«Простак»: характеристика Гурона у повісті Вольтера
17 вересня 2025 р.•
Гурон (Простак) — головний герой однойменної повісті Вольтера, який втілює просвітницький ідеал «природної людини». Цей образ служить засобом критики вад цивілізованого суспільства через контраст з природною мораллю.
Походження та виховання
Гурон — молодий індіанець, який виріс серед вільних племен Канади в природних умовах, не знаючи штучних обмежень цивілізації.
Його виховання ґрунтувалося на природних законах: чесності, справедливості, мужності. Він не знає обману, лицемірства, підступності.
Прізвисько «Простак» він отримав у Франції за свою прямоту та невміння розуміти складні інтриги цивілізованого суспільства.
Його «простота» — це не примітивність, а природна мудрість, не зіпсована штучними умовностями.
Моральні якості
Гурон керується природною мораллю, яка часто виявляється вищою за християнську мораль його оточення. Він інстинктивно відрізняє добро від зла.
Його чесність абсолютна — він не вміє брехати і не розуміє, навіщо це роблять інші. Ця якість приводить цивілізоване суспільство в замішання.
Справедливість для Гурона — не абстрактне поняття, а практичний принцип. Він готовий боротися за правду, навіть якщо це загрожує йому небезпекою.
Мужність Гурона проявляється не лише у фізичній силі, але й у моральній стійкості. Він не піддається тиску і не зраджує своїх переконань.
Ставлення до релігії
Гурон — язичник, але його природна мораль часто перевершує християнську мораль оточуючих. Це центральна іронія Вольтера.
Він ставить логічні питання про християнське вчення, які ставлять у скрутне становище богословів. Його наївні запитання розкривають суперечності догматики.
Прийнявши хрещення, Гурон не змінює своєї суті — він залишається тією ж чесною, справедливою людиною.
Через образ Гурона Вольтер критикує релігійний фанатизм і відстоює ідею веротерпимості.
Кохання до мадемуазель де Сент-Ів
Кохання Гурона до мадемуазель де Сент-Ів — це природне, щире почуття, не обтяжене соціальними розрахунками.
Він не розуміє, чому їхньому коханню перешкоджають станові упередження. Для нього кохання — природне право кожної людини.
Трагедія полягає в тому, що суспільні перепони роблять їхнє щастя неможливим. Гурон стає жертвою соціальної несправедливості.
Його відданість коханій навіть після її смерті показує глибину та постійність природних почуттів.
Конфлікт із цивілізованим суспільством
Потрапивши до французького суспільства, Гурон своєю природністю викриває його вади: лицемірство, корупцію, жорстокість.
Його прямолінійність приводить в замішання людей, звиклих до обману та інтриг. Простак ставить незручні питання, на які немає відповідей.
Суспільство намагається «цивілізувати» Гурона, але він чинить опір, зберігаючи свою природну суть.
Конфлікт загострюється, коли Гурон відмовляється миритися з несправедливістю і бере участь у боротьбі проти тиранії.
Еволюція характеру
Протягом повісті Гурон поступово втрачає свою природну невинність під впливом цивілізованого суспільства.
Він навчається розуміти інтриги, розпізнавати обман, але це робить його менш щасливим. Знання приносить страждання.
Фінал повісті трагічний: Гурон перетворюється на звичайну людину зі всіма її вадами. «Природна людина» гине під тиском цивілізації.
Ця еволюція відображає песимістичні роздуми Вольтера про згубний вплив суспільства на людську природу.
Гурон як літературний тип
Образ Гурона втілює просвітницький ідеал «доброго дикуна» — людини, не зіпсованої цивілізацією.
Цей тип став популярним у літературі XVIII століття як засіб критики соціальних вад через контраст із природною чистотою.
Гурон — не романтизований образ, а реалістично зображений характер з власними слабкостями та суперечностями.
Через цей образ Вольтер ставить питання про ціну прогресу, про те, що втрачає людина в процесі цивілізації.
Філософське значення образу
Гурон втілює руссоїстську ідею про природну доброту людини, яка псується під впливом суспільних інститутів.
Його образ служить критерієм оцінки цивілізованого суспільства: те, що здається нормальним, виявляється абсурдним в очах «природної людини».
Через Гурона Вольтер пропагує ідеї веротерпимості, соціальної справедливості, права на щастя незалежно від походження.
Образ показує можливість іншого, більш справедливого устрою суспільства, заснованого на природних законах.