«Наповнена свіжим повітрям кімната була затишною», «Учні, захоплені цікавою розповіддю, слухали вчителя з великою увагою», «Листя, пожовкле від осінніх холодів, повільно опадало на землю» - усі ці речення містять особливу конструкцію, яка називається дієприкметниковим зворотом.
Дієприкметникові звороти збагачують мову, роблячи її більш виразною та компактною. Вони дозволяють передати складні думки чітко і лаконічно, уникаючи нагромадження підрядних речень. Ці конструкції широко використовуються в усіх стилях мовлення, від художньої літератури до наукових текстів.
У цій статті ми детально розглянемо, що таке дієприкметниковий зворот, яку структуру він має, які правила пунктуації пов'язані з ним, а також як правильно використовувати ці конструкції у власному мовленні.
Дієприкметникові звороти збагачують мову, роблячи її більш виразною та компактною. Вони дозволяють передати складні думки чітко і лаконічно, уникаючи нагромадження підрядних речень. Ці конструкції широко використовуються в усіх стилях мовлення, від художньої літератури до наукових текстів.
У цій статті ми детально розглянемо, що таке дієприкметниковий зворот, яку структуру він має, які правила пунктуації пов'язані з ним, а також як правильно використовувати ці конструкції у власному мовленні.
Що таке дієприкметниковий зворот?
Дієприкметниковий зворот - це синтаксична конструкція, яка складається з дієприкметника та залежних від нього слів. У реченні дієприкметниковий зворот виконує функцію означення і відповідає на питання «який?», «яка?», «яке?», «які?».
Ключові характеристики дієприкметникового звороту:
1. Головним словом у звороті є дієприкметник (особлива форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією).
2. Дієприкметник може мати залежні слова: додатки, обставини тощо.
3. Дієприкметниковий зворот завжди пов'язаний з іменником або займенником, який він означує.
4. У реченні дієприкметниковий зворот виконує функцію означення.
Приклади дієприкметникових зворотів:
- «пожовкле від осінніх холодів листя» (дієприкметник: пожовкле, залежні слова: від осінніх холодів, означуваний іменник: листя)
- «наповнена свіжим повітрям кімната» (дієприкметник: наповнена, залежні слова: свіжим повітрям, означуваний іменник: кімната)
- «учні, захоплені цікавою розповіддю» (дієприкметник: захоплені, залежні слова: цікавою розповіддю, означуваний іменник: учні)
Важливо розрізняти дієприкметниковий зворот і дієприслівниковий зворот, який складається з дієприслівника та залежних від нього слів і виконує функцію обставини.
Структура дієприкметникового звороту
Структура дієприкметникового звороту визначається його складовими частинами та їх взаємозв'язком. Розглянемо детальніше:
1. Головне слово - дієприкметник, який може бути:
а) Активним (означає ознаку, яку предмет сам виконує):
- Теперішнього часу (з суфіксами -уч-, -юч-, -ач-, -яч-): квітучий, лежачий, працюючий.
- Минулого часу (з суфіксами -л-, -ш-): зів'ялий, посивілий, змарнілий, здичавілий.
б) Пасивним (означає ознаку, яка виникла внаслідок дії, спрямованої на предмет):
- З суфіксами -н-, -ен-, -єн-, -т-: написаний, зроблений, помитий, скошений, забутий.
2. Залежні слова - можуть бути виражені різними частинами мови та їх сполученнями:
а) Іменниками (з прийменниками або без них):
- «захоплений цікавою книгою учень»
- «оповитий ранковим туманом ліс»
б) Займенниками:
- «керований ними автомобіль»
- «запропонований нам проєкт»
в) Прислівниками:
- «швидко зів'яла квітка»
- «ретельно підготовлена доповідь»
г) Іншими частинами мови та їх сполученнями.
