«Притча про сіяча»: текст з Біблії
10 серпня 2025 р.•
«Притча про сіяча» — одна з ключових притч Ісуса Христа, що пояснює, як по-різному люди сприймають духовні істини. Через прості образи сіяча, зерна та ґрунту розкриваються глибокі духовні закони.
Текст притчі
Вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє на зораному полі. Коли ж він сіяв, то одні зерна впали край дороги, налетіли птахи та їх видзьобали, а решту – люди повитоптували.
Другі зерна впали на кам’янистий ґрунт, де мало землі й вона не глибока. Коли зерно почало рости-розвиватися, його коріння не мало ґрунту, отже молоді парості зів’яли, висохли, а потім згинули під промінням гарячого сонця.
Треті зерна попадали на землю, вкриту терниною. Її коріння виссали всю поживу, отже зерно не мало, на чому розвиватись і рости в силу.
Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.
Пояснення притчі від Ісуса
Сіячем є Він самий, Ісус Христос, насінням — його наука, а різноманітний ґрунт на який падає насіння – це людські серця: тут пригожі, там черстві, тут врожайні, там втолочені в тернину.
Край дороги: це ті слова, котрі люди почують, але зразу або незабаром приходить до них сатана і забирає з серця слова, посіяні в цих людях, щоб не увірували ці люди і не спаслися.
Кам’янистий ґрунт: це ті слова, що почуті людьми і вони з радістю їх зразу ж схоплюють і сприймають. Але ці слова не мають коріння і непостійні. Згодом, коли наступає утиск чи переслідування за слово, то ці люди зразу ж спокушаються.
Між терен: це ті, що слухають слова, але клопоти земні, омана багатства, ілюзії збагачення, різні бажання, життєві розкоші, пристрасті заглушають слова і плодів вони не дають.
Добра земля: це ті, що слухають слова, сприймають їх, бережуть їх у щирому і доброму серці та приумножують, навчаючи інших, родять в тридцять, шістдесят і сто раз.