Що таке гіпербола?
20 квітня 2025 р.Що робить гіперболу таким потужним засобом виразності? Перебільшення як художній прийом дозволяє авторам вийти за межі буденного сприйняття, загострити увагу на важливих деталях і викликати сильні емоційні реакції. Від народних казок, де «море по коліна», до поетичних рядків Тараса Шевченка про сльози, що «море запалили» – гіпербола проникає в усі пласти української літератури, надаючи образам особливої експресії та виразності. Мистецтво перебільшення допомагає побачити світ яскравіше, гостріше відчути проблеми та глибше зрозуміти авторський задум.
Визначення та сутність гіперболи
Гіпербола (від грец. hyperbole – перебільшення) – троп, що полягає в навмисному художньому перебільшенні для підсилення виразності та підкреслення сказаної думки. Цей художній засіб спрямований на загострення уваги читача чи слухача через неправдоподібно побільшену ознаку предмета, явища чи дії.
Як зауважує літературознавець Олександр Галич: «Гіпербола – це не просто збільшення розмірів, кількості чи якості, а насамперед – перебільшення, яке має художню мету». Така мета може бути різною: емоційне підсилення, сатиричне викриття, героїзація, відтворення народнопоетичного світосприйняття тощо.
Важливо відрізняти гіперболу від звичайної брехні чи фантастики. Гіпербола не намагається ввести в оману, а підкреслює певну якість через перебільшення, і читач розуміє умовність такого перебільшення. Коли народна пісня говорить: «Ой, горе тій чайці, чаєчці-небозі, / Що вивела чаєняток при битій дорозі», – ми розуміємо, що пташка не відчуває горя по-людськи, але емоційне перебільшення передає співчуття.
За своєю структурою гіпербола може бути простою (перебільшення однієї ознаки: «море сліз») і розгорнутою (система перебільшень: «Реве та стогне Дніпр широкий, / Сердитий вітер завива, / Додолу верби гне високі, / Горами хвилю підійма»). Саме складні, розгорнуті гіперболи часто стають основою для створення епічних образів у літературі.
Функції гіперболи в художньому тексті
Гіпербола в художньому тексті виконує низку важливих функцій:
1. Експресивна функція – гіпербола підсилює виразність мовлення, надає йому більшої емоційності та впливовості. Наприклад, у рядках Лесі Українки «Я крик свій бачила, що в небі пролітав / Над хмарами, ячав та вився без упину» перебільшення підсилює відчуття внутрішнього болю ліричної героїні.
2. Оцінна функція – через гіперболу автор виражає своє ставлення до зображуваного, дає йому певну оцінку. Наприклад, у рядках Івана Франка «Я побачив женщину чудову, / У міріадах блисків мармурову» перебільшення передає захоплення ліричного героя.
3. Характеротворча функція – гіпербола дозволяє розкрити характер персонажа, показати його емоційний стан. У повісті Михайла Коцюбинського «Fata morgana» гіперболізовані описи страху селян перед бунтом розкривають їхні характеристики.
4. Сатирична функція – гіпербола часто використовується для висміювання негативних явищ, для створення комічного ефекту. Класичний приклад – «Енеїда» Івана Котляревського, де гіперболізовані описи бенкетів, битв, зовнішності персонажів створюють комічний ефект.
5. Епічна функція – у героїчному епосі, думах, казках гіпербола служить для створення образів богатирів, незвичайних подій, для підкреслення їхнього значення. Наприклад, у думі «Козак Голота» перебільшення у зображенні бою підкреслює героїзм козака.
6. Пізнавальна функція – парадоксально, але через перебільшення гіпербола може краще виявити сутність явища, загострити увагу на його ключових рисах. Як зазначає дослідник Потебня, «художнє перебільшення – це часто шлях до пізнання істини».
7. Естетична функція – гіпербола створює особливу художню реальність, яка дає читачеві естетичне задоволення своєю яскравістю, незвичайністю, виразністю.
Сучасна письменниця Оксана Забужко у своїх есеях зауважує: «Гіпербола – це своєрідна лупа, яку письменник наводить на дійсність, щоб читач побачив те, що в буденному житті залишається непоміченим».