3. Означуваний іменник (або займенник) - слово, до якого відноситься дієприкметниковий зворот:
- «сади, оповиті ранковим туманом»
- «стомлені довгою дорогою, мандрівники зупинилися перепочити»
Дієприкметниковий зворот може мати просту структуру (дієприкметник + одне залежне слово) або складну (дієприкметник + кілька залежних слів різного типу). Наприклад:
- Проста структура: «прочитана книга», «спіймана риба»
- Складна структура: «прочитана мною вчора ввечері цікава книга», «спіймана братом на глибині річки велика риба»
Розуміння структури дієприкметникового звороту допомагає правильно будувати такі конструкції та коректно вживати їх у мовленні.
Розділові знаки при дієприкметникових зворотах
Правильна пунктуація при дієприкметникових зворотах є важливим аспектом грамотного письма. Основні правила такі:
1. Дієприкметниковий зворот, що стоїть після означуваного іменника, виділяється комами:
- «Листя, пожовкле від осінніх холодів, повільно опадало на землю».
- «Учні, захоплені цікавою розповіддю, слухали вчителя з великою увагою».
- «Він, стомлений важкою працею, відразу заснув».
2. Дієприкметниковий зворот, що стоїть перед означуваним іменником, комами не виділяється:
- «Освітлена яскравим сонцем кімната здавалася особливо затишною».
- «Пожовкле від осінніх холодів листя повільно опадало на землю».
- «Захоплені цікавою розповіддю учні слухали вчителя з великою увагою».
3. Якщо дієприкметниковий зворот має додаткове обставинне значення (причини, умови, поступки тощо), то він виділяється комами незалежно від позиції щодо означуваного іменника:
- «Стомлений важкою працею, він відразу заснув» (причина: оскільки був стомлений).
- «Освітлена яскравим сонцем, кімната здавалася особливо затишною» (умова: якщо була освітлена).
4. Поширені дієприкметникові звороти в кінці речення, які за змістом тісно пов'язані з присудком, виділяються комами:
- «Він повернувся додому, стомлений важкою працею».
5. Дієприкметниковий зворот, який входить до складу присудка або виконує функцію іменної частини складеного присудка, не виділяється комами:
- «Поле здавалося вкритим снігом».
- «Будівництво було завершене минулого року».
6. Якщо дієприкметниковий зворот стоїть після означуваного іменника, але перед ним є інші означення, то кома перед зворотом ставиться:
- «Глибокі синюваті океани, переповнені таємничим життям, завжди приваблювали дослідників».
7. Якщо два чи більше дієприкметникових звороти стоять поряд, то вони розділяються комами:
- «Людина, загартована випробуваннями, збагачена життєвим досвідом, здатна приймати мудрі рішення».
Правильна пунктуація при дієприкметникових зворотах не лише свідчить про грамотність автора, а й допомагає читачеві правильно зрозуміти зміст тексту, усвідомити логічні та смислові зв'язки між його частинами.
Дієприкметниковий зворот і підрядне означальне речення
Дієприкметниковий зворот і підрядне означальне речення є синонімічними конструкціями, які можна взаємозамінювати в багатьох випадках. Обидві ці конструкції виконують функцію означення, але мають різну структуру та особливості вживання.
Порівняймо:
1. Дієприкметниковий зворот:
- «Учні, захоплені цікавою розповіддю, слухали вчителя з великою увагою».
Підрядне означальне речення:
- «Учні, які були захоплені цікавою розповіддю, слухали вчителя з великою увагою».
2. Дієприкметниковий зворот:
- «Листя, пожовкле від осінніх холодів, повільно опадало на землю».
Підрядне означальне речення:
- «Листя, яке пожовкло від осінніх холодів, повільно опадало на землю».
Правила заміни дієприкметникового звороту підрядним означальним реченням:
1. Дієприкметник замінюється на дієслово-присудок відповідного часу та способу.
2. Додається відносний займенник «який», «яка», «яке», «які» (у відповідному роді, числі та відмінку) або сполучне слово «що».
3. Залежні слова зберігаються, але можуть змінювати свою форму.
Переваги дієприкметникового звороту:
1. Лаконічність і компактність вираження думки.
2. Уникнення повторів і громіздких конструкцій.
