

Текст вірша

Поезія землі не вмре ніколи,

Опівдні, як мовчать серед гілок

Птахи в гаю, невтомний голосок

Обнизує покоси й частоколи.

Це коник, він поймає гори й доли,

На стернях довгий ведучи танок,

А стомиться - стихає на часок

У затінку стебла або стодоли.

Поезія землі не оніміє:

Коли зима в мовчання крижане

Поля заковує, цвіркун у хаті

Заводить пісню, що в теплі міцніє,

Нагадуючи всім, хто задрімне,

Спів коника в траві на сіножаті.

(Переклад Василя Мисика)

Паспорт твору

Автор: Джон Кітс (1795-1821) - англійський поет-романтик

Літературний рід: лірика

Жанр: сонет

Напрям, течія: романтизм

Рік написання: 1816

Перекладач: Василь Мисик

Віршовий розмір: хорей (змішаний, переважає хорей)

Римування: перехресне римування (АББА, АББА)

Строфа: сонет складається з 14 рядків

Тема та ідея

Тема: поезія як невід'ємна частина природи, що зберігається в будь-який час року та незважаючи на обставини.

Ідея: поезія є невід'ємною частиною життя природи і людської душі, вона не зникає, навіть коли зима приносить мовчання. Її відображенням є пісня коника та цвіркуна, що символізують різні стадії циклу життя - від літа до зими.

Провідні мотиви:

Безсмертність поезії, як вираження життєвих сил Землі
Невпинність життя через символи коника та цвіркуна, які своєю піснею символізують нескінченний цикл природи
Спокій і гармонія природи, яка відтворюється через звуки, що уособлюють поезію Землі
Мотив неперервності поезії, яка не замовкає, навіть коли природа переходить у мовчання (зима)

Художні засоби та стилістичні фігури

Метафора: "поезія землі" - уособлення поезії як частини природи.

Епітети: "невтомний голосок", "покоси й частоколи", "мовчання крижане" - підсилюють образи та створюють яскравіші уявлення про природу.

Асонанс: "в мовчання крижане" - створює відчуття холоду і затишку.

Оксиморон: "поезія землі не оніміє" - поєднання протилежних понять, що підкреслює силу і незмінність поезії.

Інверсія: "поезія землі не вмре ніколи" - наголошує на важливості поезії в циклі природи.

Образи та символічні образи

Коник: символ життєвого циклу, безперервної праці, літа і тепла.

Цвіркун: символ нескінченної поезії, що триває навіть у холодні зимові місяці, втілення спокою і гармонії в домі.

Поезія Землі: узагальнений образ, що поєднує природу і літературну творчість, втілюючи нескінченність і постійність.

Природа: вся природа у вірші є образом нескінченної життєвої сили, що ніколи не замовкає.

Художньо-стильові особливості

Використання поетичних образів природи для передачі ідеї поезії як вічного процесу. Висока емоційність, яка проявляється через опис звуків природи. Сонет як форма дає можливість виразити глибоку філософську думку за допомогою обмеженого простору, що дозволяє створити гармонійну композицію.

Вірш Джона Кітса, перекладений Василем Мисиком, зберігає в собі основну ідею романтизму, де природа та поезія стають єдиним цілим. У цій поезії присутня глибока філософія, що втілюється у образах, які нагадують про важливість поезії в нашому житті. У перекладі Мисика зберігається не лише зміст, але й ритм та музичність оригіналу.