Гіпербола в українському фольклорі
Український фольклор надзвичайно багатий на гіперболи, які відображають народне світосприйняття, систему цінностей, естетичні ідеали:
1. У народних казках гіпербола є структуротворчим принципом. Тут діють персонажі з надзвичайними властивостями: Котигорошко, який народився з горошини, але має неймовірну силу; Вернигора, що пересуває гори; Вернидуб, що вириває дуби з корінням. Гіперболізовані також дії героїв: «Вхопив змія та й кинув його так, що він аж на тому світі опинився».
2. У думах і героїчних піснях гіпербола використовується для звеличення козаків-героїв, їхньої сили, відваги. Наприклад, у думі про Самійла Кішку: «По три гармати набивав, / До города Козлова посилав, / Город Козлов на пил стирав, / Мечеть і турецьку віру під меч клав».
3. У ліричних піснях гіпербола передає силу почуттів: «Сухая вербо, розвийся, / А ти, милий, озовися, / Озовися з того світу, / Бо я ходжу, як по світу».
4. У прислів'ях та приказках гіпербола є засобом створення яскравих, запам'ятовуваних образів: «Моя хата скраю, я нічого не знаю», «З миру по нитці – голому сорочка», «Голодній кумі хліб на умі».
5. У загадках гіпербола допомагає створити метафоричний образ: «Стоїть дуб, на дубі дванадцять гілок, на кожній гілці по чотири гнізда, а в кожному гнізді по семеро пташенят» (рік, місяці, тижні, дні).
6. У народних оповіданнях та анекдотах гіпербола часто використовується для створення комічного ефекту: «А борщ такий густий, що ложка стоїть».
Дослідниця українського фольклору Лідія Дунаєвська зазначає: «Гіпербола в українському фольклорі – це не просто художній засіб, а спосіб народного світосприйняття, в якому поєднується реальне і фантастичне, буденне і ідеальне».
Гіпербола в українській літературі
Українська література демонструє багате й різноманітне використання гіперболи:
1. У творчості Івана Котляревського, особливо в «Енеїді», гіпербола є одним із основних засобів творення комічного: «Еней був парубок моторний / І хлопець хоть куди козак, / Удавсь на всеє зле проворний, / Завзятіший од всіх бурлак». Перебільшення в описах бенкетів, битв, зовнішності персонажів створюють бурлескний ефект.
2. Тарас Шевченко майстерно використовує гіперболу для передачі сили почуттів, для створення епічних образів: «Реве та стогне Дніпр широкий», «І море, і земля, і небо / Злилися в одне», «...пекло трачене, / Гризе серце...».
3. Іван Франко використовує гіперболу як для соціальної критики («І виростуть з сльоз тих гіганти, / І вільні, і горді, й нові...»), так і для вираження любовних почуттів («Я побачив тебе, й відчув я: / Се ж вона, се та доля моя, / Про яку я марив роками, / Що любив її більше життя»).
4. Леся Українка створює потужні гіперболічні образи для вираження сили людського духу, непереможності волі: «Я на гору круту крем'яную / Буду камінь важкий підіймать / І, несучи вагу ту страшную, / Буду пісню веселу співать».
5. У поезії шістдесятників (Ліна Костенко, Іван Драч, Микола Вінграновський) гіпербола часто використовується для вираження космічного, планетарного світовідчуття: «Залізняк встає з могили / По коліна в небі синім» (Іван Драч).
6. Постмодерністська література (Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Сергій Жадан) використовує гіперболу в поєднанні з іронією, пародією, гротеском для створення складної, багатозначної художньої реальності.
7. У сучасній українській літературі гіпербола часто стає засобом вираження екзистенційної тривоги, межових станів людини. Наприклад, у романі Софії Андрухович «Фелікс Австрія» гіперболізовані описи страху, захвату, жалю передають внутрішній світ героїні.
Літературознавець Анатолій Ткаченко у своїй роботі «Мистецтво слова» пише: «Гіпербола в українській літературі – це не просто троп, а спосіб художнього мислення, який дозволяє вийти за межі буденного, щоб глибше проникнути в сутність явищ».
