Шекспір "Сонет 116": аналіз
28 серпня 2025 р.•
Сонет 116 Шекспіра - це сонет-клятва, у якому ліричний герой визначає справжнє кохання як незмінне почуття, що не піддається часу та випробуванням.
Аналіз сонета
Головною темою сонета Шекспіра є визначення справжнього кохання. Провідними мотивами цього вірша є незмінність справжнього кохання з плином часу й те, що саме справжнє кохання є духовним орієнтиром у просторі.
Це сонет-клятва, ліричний герой присягається у вірності кохання, усвідомлюючи всі життєві випробування, які можуть затьмарити почуття.
Художній світ сонета надзвичайно широкий, він розширюється до меж Усесвіту, сягаючи висоти зірки, за якою пливе мандрівний човник кохання, і водночас концентрується на особі однієї людини - на трояндових вустах і щоках.
Тема: визначення кохання
Ідея: справжнє кохання з плином часу не згасає
Ліричний герой: присягається у вірності коханню, усвідомлюючи всі життєві випробування, які можуть затьмарити почуття
Художні засоби: метафори (любов - маяк, зірка)
Сутність кохання розкривається в оригіналі сонета метафорично. У першому катрені проголошується глибинність і непохитність цього почуття. Так, любов є зіркою, на яку орієнтуються мореплавці, це може бути Північна зірка, яку завжди можна відшукати в безхмарному небі, і, прямуючи за нею, мореплавець ніколи не схибить. Любов є морськими координатами, за якими веде свій корабель мореплавець. Морська стихія є домінантою в цьому катрені. Тож любов як бурхливе море, і треба бути обізнаним і терплячим, щоб уміло вести свій корабель.
У другому катрені задано як вертикаль цього почуття - висота зірки, так і горизонталь - терпіння, віра й християнська надія.
У третьому катрені любов порівнюється з вічністю. Любов протиставляється часу, вона не рахується годинами або тижнями. Звертаючись знову до образу компаса, автор утверджує думку про обережність у плаванні на човні кохання серед буремних вод часу.
Сонет 116 українською
Не буду я чинити перешкоди
Єднанню двох сердець.
То не любов.
Що розцвіта належно від нагоди
І на віддаленні вгасає знов.
Любов - над бурі введений маяк,
ІЦо кораблям шле промені надії,
Це вірка провідна, яку моряк
Благословляє в навісній стихії.
Любов не блазень у руках часу,
Що тне серпом своїм троянди свіжі
І щік, і уст незайману красу.
Тон серп любові справжньої не ріже.
Як це брехня я віршів не писав,
І ще ніхто на світі не кохав.
(Переклад з англійської Дмитра Паламарчука)
Коментарі