«Розвий, сосно, сімсот квіток»: аналіз весільної пісні
26 жовтня 2024 р.•
«Розвий, сосно, сімсот квіток» — це традиційна українська весільна пісня, яка супроводжувала обряд виготовлення квіток для бояр, друзів нареченого. Вона сповнена символізму та відображає народні уявлення про шлюб та красу.
Паспорт твору
Тема: звернення до сосни як символу життя з проханням дати квіти для весільного обряду.
Ідея: возвеличення краси та щирості нареченої (Марійки), яка є найкращою «квіткою» для свого нареченого (Івана).
Основна думка: для нареченого його кохана є найціннішим дарунком, що перевершує будь-які інші прикраси.
Жанр: весільна обрядова пісня.
Художні засоби
- Звертання: «Розвий, сосно…».
- Повтори: «рано-рано», «та ранесенько», що підкреслюють урочистість моменту.
- Символізм: сосна — символ вічного життя та родючості; квітка — символ краси, молодості та нареченої.
Текст пісні «Розвий, сосно, сімсот квіток»
Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано.
Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько.
Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько.
Всім буярам по квіточці, рано-рано.
Всім буярам по квіточці, та ранесенько.
Всім буярам по квіточці, та ранесенько.
А Іванові не стало квітки, рано-рано,
А Іванові не стало квітки, та ранесенько.
А Іванові не стало квітки, та ранесенько.
У нього квітка — Марійка-дівка, рано-рано,
У нього квітка — Марійка-дівка, та ранесенько.
У нього квітка — Марійка-дівка, та ранесенько.