3. Більша стилістична виразність і динамічність.
Переваги підрядного означального речення:
1. Можливість висловити складніші смислові відношення.
2. Більша гнучкість у вираженні часових, причинних, умовних та інших відношень.
3. Природність для розмовного мовлення.
Вибір між дієприкметниковим зворотом і підрядним означальним реченням залежить від стилю мовлення, контексту, авторського задуму та інших чинників. У наукових і офіційно-ділових текстах частіше використовуються дієприкметникові звороти, які забезпечують більшу компактність. У розмовному мовленні та художніх текстах можуть переважати підрядні означальні речення, які звучать більш природно.
Стилістичні особливості дієприкметникових зворотів
Дієприкметникові звороти мають певні стилістичні особливості, які впливають на їх вживання в різних стилях мовлення. Розглянемо ці особливості детальніше:
1. Книжний характер:
- Дієприкметникові звороти більш характерні для книжних стилів мовлення (наукового, офіційно-ділового, публіцистичного).
- У розмовному мовленні вони вживаються рідше, їх замінюють підрядними означальними реченнями.
Приклад: «доповідь, виголошена на конференції» (книжний стиль) - «доповідь, яку виголосили на конференції» (розмовний стиль).
2. Лаконічність і компактність:
- Дієприкметникові звороти дозволяють стисло висловити думку, уникаючи громіздких конструкцій.
- Вони економлять мовні засоби, роблять текст більш компактним.
Приклад: «проєкт, розроблений нашими фахівцями» замість «проєкт, який був розроблений нашими фахівцями».
3. Виразність і образність:
- У художньому стилі дієприкметникові звороти надають мові виразності, створюють яскраві образи.
- Вони допомагають точно і лаконічно описати предмети, явища, особи.
Приклад: «Сонце, оповите легким туманом, здавалося величезною червоною трояндою» (М. Коцюбинський).
4. Уникнення одноманітності:
- Чергування дієприкметникових зворотів з іншими синтаксичними конструкціями (підрядними реченнями, прикметниками) допомагає уникнути одноманітності.
Приклад: «Люди, стомлені важкою працею, поверталися додому. Ті, хто завершив роботу раніше, вже відпочивали. Задоволені результатами дня, вони з оптимізмом дивилися в майбутнє».
5. Особливості вживання в різних стилях:
а) Науковий стиль: дієприкметникові звороти вживаються для точного і лаконічного опису предметів, явищ, процесів.
- «речовина, розчинена у воді»
- «організми, вивчені в ході експерименту»
б) Офіційно-діловий стиль: дієприкметникові звороти забезпечують точність, однозначність, стандартизованість.
- «заява, подана до приймальної комісії»
- «документи, надіслані на вашу адресу»
в) Публіцистичний стиль: дієприкметникові звороти надають мові виразності, переконливості.
- «реформи, спрямовані на покращення життя громадян»
- «питання, обговорені на зустрічі»
г) Художній стиль: дієприкметникові звороти створюють яскраві образи, передають емоції, настрої.
- «небо, вкрите зорями»
- «дівчина, осяяна променями вранішнього сонця»
ґ) Розмовний стиль: дієприкметникові звороти вживаються рідше, перевага надається підрядним означальним реченням.
- Замість «газета, прочитана вчора» - «газета, яку я вчора прочитав»
Уміле використання дієприкметникових зворотів з урахуванням їхніх стилістичних особливостей збагачує мову, робить її більш різноманітною, виразною і точною.
Вживання активних і пасивних дієприкметників
В українській мові вживаються як активні, так і пасивні дієприкметники, але з певними особливостями та обмеженнями. Розглянемо їх детальніше:
1. Активні дієприкметники теперішнього часу (з суфіксами -уч-, -юч-, -ач-, -яч-):
- В українській мові вони вживаються обмежено, оскільки є певною мірою штучними, запозиченими з російської мови.
- Замість них краще вживати:
а) Підрядні означальні речення: замість «працюючий на заводі робітник» - «робітник, який працює на заводі».
