«Учітесь, читайте і чужому научайтесь» - уривок із послання Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним...», написаного в грудні 1845 року в селі В'юнищах. Нижче паспорт твору, художні засоби, проблематика, образи й текст уривка.
«Учітесь, читайте і чужому научайтесь»: паспорт твору
- Автор: Тарас Шевченко
- Рік написання: грудень 1845 року
- Місце написання: с. В'юнища (тепер Черкаська область)
- Рід літератури: лірика
- Жанр: ліричний твір
- Вид лірики: громадянська
Тема: заклик до українців вчитися, берегти свою культуру й національну гідність, єднатися та не зрікатися свого народу.
Ідея: заклик пам'ятати свою історію, рідну мову, підтримувати єдність, бо лише так Україна здобуде світлу долю та славу.
Основна думка: освіченість, національна свідомість і братерська любов - шлях до щасливого майбутнього України.
Мотив: заклик вивчати і своє, і чуже; об'єднатися заради добробуту України.
Аналіз усього послання - у статті «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»: аналіз.
Художні засоби
- Риторичні звертання: «Брати мої».
- Риторичні оклики: «Тяжкі діла!», «Молю вас, благаю!»
- Риторичні запитання: «...мучеників: кого, коли, за що розпинали?»
- Епітети: «заплакана мати», «світ ясний, невечерній», «веселого дому», «діла незабуті, тяжкі діла», «добра слава», «тверді руки», «чужі люди», «земля безконечна», «веселий вік», «високі могили», «найменший брат», «вольні уста», «срамотна давняя година».
- Метафори: «світ... тихо засіяє», «розкрились високі могили», «не сонним снились неправди».
Проблематика
- невігластво та духовне поневолення;
- втрата національної пам'яті;
- соціальна та національна несправедливість;
- патріотизм і єдність народу;
- боротьба за волю та гідність.
Образи
- Україна-мати - рідна земля, яка страждає й чекає любові дітей.
- Діти України - український народ, якому треба берегти своє.
- Мученики минулого - герої, що загинули за Батьківщину.
- Високі могили - символ козацької слави та пам'яті.
«Учітесь, читайте і чужому научайтесь»: текст
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима.
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що розпинали?
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотна
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє. ....
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима.
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що розпинали?
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотна
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє. ....
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
14 грудня 1845, В'юнища
Коментарі