Вірш «Сама собою річка ця тече» М. Вінграновського: аналіз та текст

31 жовтня 2025 р.•

Вірш Миколи Вінграновського «Сама собою річка ця тече» — це ліричний шедевр про любов до рідного краю, до того маленького куточка землі, де народився і виріс. Поет створює образ безіменної річечки, яка символізує рідну домівку, дитинство, все те, що найдорожче серцю.

Літературний паспорт вірша

Автор: Микола Степанович Вінграновський

Рік написання: 1970

Рід літератури: лірика

Жанр: пейзажна лірика з елементами філософської

Віршовий розмір: чотиристопний ямб

Римування: кільцеве (ABBA)

Тема: спогади героя про родину та Батьківщину

Ідея: любов до маленької безіменної річки як символу рідної домівки

Основна думка: висловлення синівської любові й ніжності до рідного краю

Образ: річечка — символ рідного краю, дитинства, дому

Від чийого імені ведеться розповідь: від імені ліричного героя, дитини

Текст вірша «Сама собою річка ця тече»

Сама собою річка ця тече,
Маленька річечка, вузенька, як долоня.
Ця річечка Дніпра тихенька синя доня,
Маленька донечка без імені іще.

Вона тече в городі в нас під кленом,
І наша хата пахне їй борщем.
Цвіте над нею небо здоровенно
Солодкими хмаринами з дощем.

Ця річечка тече для клена і для мене,
Її й тоді я бачу, коли сплю.
Я річечку оцю в городі в нас під кленом
Як тата й маму і як мед люблю.

Художні засоби вірша

Зменшено-пестливі слова — серце вірша:

Маленька, річечка, дочечка, дитинко, доня, долоня, хмаринами та інші

Вінграновський щедро використовує зменшувальні суфікси, створюючи атмосферу ніжності, любові, дитячої безпосередності. Це не просто стилістичний прийом — це спосіб передати щире, сердечне ставлення до рідного краю.

Епітети:

маленька (річечка) — підкреслює скромність річки
вузенька, як долоня — річка така вузька, що можна перестрибнути
тихенька синя доня — спокійна, ніжна річка
здоровенно (цвіте небо) — величезне небо над маленькою річкою
солодкими хмаринами — приємні спогади про дощ

Порівняння:

«вузенька, як долоня» — річка вузька, як долоня руки
«Я річечку... як тата й маму і як мед люблю» — найсильніше порівняння, що показує глибину почуття

Метафори:

«Ця річечка Дніпра тихенька синя доня» — річка — дочка Дніпра
«Маленька донечка без імені іще» — річка така мала, що навіть не має імені
«цвіте над нею небо» — небо цвіте, як квітка
«хата пахне їй борщем» — хата ділиться запахом з річкою
«солодкими хмаринами з дощем» — хмарини стають солодкими

Персоніфікація:

Річка постає живою істотою — вона «тече», їй «пахне борщем», над нею «цвіте небо». Це створює відчуття, що річка — член родини, близька жива істота.

Символіка образу річки

Річечка — багатогранний символ:

Символ рідного краю: маленька річка біля хати — це та частинка землі, де ти народився
Символ дитинства: спогади про річку — це спогади про безтурботні дитячі роки
Символ родини: річка пов'язана з домом, з батьками, зі всім рідним
Символ простоти і щирості: річка «без імені», але саме це робить її особливою
Символ вічності: річка «сама собою тече» — вона існує незалежно від нас

Для ліричного героя річечка — це рідна земля, де народився і яку любиш, як тата й маму, і як солодкий спомин дитинства. І це твій власний світ, душа.

Річка «тече для клена і для мене» — вона існує не для всього світу, а для цього конкретного клена, цієї конкретної дитини. Це інтимний, особистий зв'язок.

Композиція та настрій вірша

Перша строфа: Представлення річки — «сама собою річка ця тече». Річка існує сама по собі, незалежно, природно. Вона «маленька донечка без імені іще» — така крихітна, що навіть не заслужила на власне ім'я.

Друга строфа: Річка і дім — «вона тече в городі в нас під кленом». Це географічна прив'язка: річка тече під кленом біля городу. І «наша хата пахне їй борщем» — хата і річка живуть поруч, ділять одне повітря, одні запахи.

Третя строфа: Зізнання в любові — «Я річечку... як тата й маму і як мед люблю». Це кульмінація вірша, найсильніше емоційне зізнання.

Настрій вірша: ніжний, задушевний, трохи сумний (ностальгія за дитинством), але світлий. Це спогад, який гріє душу.

Кільцева композиція: Вірш починається словами про річку і завершується любов'ю до неї — це створює відчуття завершеності, цілісності образу.

Філософський зміст вірша

Вінграновський говорить про те, що не треба шукати щастя у великих річках, в океанах, у далеких краях. Щастя — поруч, у тій маленькій річечці «без імені», яка тече під кленом біля твоєї хати.

Річка «тече і тоді, коли сплю» — вона завжди з ліричним героєм, навіть у снах. Це означає, що рідний край — не просто місце на карті, а частина твоєї душі, твоєї ідентичності.

Любов до малої Батьківщини:

Поет закликає любити не абстрактну велику Батьківщину, а конкретну, малу — ту річечку, той клен, ту хату. Бо саме з цих маленьких річок, маленьких селищ, маленьких куточків і складається велика країна.

І якщо кожен любитиме свою річечку так, як ліричний герой, — то вся земля буде сповнена любов'ю.

Мовні особливості вірша

Повтори:

Слово «річечка» повторюється кілька разів, створюючи ефект колискової, заспокійливої мелодії.

Звукопис:

Повтор звуків [ч], [ш], [л] створює м'який, ніжний звуковий малюнок: «річечка... тече... маленька... долоня...»

Синтаксис:

Вінграновський використовує прості, зрозумілі конструкції, що нагадують дитяче мовлення. Це підкреслює щирість почуття, його безпосередність.

Українські реалії:

«Хата пахне борщем», «город під кленом» — ці деталі створюють типово український пейзаж, атмосферу українського села.

Значення вірша

«Сама собою річка ця тече» — один із найкращих віршів Вінграновського про любов до рідного краю. Це вірш про те, що найдорожче — не обов'язково найбільше чи найкрасивіше.

Маленька річка без імені дорожча серцю, ніж великий Дніпр. Бо вона — своя, рідна, пов'язана з домом, з батьками, з дитинством.

Вірш вчить нас:

Цінувати малу Батьківщину — той куточок, де народився
Любити не абстрактно, а конкретно — ось цю річку, ось цей клен
Пам'ятати про свої корені, про рідний дім
Бачити красу в простих речах
Зберігати дитячу здатність любити щиро і безпосередньо

Читаючи цей вірш, кожен з нас згадує свою маленьку річечку — те місце, де пройшло дитинство, де була щаслива, де завжди хочеться повернутися.