«Простак» Вольтера: аналіз повісті
17 вересня 2025 р.•
Повість «Простак» — один із найяскравіших зразків просвітницької літератури XVIII століття. Вольтер створив гостру сатиру на французьке суспільство, протиставивши йому образ «природної людини», не зіпсованої цивілізацією.
Сюжет та композиція
Повість розповідає історію молодого гурона (індіанця), який потрапляє до французького суспільства і своєю природністю викриває його вади та лицемірство.
Композиція твору побудована на контрасті: природна мораль Простака протиставляється штучним нормам цивілізованого суспільства.
Сюжет розвивається як ланцюг випробувань, через які проходить головний герой, поступово пізнаючи темні сторони «освіченого» світу.
Образ Простака (Гурона)
Простак — молодий індіанець, який виріс у природних умовах серед вільних племен Канади. Він втілює руссоїстський ідеал «природної людини».
Характер героя відзначається щирістю, прямотою, природним розумом. Він не знає обману, лицемірства, штучних умовностей цивілізованого суспільства.
Простак керується природною мораллю, яка часто виявляється вищою за християнську мораль його оточення. Його вчинки продиктовані совістю, а не розрахунком.
Еволюція героя — це трагічний процес втрати природної невинності під впливом суспільства. Простак поступово перетворюється на звичайну людину зі всіма її вадами.
Критика релігійного фанатизму
Вольтер гостро критикує релігійну нетерпимість через образи католицьких священиків та янсеністів. Вони виявляються менш моральними, ніж язичник Простак.
Письменник показує, як релігійні суперечки відволікають від справжніх моральних проблем. Богослови сперечаються про догмати, забуваючи про людяність.
Простак, не знаючи християнського вчення, інстинктивно дотримується його основних принципів — любові, милосердя, справедливості.
Сатира на соціальні інститути
Об'єктом критики стає французька бюрократія з її корупцією, бездушністю, формалізмом. Чиновники керуються не справедливістю, а особистими інтересами.
Вольтер висміює судову систему, яка захищає не правду, а тих, хто має гроші та зв'язки. Простак стає жертвою цієї несправедливості.
Критиці піддається також дворянство, яке втратило моральні якості і живе лише зовнішнім блиском та привілеями.
Тема кохання та вірності
Кохання Простака до мадемуазель де Сент-Ів показує силу природного почуття, не обтяженого соціальними упередженнями.
Трагедія кохання полягає в тому, що суспільні перепони роблять щастя неможливим. Простак і його кохана стають жертвами соціальної несправедливості.
Через тему кохання Вольтер критикує станові упередження, які перешкоджають природним людським почуттям.
Філософські ідеї Просвітництва
Повість втілює основні ідеї Просвітництва: віру в природну доброту людини, критику соціальної несправедливості, заклик до розумного устрою суспільства.
Вольтер пропагує ідею веротерпимості, показуючи, що моральність не залежить від релігійної приналежності.
Письменник відстоює право кожної людини на щастя, незалежно від походження та соціального статусу.
Художні особливості
Вольтер використовує прийом «остранення» — показує звичні явища очима стороннього спостерігача, що дозволяє побачити їх абсурдність.
Іронія та сарказм пронизують всю повість. Автор іронічно описує «досягнення» цивілізації, підкреслюючи їх суперечливість.
Мова твору проста, ясна, доступна, що відповідає просвітницькому ідеалу зрозумілості для широкого читача.
Актуальність та значення
«Простак» залишається актуальним як критика соціальної несправедливості, бюрократії, релігійного фанатизму — проблем, що існують в усі часи.
Твір вплинув на розвиток просвітницької літератури, показавши можливості філософської повісті як жанру.
Образ Простака став символом природної людяності, що протистоїть штучності та фальші цивілізованого суспільства.