«Тарас Бульба»: характеристика Остапа

Остап відрізнявся гарячим, непохитним характером, мужністю і рішучістю. Коли батько вирішив пожартувати щодо їх одягу молодих семінаристів, він відповів бійкою, оскільки не терпів знущань. Батько заохочував таку поведінку.

Про вольовий характер героя свідчить його успіхи у навчанні. Спочатку йому зовсім не давалося навчання, але невдовзі він вже був одним з кращих учнів в закладі. Мрії Остапа були завжди пов'язані з подвигами. Він не хотів ні в чому поступатися своєму батькові, старому козацькому полковнику.

Остапу було 22 роки, але він вже був досить холоднокровний, розважливий і рішучий. Незважаючи на це, серце Остапа було добрим. Його до матері було сповнене ніжності та поваги.

Остап був відмінним воїном, який не боявся смерті і завжди був готовий віддати життя за батьківщину. Він бився хоробро і вміло, завжди був на передовій, показуючи приклад іншим козакам.

Під час битв Остап завжди був поруч з батьком, підтримуючи його і допомагаючи в найскладніших ситуаціях. Він став одним з найкращих воїнів у війську Тараса Бульби.

Козаки швидко оцінили силу і сміливість молодого Остапа і ставили його в перший ряд в битвах. Навіть подейкували, що з нього в майбутньому вийде хороший полковник. Остап до останнього залишався вірним вітчизні, родині та товаришам.

Доля його була трагічна. Потрапивши в полон до поляків, згодом він був страчений у Варшаві. Останні його слова були пов'язані з батьком. Він знав, що батько десь поруч. Навіть під час страти Остап не вимовив жодного стогону або крику. Він помер як герой, відданий своїй батьківщині.

Остап мав славу одного з найкращих товаришів. Він рідко верховодив у зухвалих витівках. Один із перших ставав під знамена спритних бурсаків і ніколи й ні за яких обставин не виказував своїх товаришів; ніякі канчуки й різки не присилували б його таке вчинити.

Він був твердий до всяких спокус, опріч війни та бучної гулянки; принаймні ніколи ні про що інше майже й не думав. Він був прямодушний з рівнею своєю. Він був добрий до такої міри, до якої міг бути добрий юнак із такою натурою і в такий суворий час.

– Дай же, Боже, щоб усі, які тут стоять єретики, не почули, нечестивці, як мучиться християнин! Щоб жоден із нас не промовив жодного слова.

Остап терпів тортури й катування, як велетень: ні крику, ні стогону не було чутно навіть тоді, коли почали перебивати йому руки й ноги.