Есхіл «Прометей закутий»: переказ трагедії

Прометей - відважний, безкомпромісний, рішучий титан, який пожертвував собою заради щастя людей.

Зевс - головний бог Олімпу, жорстокий та деспотичний.

Влада і Сила - вірні служниці Зевса.

Океаніди - прекрасні німфи, дочки Океану.

Океан - титан, могутнє річкове божество.

Іо - царівна, коханка Зевса, обернена ревнивою Герою на телицю.

Гермес - гінець богів.

Драма починається з того, що Гефест, бог ковальського мистецтва та вогню, за наказом Зевса приковує титана Прометея до скелі. Воля Зевса зумовлена тим, що Прометей розгнівав його двома вчинками: по-перше, титан викрав вогонь у богів і віддав його людям; по-друге, Прометей знав і не хотів виказувати Зевсу таємницю про те, у чому полягає загроза його пануванню.

Гефест виконує наказ неохоче, але Влада і Сила наполягають на виконанні волі Зевса. Прометей прикутий до скелі, але залишається непохитним у своїх переконаннях.

До скелі прибувають Океаніди - прекрасні німфи, дочки Океану. Вони співчувають Прометею та намагаються зрозуміти причини його страждань. Хор Океанід стає свідком подій та коментує їх.

Потім до Прометея приходить Океан - титан, могутнє річкове божество. На відміну від Прометея, він скорився Зевсові. Океан намагається переконати Прометея підкоритися волі Зевса, але титан відмовляється.

Прометей розповідає про те, що він зробив для людей. Він не лише викрав вогонь у богів і віддав його людям, але й навчив їх багатьом мистецтвам та ремеслам. Прометей наважився пробудити в доти дурних людях розум і кмітливість. Раніше люди жили, наче мурахи, у своїх підземних печерах. Люди були позбавлені розуму і почуттів, і лише завдяки Прометею вони навчилися творити, вчитися, розмірковувати, плавати морями, приручати диких тварин, лікувати, добувати з земних надр різноманітні скарби.

Вирішуючи допомогти людям, Прометей знав, що його чекає покарання від Зевса. Також він знав, що покарання скінчиться тільки після тисяч мук і після тисяч катувань. Та це не зупинило його.

До скелі, на якій був розіп'ятий Прометей, підбігла Іо. Колись вона була гарною дівчиною, коханою самого Зевса. Проте його ревнива дружина - богиня Гера - перетворила дівчину на телицю. З того часу Іо поневірялася світом, бо її переслідував овод, а його болючі укуси завдавали Іо нестерпних страждань.

Незаслужені муки дівчини змусили Прометея забути про свою долю. Йому стало шкода Іо і він вирішив розповісти дівчині, як довго триватимуть її поневіряння. Прометей розповів, що коханій Зевса судилося пройти ще чималий шлях із Європи до Азії та пережити багато мук. Почувши це, нещасна Іо була готова накласти на себе руки. Проте Прометей заспокоїв її, сказавши, що страждання закінчаться, як тільки Зевс втратить панування.

Таємниця долі Зевса була добре відома Прометею. Громовержець, злякавшись за своє майбутнє, підіслав до Прометея Гермеса, щоб той дізнався про передбачення. Прикутий до скелі титан із зневагою вислухав гінця і не відповів на жодне його запитання. Гермес намагався вивідати долю свого господаря і хитрістю, і погрозами, але нічого не вийшло.

Тоді Зевс наслав на нескореного Прометея всі підвладні йому стихії: загуркотів грім, заблищали блискавки, піднявся сильний вітер. У скелю, до якої був прикутий Прометей, ударила блискавка і титан провалився під землю.