«Тарас Бульба»: характеристика Андрія
Андрій - молодший син козацького полковника Тараса Бульби, брат Остапа. Він є одним з головних героїв повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба». Образ Андрія відображає конфлікт між особистими почуттями та обов'язком перед батьківщиною, що робить його трагічною фігурою.
Зовнішність та характер Андрія
Андрій був дуже гарний на вроду, мав живішу і трохи тоншу вдачу, ніж його брат Остап. Він був беручкіший до науки й опановував її легше, ніж тяжкі, дужі натури. А ще він був меткіший од свого брата; частіше верховодив у найнебезпечніших витівках і не раз завдяки своєму спритному розумові відкручувався від кари.
На відміну від Остапа, Андрій не марив боями і битвами, ставився до них більш байдуже. Він легко захоплювався мирськими розвагами і любив жінок. Останнім часом всі його думки займала одна польська панночка, з якою він познайомився в Києві.
Любов до польської панночки
Андрій та польська панночка бачилися лише кілька разів. Одного разу він навіть пробрався до неї в кімнату через камінну трубу, але почувши стукіт у двері, був змушений сховатися. Коли біда минула, служниця панночки, татарка вивела його через сад. Потім вони знову бачилися в костелі.
Під час облоги міста Дубно до нього підійшла та сама татарка, служниця його панночки, і попросила принести їм їжі. Андрій не вагаючись виконав прохання, принісши їжу для коханої та її родини. Це стало початком його зради.
Зрада та трагічна загибель
Він не менш брата і батька любив вітчизну. Однак заради любові став здатний змінити свої погляди. Коли під час облоги міста Дубно до нього підійшла та сама татарка, служниця його панночки, і попросила принести їм їжі, він не вагаючись ні хвилини, зібрав необхідну провізію і відправився на допомогу коханій. Вона замінила йому все: і вітчизну, і сім'ю, і друзів. Заради неї він навіть пішов в бій проти рідного батька. У цій битві він і загинув.
Доля цього героя сумна і трагічна. Адже він загинув від руки власного батька, який довго ще дивився на бездиханне тіло свого сина-зрадника. Тарас Бульба так і не зміг пробачити сина, навіть дізнавшись, що це було заради кохання.
Цитати до образу Андрія
Андрій, мав живішу і трохи тоншу вдачу. Він був беручкіший до науки й опановував її легше, ніж тяжкі, дужі натури. А ще він був меткіший од свого брата; частіше верховодив у найнебезпечніших витівках і не раз завдяки своєму спритному розумові відкручувався від кари.
Він також горів жадобою лицарського подвигу, але в душі його знаходилося місце і для інших почуттів. Потреба кохання гостро спалахнула в ньому, як тільки минуло йому вісімнадцять років.
– А що мені батько, товариші й вітчизна? – мовив Андрій, стрепехнувши головою й випроставши стрункий, як явір над водою, свій стан. – Україна? Хто дав мені її за вітчизну? Вітчизна є те, чого шукає наша душа, що для неї наймиліше. Моя вітчизна – ти! Ось моя вітчизна!
Коментарі