Есхіл «Прометей закутий»: аналіз твору

Автор: Есхіл

Літературний рід: драма

Жанр: трагедія

Сюжетна основа: міф про Прометея

Тема: змалювання протистояння титана Прометея та Зевса

Ідея: засудження тиранії та самодержавства, уславлення самопожертви та сили духу у боротьбі з деспотичною владою

Провідний мотив - повчання шанувати розум, прославлення радості життя і незламності в горі.

Віршовий розмір - шестистопний ямб

Прометей - титан, який викрав вогонь у богів і віддав його людям. Він є символом боротьби за свободу та справедливість, готовий страждати заради блага людства. Прометей - мужній, людяний, захищає, навчає, страждає, несправедливо покараний за добро, богоборець. Прометей є уособленням сміливості, шляхетності, саможертовності в ім'я високої ідеї. А дари Прометея символізують початок цивілізації.

Зевс - головний бог Олімпу, жорстокий та деспотичний правитель, який карає Прометея за непокору.

Гефест - бог ковальського мистецтва та вогню, який за наказом Зевса приковує Прометея до скелі.

Влада і Сила - вірні служниці Зевса, що допомагають Гефесту виконати покарання.

Океаніди - прекрасні німфи, дочки Океану, які складають хор трагедії.

Океан - титан, могутнє річкове божество, який намагається переконати Прометея підкоритися Зевсу.

Іо - царівна, коханка Зевса, обернена ревнивою Герою на телицю.

Гермес - гінець богів, який намагається вивідати у Прометея таємницю про долю Зевса.

Трагедія «Прометей закутий» має класичну структуру давньогрецької драми. Вона складається з 9 частин: пролог, парод, епісодій перший, стасим перший, епісодій другий, стасим другий, епісодій третій, стасим третій, ексод.

П'єса починається з того, що Гефест приковує Прометея до скелі. Далі розвивається конфлікт між титаном та Зевсом через діалоги з різними персонажами. Трагедія закінчується тим, що Зевс скидає скелю з Прометеєм у безодню.

Есхіл використовує хор як активного учасника дії, який не лише коментує події, але й впливає на розвиток сюжету. Океаніди симпатизують Прометею, що підсилює трагічність ситуації.

Драматург майстерно поєднує міфологічні образи з філософськими питаннями про природу влади, свободи та жертвоприношення. Прометей постає як символ непокори та боротьби з тиранією.

Основний конфлікт у трагедії відбувається між Зевсом та Прометеєм. Причина конфлікту: непримиренність поглядів двох визначних осіб - Прометея та Зевса. Трагедія використовує прийом трагічної іронії та має трагічний фінал.

Трагедія «Прометей закутий» - частина трилогії про Прометея. Інші дві частини («Прометей-вогненосець» та «Звільнений Прометей») не зберіглися.

Есхіл використовує різноманітні художні засоби для створення емоційного впливу:

• Епітети - ефіре божественний, бистрокрилі вітри, незліченна морська хвиля, безчесні пута, безбережне страждання, нездоланна сила, кайдани люті, подих незримий, бездольний бог, помахи легковійні
• Алегорія - Безсила вмілість перед Неминучістю
• Монологи Прометея - розкривають внутрішній світ героя, його страждання та рішучість
• Діалоги - показують конфлікт між різними позиціями
• Хор - коментує події та виражає емоційну реакцію
• Символи - вогонь, скеля, кайдани як образи страждання та боротьби

Прометей не лише викрав вогонь у богів і віддав його людям, але й навчив їх багатьом мистецтвам та ремеслам. Він пробудив у людях розум і кмітливість, навчив їх творити, вчитися, розмірковувати, плавати морями, приручати диких тварин, лікувати хвороби та добувати з земних надр різноманітні скарби.

Раніше люди жили, наче мурахи, у своїх підземних печерах, позбавлені розуму і почуттів. Завдяки Прометею вони стали справжніми людьми з розумом та творчими здібностями.

Драма починається з того, що Гефест, бог ковальського мистецтва та вогню, за наказом Зевса приковує титана Прометея до скелі. Воля Зевса зумовлена тим, що Прометей розгнівав його двома вчинками: по-перше, титан викрав вогонь у богів і віддав його людям; по-друге, Прометей знав і не хотів виказувати Зевсу таємницю про те, у чому полягає загроза його пануванню - що від Зевса у Фетіди може народитися син, який буде сильнішим за батька і зможе скинути його з трону.

У ході вистави з ув'язненим розмовляють Гермес та Океан - титан, який на відміну від Прометея скорився Зевсові. Також до скелі підбігає царівна Іо, коханка Зевса, обернена ревнивою Герою на телицю. Вистава супроводжується співом хору, який складається з німф-океанід.

П'єса закінчується тим, що нескорений Прометей рішуче повідомляє Гермесу, що не збирається принижуватися перед Зевсом і розповідати йому будь-які таємниці. За це Громовержець під акомпанемент грому і блискавок скидає скелю, до якої прикутий титан, у безодню.