Вірш «Річний пісок слідок ноги твоєї». Тематика, ідея, художні особливості
24 травня 2025 р.
Вірш «Річний пісок слідок ноги твоєї» Євгена Плужника — це ніжний ліричний твір про кохання, пам'ять та вічність миттєвого. Написаний у 1927 році, цей вірш відображає здатність поета знаходити у простих деталях глибокий філософський зміст і перетворювати особисті переживання на універсальні образи людського досвіду.
Текст вірша
Річний пісок слідок ноги твоєї
І досі ще – для мене! – не заніс…
Тремтить ріка, і хилиться до неї
На тому березі ріденький ліс…
Не заблукають з хуторів лелеки, –
Хіба що вітер хмари нажене…
О друже мій єдиний, а далекий,
Який тут спокій стереже мене!
Немов поклала ти мені на груди
Долоні теплі, і спинилось все:
І почуття, і спогади, і люди,
І мертвий лист, що хвилями несе…
Немов ласкаві вересневі феї
Спинили час, – і всесвіт не тече…
І навіть цей слідок ноги твоєї
Вже не хвилює серця і очей…
Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий – такий великий,
Що я тобі й сказати б не зумів!
Історія створення
Вірш було написано у 1927 році, у період творчої зрілості Євгена Плужника. Це час, коли поет створював свої найкращі ліричні твори, сповнені філософської глибини та музичної досконалості.
Твір відображає характерну для Плужника здатність знаходити у буденних деталях — слідку на піску — глибокий поетичний зміст і символічне значення.
Тематика та проблематика
Основна тема: кохання як сила, здатна зупинити час і надати вічності миттєвому
Проблематика:
• Співвідношення минулого та теперішнього
• Здатність пам'яті зберігати дорогі моменти
• Філософія часу та вічності
• Сила кохання, що перетворює світ
Образна система
Слідок ноги на піску — центральний образ-символ, що уособлює пам'ять про коханого, слід його присутності у житті ліричного героя
Річний пісок — символ плинності часу, мінливості життя
Ріка — традиційний символ часу, що тече, але у вірші «тремтить», ніби зупинилася
Вересневі феї — персоніфікація осінньої природи, що здатна зупинити час
Друг єдиний, а далекий — образ коханої людини, фізично відсутньої, але духовно близької
Художні особливості
Жанр: інтимна лірика
Розмір: чотиристопний ямб
Строфіка: п'ять катренів з перехресним римуванням
Інтонація: медитативна, замріяна, ніжна
Стиль: неоромантичний з елементами символізму
Художні засоби
Метафори: «спинилось все», «всесвіт не тече», «слідок малий – такий великий»
Персоніфікація: «тремтить ріка», «спокій стереже», «вересневі феї спинили час»
Епітети: «ріденький ліс», «теплі долоні», «ласкаві феї», «лагідна земля»
Звертання: «О друже мій єдиний, а далекий»
Оксиморон: «єдиний, а далекий», «слідок малий – такий великий»
Ідейний зміст
Вірш розкриває філософську концепцію кохання як сили, здатної перемагати час і смерть. Ліричний герой відчуває, що справжнє кохання робить миттєве вічним, а мале — великим.
Поет показує, як пам'ять про коханого здатна трансформувати сприйняття світу: звичайний слідок на піску стає символом незнищенності почуттів.
Твір утверджує силу духовного зв'язку між людьми, який долає фізичну відстань і плинність часу.