“Стояла я і слухаala весну” (Леся Українка): аналіз
27 січня 2025 р.•
Вірш «Стояла я і слухала весну» Лесі Українки — це ліричний твір, що передає тонкі відчуття весни та природи. Авторка створює поетичний образ весняного пробудження, де природа оживає після зимового сну, а людина відчуває радість від цього дива.
Аналіз вірша «Стояла я і слухала весну»
Автор — Леся Українка
Рік написання — 1890-ті роки
Рід літератури — лірика
Вид лірики — пейзажна, філософська
Жанр — ліричний вірш
Тема: весняне пробудження природи та людських почуттів
Ідея: природа як джерело натхнення та духовного відродження людини
Мотиви: весна, пробудження, природа, радість, споглядання, внутрішній світ людини
Віршовий розмір: чотиристопний ямб
Римування — перехресна
Художні засоби виразності:
- епітети
- метафори
- порівняння
- персоніфікація
- алітерація
- асананс
Образна система
У вірші створюється яскравий образ весни як часу пробудження та оновлення. Природа зображена живою, що має власну душу та почуття. Авторка використовує персоніфікацію, наділяючи природні явища людськими рисами.
Символічні образи:
- весна — символ оновлення, життя, надії
- природа — джерело натхнення та духовного відродження
- слухання — споглядання, сприйняття красоти
Композиція
Вірш побудований як монолог ліричної героїні, яка ділиться своїми почуттями та враженнями від приходу весни. Композиція розгортається від особистого переживання до узагальнення про єдність людини і природи.
Філософський зміст
У вірші Леся Українка розкриває глибокий філософський зміст: весна — це не лише пора року, а й символ оновлення, відродження життя та духовного пробудження. Авторка показує, як природа може стати джерелом натхнення та гармонії.
Значення твору
“Стояла я і слухала весну” є одним з найкращих прикладів пейзажної лірики Лесі Українки. Він демонструє її вміння створювати глибокі поетичні образи та розкривати філософські ідеї через призму природних явищ. Твір є гімном весні та життю.