«Святослав укладає мир з греками»: літописна оповідь

31 жовтня 2025 р.•

Літописна оповідь «Святослав укладає мир з греками» розповідає про хороброго князя Святослава Ігоревича — одного з найвидатніших воїнів Київської Русі. Князь був мудрим та далекоглядним, уклавши вигідний мир із Візантійською імперією. Проте його хоробрість та впертість стали причиною трагічної загибелі.

Текст літописної оповіді «Святослав укладає мир з греками»

Святослав направив послів до грецького царя з пропозицією укласти мир. Цар, почувши це, зрадів і прислав багато дарів, більше, ніж раніше.

Святослав узяв дари і став думати: якщо не укладе мир, то греки можуть дізнатися, що їх мало, і обложать у місті. Руська земля далеко, а печеніги теж із ними воюють, то ніхто не допоможе. Греки обіцяли платити данину, і цього досить. Якщо ж перестануть платити, то можна знову зібрати велике руське військо і піти на Царгород.

Дружина радо погодилася із князем, писар записав на Хартію все, що передав Святослав. В угоді князь клявся, що хоче мати мир із греками, не буде ходити походами на їхні землі, буде союзником у боротьбі з їхніми ворогами. Якщо ж не дотримається угоди, то хай буде проклятий усіма богами.

Уклавши мир із греками, Святослав вирішив повернутися до Києва, бо у нього було мало війська. Попливли на човнах до порогів. Воєвода Свенельд порадив князеві обійти пороги, бо там стоять печеніги. Святослав не послухав його, поплив далі.

Переяславці попередили печенігів, що Святослав їде з великими дарами й малочисельною дружиною. Печеніги вийшли й заступили пороги, не можна було їх пройти, почалися холоди, пішла крига. Зупинився Святослав зимувати в Білобережжі, не стало в них харчів, почався великий голод.

Коли настала весна, поплив Святослав через пороги, і напав на нього Куря, князь печенізький. Убили Святослава і зробили чашу з його черепа. Свенельд же врятувався й повернувся до Києва.

А всього князював Святослав двадцять вісім літ.

Аналіз літописної оповіді

Історична основа: Оповідь базується на реальних подіях — походах князя Святослава Ігоревича (942-972) на Візантію та його трагічній загибелі від печенігів у 972 році біля дніпровських порогів.

Тема: мудрість дипломатії та трагічні наслідки зневаги порадою; хоробрість та впертість князя.

Ідея: навіть найхоробріший воїн має прислухатися до мудрої поради; самовпевненість може призвести до трагедії.

Образ князя Святослава

Літопис створює складний образ князя-воїна:

Позитивні риси:

Мужній — відзначався мужністю та сміливістю
Відкритий — відкрито йшов на ворога, попереджав: «Іду на ви!»
Хоробрий — 28 років князював, здійснюючи успішні походи
Мудрий у дипломатії — розумів, що мир вигідніший за війну, коли сил мало
Далекоглядний — думав про майбутнє: «Якщо ж перестануть платити, то можна знову зібрати велике руське військо»

Негативні риси:

Впертий — не послухав мудрої поради воєводи Свенельда
Самовпевнений — переоцінив свої сили
Нерозважливий — не врахував небезпеку печенігів

Роль воєводи Свенельда

Свенельд — мудрий воєвода, який:

Передбачив небезпеку — порадив обійти пороги
Дав мудру пораду — але не наполягав, поважаючи рішення князя
Врятувався — зумів уникнути загибелі
Повернувся до Києва — приніс звістку про смерть князя

Контраст між Святославом та Свенельдом показує: справжня мудрість — не в силі та хоробрості, а в розумінні ситуації. Святослав був хоробрішим, але Свенельд — мудрішим.

Символіка чаші з черепа

Страшна деталь: печеніги зробили чашу з черепа Святослава. Це не просто жорстокість, а символічний акт:

У давніх народів череп ворога, перетворений на чашу, означав:

Повну перемогу — ворог знищений
Приниження — з тебе п'ють, як з посудини
Присвоєння сили — вважалося, що випиваючи з черепа ворога, перебираєш його силу
Вічну пам'ять про перемогу — чаша нагадуватиме про подію

Це показує: Святослав справді був видатним воїном, якого печеніги боялися і поважали. Інакше не робили б з його черепа чашу.

Уроки літописної оповіді

Літописна оповідь дає важливі уроки:

1. Прислухайся до мудрої поради:

Свенельд знав про небезпеку, але Святослав не послухав. Це коштувало йому життя.

2. Хоробрість без розваги — це зухвалість:

Святослав був хоробрим, але його впертість і самовпевненість призвели до трагедії.

3. Враховуй обставини:

Мало війська, далеко від дому, ворог попереду — треба було обирати безпечний шлях.

4. Зрада може чекати звідки не чекаєш:

Переяславці (свої!) попередили печенігів про маршрут Святослава. Внутрішня зрада часто страшніша за зовнішнього ворога.

5. Навіть великі загинуть, якщо не будуть обережними:

Святослав — легендарний воїн, але навіть він не всемогутній.

Характер Святослава через його рішення

Укладання миру показує:

Мудрість — зрозумів, що мир вигідніший за війну в його ситуації
Прагматизм — взяв дари та данину замість облоги міста
Далекоглядність — залишив можливість для майбутніх походів

Відмова слухати Свенельда показує:

Впертість — не змінив рішення навіть після попередження
Самовпевненість — вважав, що подолає будь-яку перешкоду
Нехтування досвідом інших — Свенельд був досвідченим воєводою, але князь не прислухався

Це показує: навіть великі люди мають слабкості, і ці слабкості можуть стати фатальними.

Значення постаті Святослава в українській історії

Попри трагічну загибель, Святослав залишився в історії як:

Видатний воїн — розгромив Хозарський каганат, воював з Візантією
Хоробрий князь — особисто брав участь у битвах
Розширювач кордонів — значно збільшив територію Русі
Символ української хоробрості — його девіз «Іду на ви!» став легендарним
Трагічний герой — загинув через власну впертість, але залишився в пам'яті народу

28 років княжіння — це довгий період успішного правління. Святослав залишився в пам'яті народу не через те, як помер, а через те, як жив — хоробро, відкрито, по-воїнськи.