б) Прикметники: замість «існуючий порядок» - «наявний порядок», замість «діючий закон» - «чинний закон».
в) Іменники: замість «виступаючий на зборах» - «промовець на зборах».
- У науковій термінології закріпилися деякі активні дієприкметники, які вже стали термінами: «блукаючий нерв», «жалюча кропива», «ріжучий інструмент».
2. Активні дієприкметники минулого часу (з суфіксами -л-, -ш-):
- Вони вживаються досить широко, але їх не багато: «змарнілий», «зів'ялий», «посивілий», «позеленілий», «почорнілий», «пожовклий».
- Деякі з них набули значення прикметників: «зрілий», «загорілий», «постарілий».
Приклади: «зів'яле листя», «змарніле обличчя», «посивілий чоловік».
3. Пасивні дієприкметники (з суфіксами -н-, -ен-, -єн-, -т-):
- Вони широко вживаються в українській мові: «написаний», «прочитаний», «сказаний», «зроблений», «намальований», «закритий», «вимитий».
- Утворюються переважно від перехідних дієслів: «прочитати (що?) книгу» - «прочитана книга».
- Можуть утворювати розгорнуті дієприкметникові звороти: «книга, прочитана мною вчора».
Приклади: «виконане завдання», «покрита снігом земля», «зірвані вітром яблука».
Для правильного вживання дієприкметників в українській мові важливо пам'ятати:
1. Надавати перевагу пасивним дієприкметникам, які є більш природними для української мови.
2. Обмежувати вживання активних дієприкметників теперішнього часу, замінюючи їх іншими мовними засобами.
3. Використовувати активні дієприкметники минулого часу, але пам'ятати, що їх кількість в українській мові обмежена.
4. У наукових і офіційно-ділових текстах можна вживати усталені термінологічні словосполучення з активними дієприкметниками теперішнього часу, але не зловживати ними.
Дотримання цих рекомендацій сприятиме нормативності мовлення та його відповідності українським мовним традиціям.
Типові помилки при вживанні дієприкметникових зворотів
При вживанні дієприкметникових зворотів часто допускаються різні помилки, яких варто уникати. Розглянемо найпоширеніші з них:
1. Неправильна пунктуація:
а) Відсутність ком при дієприкметниковому звороті, який стоїть після означуваного слова:
- Неправильно: «Учні захоплені цікавою розповіддю слухали вчителя з великою увагою».
- Правильно: «Учні, захоплені цікавою розповіддю, слухали вчителя з великою увагою».
б) Виділення комами дієприкметникового звороту, який стоїть перед означуваним словом:
- Неправильно: «Освітлена яскравим сонцем, кімната здавалася особливо затишною» (якщо немає додаткового обставинного значення).
- Правильно: «Освітлена яскравим сонцем кімната здавалася особливо затишною».
2. Нагромадження дієприкметникових зворотів:
- Неправильно: «Стомлена важкою роботою жінка, одягнена в темну сукню, прикрашену вишивкою, увійшла до кімнати, заставленої старовинними меблями».
- Правильно: «Жінка, стомлена важкою роботою, увійшла до кімнати. Вона була одягнена в темну сукню з вишивкою. Кімната була заставлена старовинними меблями».
3. Порушення порядку слів у дієприкметниковому звороті:
- Неправильно: «намальована вчителем картина на дошці».
- Правильно: «намальована вчителем на дошці картина» або «картина, намальована вчителем на дошці».
4. Неправильне узгодження дієприкметника з означуваним словом:
- Неправильно: «дерево, зламаний вітром».
- Правильно: «дерево, зламане вітром».
5. Надмірне вживання активних дієприкметників теперішнього часу:
- Неправильно: «працюючі на заводі робітники, проживаючі в цьому будинку».
- Правильно: «робітники, які працюють на заводі і проживають у цьому будинку» або «робітники заводу, мешканці цього будинку».
6. Неправильне утворення дієприкметників:
- Неправильно: «відремонтируваний», «зупинивший», «зробивший».