Гіпербола та споріднені художні засоби
Гіпербола часто взаємодіє з іншими художніми засобами, утворюючи складні тропеїчні конструкції:
1. Гіпербола і літота – тропи, протилежні за значенням, але споріднені за структурою. Якщо гіпербола перебільшує, то літота применшує ознаки предметів чи явищ. Проте обидва тропи використовуються для підсилення виразності. Наприклад, у гуморесці Остапа Вишні: «Ніс у нього такий, що ним можна було б кілька гектарів зорати» (гіпербола) і «А душа в нього – комарі чхають» (літота).
2. Гіпербола і метафора часто поєднуються, утворюючи гіперболічну метафору: «море сліз», «гори горя», «безодня відчаю». Такі образи особливо характерні для романтичної лірики.
3. Гіпербола і епітет дають гіперболічний епітет: «неосяжний простір», «непідйомна вага», «нестерпний біль». У поезії Павла Тичини, Богдана-Ігоря Антонича таких епітетів дуже багато.
4. Гіпербола і порівняння утворюють гіперболічне порівняння: «Дужий, як Довбуш», «Хитрий, як сто лисиць». У народних піснях, думах такі порівняння дуже поширені.
5. Гіпербола і символ – ця комбінація характерна для символізму, де гіперболізований образ набуває символічного значення. Наприклад, у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» образ Мавки, її перетворення символізують незнищенність духовного начала.
6. Гіпербола і гротеск часто поєднуються в сатиричних, фантастичних творах. Наприклад, у оповіданнях Миколи Хвильового гіперболізовано-гротескні образи створюють відчуття абсурдності світу.
Відомий літературознавець Микола Ільницький зазначає: «Здатність гіперболи поєднуватися з іншими тропами – це свідчення її універсальності, її особливої ролі в системі художніх засобів. Гіпербола ніби посилює, інтенсифікує інші тропи, надаючи їм додаткової виразності та емоційності».
Гіпербола в сучасній культурі та повсякденному мовленні
Гіпербола вийшла далеко за межі літературної творчості і стала важливим компонентом повсякденного мовлення та різних сфер сучасної культури:
1. У розмовному мовленні гіпербола – один із найпоширеніших засобів експресії: «Я тебе сто років не бачив», «Помираю з голоду», «Увесь світ про це знає». Дослідники наголошують, що частота використання гіпербол у повсякденному мовленні є показником емоційності, образності національного мислення.
2. У медіапросторі, особливо в рекламі, гіпербола є одним із основних засобів впливу на споживача: «Неперевершений смак», «Революційна технологія», «Вражаючий ефект». Психологи відзначають, що гіпербола в рекламі апелює до емоційної сфери людини, створюючи особливу «віртуальну реальність» бажаного.
3. У політичному дискурсі гіпербола часто використовується для емоційного впливу на виборців, для формування образу політика, для представлення політичних програм: «Найуспішніша реформа», «Катастрофічні наслідки», «Безпрецедентна підтримка».
4. У науково-популярній літературі та журналістиці гіпербола допомагає пояснити складні явища, привернути увагу до важливих проблем: «Льодовики розтануть, і мільйони людей опиняться під водою», «Обсяг інформації, який людина отримує за день, дорівнює тому, що наші предки отримували за рік».
5. У сучасному мистецтві, особливо в постмодерністських течіях, гіпербола часто стає основою для створення шокуючих, провокативних образів, для епатажу: інсталяції велетенських предметів, скульптури з перебільшеними пропорціями тощо.
6. У соціальних мережах гіпербола є одним із основних засобів створення мемів, вірусного контенту, який базується на перебільшенні певних рис людей, ситуацій, явищ.
Культуролог Володимир Єрмоленко у книзі «Плинні ідеології» зазначає: «Сучасна культура – це культура гіперболи. Ми живемо в час, коли перебільшення стало нормою, коли для того, щоб бути поміченим, почутим, потрібно кричати голосніше за інших».
Проте водночас психологи попереджають про небезпеку «інфляції гіперболи» – коли постійне перебільшення призводить до знецінення слів, до втрати довіри до інформації, до емоційного вигорання. Мовознавці відзначають, що для здорової комунікації важливо зберігати баланс між експресивністю та точністю, між емоційністю та раціональністю.