Критика збірки "Сонячні кларнети" Павла Тичини
24 травня 2025 р.
Збірка «Сонячні кларнети» Павла Тичини, що вийшла у 1918 році, стала справжнім проривом в українській поезії. Ця перша друкована збірка молодого поета викликала надзвичайний резонанс у літературних колах і принципово змінила уявлення про можливості української поетичної мови.
Загальна характеристика збірки
«Сонячні кларнети» (за сучасним правописом) — перша друкована збірка поетичних творів Павла Тичини, видана у 1918 році. Назва збірки символічно відображає основну ідею творчості поета — поєднання світла (сонячність) та музики (кларнети).
Збірка стала знаковою подією в українській літературі початку XX століття, відкривши нові горизонти поетичного слова та музичності вірша.
Оцінки літературознавців
Олександр Білецький про творчість Тичини:
«Ніби щойно прокинувшись, він (П. Тичина), відкрив очі на світ і основне начало всесвіту побачив у ритмічному русі, гармонійному звукові, музиці. Цей ритм всесвіту і є «Сонячними кларнетами».
Критик Леонід Новиченко:
«Сонячні кларнети» явили вже поета сформованого і високо оригінального в художньому розумінні. Наче відбувся якийсь могутній внутрішній стрибок… Звідки взяв молодий поет ці розливи сонячного світла, що струменять у його віршах? Звідки прийшла до нього, нарешті, дивовижна, незрівняна музика, якою все перейняте в його поетичному світі, музика, що поступає не лише як провідний принцип віршованої форми, але й однією з основ образної системи і всього світовідчуття поетового? Марно шукати відповіді на подібні питання, тут — таємниця таланту».
Відгуки сучасників
Поет Микола Бажан згадував:
«Ніколи не забуду тієї безсонної ночі дев'ятнадцятого року, коли мій друг приніс мені книжку з рясними соняшниками на обкладинці. Ми з ним сиділи в лісі при багатті (бо виїхали всім технікумом на заготівлю дров): читали, і п'яніли, і кричали з радості, насолоджуючись красою українського слова, яке з такою нечуваною нами досі музичністю грало, співало, бриніло, гриміло, лилося зі сторінок тієї книги…»
Письменник Василь Барка:
«Тичина — кларнетист, можливо, був найвизначніший лірик світу у свої «класичні роки (1914–1924)».
Художні особливості
1. Музичність — головна риса поетики Тичини, що проявляється в ритміці, звукописі та композиції віршів
2. Імпресіоністичність — передача миттєвих вражень, настроїв та емоційних станів
3. Символістичні елементи — використання символів сонця, музики, кольору
4. Новаторство форми — експерименти з віршованою формою та ритмом
Значення для української літератури
Збірка «Сонячні кларнети» стала поворотним моментом в українській поезії, відкривши нову епоху музичності та експресивності поетичного слова.
Творчість Тичини вплинула на ціле покоління українських поетів, які почали по-новому розуміти можливості поетичної мови.
Критики одностайно визнають збірку як явище винятково високого художнього рівня, що поставило українську поезію в один ряд з найкращими зразками світової літератури.