- Правильно: «відремонтований», «який зупинив», «який зробив».
7. Порушення стилістичної доречності:
- Неправильно (у розмовному стилі): «Передайте, будь ласка, засоби, використовувані для чищення килимів».
- Правильно: «Передайте, будь ласка, засоби, які використовують для чищення килимів».
8. Двозначність, яка виникає через неправильне розташування дієприкметникового звороту:
- Неправильно: «Я побачив хлопчика, який біг через дорогу, збитого автомобілем».
- Правильно: «Я побачив збитого автомобілем хлопчика, який біг через дорогу» або «Я побачив хлопчика, збитого автомобілем, який біг через дорогу».
Уникнення цих помилок допоможе зробити мовлення більш правильним, зрозумілим і виразним.
Дієприкметникові звороти в українській літературі
Українська література багата на майстерне використання дієприкметникових зворотів, які допомагають письменникам створювати яскраві образи, точно і лаконічно описувати предмети, явища, людей. Розглянемо приклади з творів класиків української літератури:
Тарас Шевченко часто використовує дієприкметникові звороти для створення яскравих, емоційно насичених образів:
- «І все те, все те радує очі, а серце, замучене горем, боліло, щеміло» («Княжна»).
- «Ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів, сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів, за вітром гнучись, і стогнав, і, розлітаючись, шумів дощем холодним» («Княжна»).
Іван Франко майстерно використовує дієприкметникові звороти для детального опису природи, людей, предметів:
- «Над зрубом, наповненим водою, стояла стара верба з простягненими над водою гілками» («Борислав сміється»).
- «Зорі, мов золоті ковалики, мигтіли на темно-синім небі» («Петрії й Довбущуки»).
Леся Українка застосовує дієприкметникові звороти для створення поетичних, емоційно насичених образів:
- «Я на гору круту крем'яную буду камінь важкий підіймать і, несучи вагу ту страшную, буду пісню веселу співать» («Contra spem spero!»).
- «Стоїть над ним, неначе обеліск, червоний місяць і зоря світанна, безодня, повна тіней, панування бурі, у небо здійнятої з хвиль» («Кассандра»).
Михайло Коцюбинський, майстер імпресіоністичного пейзажу, активно використовує дієприкметникові звороти для передачі найтонших відтінків кольору, світла, звуку:
- «Звідси було видно небо, засіяне зорями, і повний місяць, заплутаний в верховіттях » («Тіні забутих предків»).
- «Погода була тепла, навіть душно, як ранньою осінню, і плавала в повітрі тонка плівка бабиного літа, прилиплого до шпичок рослин» («Фата моргана»).
Ольга Кобилянська використовує дієприкметникові звороти для психологічного аналізу внутрішнього світу героїв:
- «Її серце, переповнене ніжністю, тоді легеньким жалем зворушене, стиснулося» («Царівна»).
- «Гарячково підскочила вона з свого ліжка, засипала вогонь у печі, мов отруєна, і стала нервово шукати одежу» («Некультурна»).
Валер'ян Підмогильний застосовує дієприкметникові звороти для створення детальних психологічних портретів:
- «Степан, змучений спекою, спинився на розі й, скинувши капелюха, витер хусткою спітніле чоло» («Місто»).
- «Обсаджена осокорами дорога, вкрита цупкою курявою, розтиналася в цій чорній хвилі, як світла смужка» («Місто»).
Ліна Костенко майстерно використовує дієприкметникові звороти для створення яскравих, емоційно насичених образів:
- «Стояла в травах ніч, збентежена зірками» («Триптих»).
- «Залізний день, окутий сліпучим блиском, котився по обрію поволі, мов перевантажений плуг» («Маруся Чурай»).
Дієприкметникові звороти в українській літературі виконують важливі стилістичні функції: допомагають створювати яскраві образи, точно і лаконічно описувати предмети, явища, людей, передавати найтонші відтінки думок та почуттів, збагачувати мову твору, робити її більш виразною та емоційною.
Коментарі