"У нашім раї на землі" Шевченко аналіз (паспорт)

Вірш "У нашім раї на землі" Тараса Шевченка є одним з найглибших творів поета, написаних під час заслання. Це ліричний твір, який розкриває тему материнства та жіночої долі в умовах кріпацтва.

"У нашім раї на землі" Шевченко аналіз вірша

Автор — Тарас Шевченко
Рік написання — 1849 (Написаний у період перебування поета в засланні казахському)
Літературний рід — лірика
Вид лірики — громадянська
Жанр — ліричний вірш
Тема: розповідь про важку жіночу долю, долю матері в умовах покріпачення, соціального і національного гніту.
Ідея: возвеличення святості матері, того націннішого, що є у кожної людини; засудження соціального устрою, який змусив страждати багатьох жінок.
Мотив — трагічна доля жінки у часи кріпацтва
Основна думка — "І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї Матері святої,
Що в мир наш Бога принесла…"
Віршовий розмір — ямб, і хорей.

Композиція твору

Поезія «У нашім раї на землі» — екскурс поета шляхами власного життя і розповідь про героїнь своїх творів.
Твір має оптимістичний початок і трагічне, сумне закінчення. «У нашім раї…» містить протиставлення злиденного життя жінки-кріпачки райському.
Вірш можна умовно на чотири частини: гордість щасливої матері-селянки своєю малою дитиною — доля в майбутньому, коли діти-кріпаки виростуть; сором жінки-покритки — доля її та дитини в майбутньому.
Образ-символ Божа Матір – символ святості, любові, добра, правди, всепрощення

Художні засоби "У нашім раї на землі"

  • Епітети: у нашім раї, мати молодая, дитяточком малим, образом святим;
  • Метафора: у нашім раї на землі, літа минають.
  • Порівняння: нічого кращого немає, як тая мати молодая
  • Пестливі слова: дитяточком
  • Заперечення: нічого кращого немає.
  • Риторичні звертання: Великомученице! Небого…
  • Риторичний оклик: Боже мій!

Проблематика вірша "У нашім раї на землі"

  • жінки-кріпачки-матері
  • батьки і діти;
  • моральні закони тогочасного суспільства;

Вірш "У нашім раї на землі" читати текст

У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Буває, іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї Матері святої,
Що в мир наш Бога принесла…
Тепер їй любо, любо жити.
Вона серед ночі встає,
І стереже добро своє,
І дожидає того світу,
Щоб знов на його надивитись,
Наговоритись. — Це моє!
Моє! — І дивиться на його,
І молиться за його Богу,
І йде на улицю гулять
Гордіше самої цариці.
Щоб людям, бачте, показать
Своє добро. — А подивіться!
Моє найкраще над всіми! —
І ненароком інший гляне.
Весела, рада, Боже мій!
Несе додому свого Йвана.
І їй здається, все село
Весь день дивилося на його,
Що тільки й дива там було,
А більше не було нічого.