Байка «Ведмежий суд» Євгена Гребінки: аналіз та мораль

31 жовтня 2025 р.•

Байка Євгена Гребінки «Ведмежий суд» — це гостра соціальна сатира, замаскована під дитячу розповідь про тварин. За звичайною історією про лісовий суд ховається викривальна картина царського правосуддя, його корумпованості та несправедливості. Гребінка використовує алегорію, щоб показати, як простих людей безжально обдирали в судах.

Літературний паспорт байки

Автор: Євген Павлович Гребінка (1812-1848)

Жанр: байка (алегорична поезія)

Рід літератури: ліро-епос

Тема: змалювання панського суду в царській Росії

Ідея: демонстрація несправедливості суду, його корисливості та безправності простої людини перед судовою системою

Мораль: судити можуть всі усіх, але чи правильно вони це роблять — потрібно розібратися; не тільки круті та сильні мають право на все; якщо у людини є своя голова і щось у тій голові, вона обов'язково цим скористається

Герої та образи байки «Ведмежий суд»

Ведмідь — нечесний суддя:

Головний суддя, який не прагне з'ясувати істину, а лише задовольнити власну жадібність. Ведмідь «сердито став ревіть», демонструючи свою владу та грізність, але насправді керується не законом, а користю.

Вовки — корумповані чиновники:

Судові чиновники, для яких суд — це особиста нажива. Вовки уособлюють образ підлабузників, які прислужуються сильнішим заради власної вигоди. Вони «завили» на судовому процесі, підтримуючи рішення Ведмедя.

Лисиця — дрібний прислужник:

Саме Лисичка подала «бумагу» на Вола до суду. Це образ ябеди, крутія, донощика — дрібного прислужника царського суду, що живиться крихтами з панського стола. Лисиця шукає, на кому б поживитися, і знаходить жертву у Волі.

Віл попеластий — безправний трудівник:

Простий працівник, якого несправедливо засуджують. Це образ трудящої, сумлінної, покірливої людини. Вола засудили за те, що він їв сіно, овес і сіль — тобто за те, що він просто живе та працює.

Волові навіть не дали слово для виправдання, бо воно було неважливим для суду. Головною метою суду було власне збагачення, а не встановлення справедливості.

Вирок: Вола вирішили четвертувати — страшна кара за «злочин» бути ситним і здоровим.

Алегорія байки: що символізують герої

Образи байки дуже прозорі і зрозумілі:

Ведмідь і Вовки-хижаки уособлюють всесильних судових чиновників, які використовують суд для особистої наживи. Це чиновники, що не служать закону, а використовують його для власного збагачення.

Лисиця — дрібний прислужник царського суду, ябеда і крутій, готовий на все заради особистої вигоди.

Попеластий Віл — це образ трудящої людини, несправедливо засудженої тільки тому, що на ній можна було поживитися хижакам. Віл «ситенький» — значить, має якесь майно, яке можна відібрати.

Гребінка використовує тваринний світ, щоб обійти цензуру та показати справжню картину царського суду.

Критика судової системи

Гребінка у байці «Ведмежий суд» змальовує панський суд у царській Росії, його сваволю і знущання з простих людей, показує безправність простої людини перед цим судом.

Образною, невимушеною розповіддю письменник створює типову яскраву картину царського суду. Діставши від Лисиці безглузду «бумагу», судді розпочали ще безглуздіший судовий процес:

Давай вони його по-своєму судить
Трохи не цілі сутки

На суді «Ведмідь сердито став ревіть», «Вовки завили». Волові не дали й слова сказати на своє виправдання.

Мова судових документів:

Щоб картина тогочасного суду була повнішою і конкретнішою, автор використовує мову тодішніх судових документів:

І так опреділили
І приказали записать:
«Понеже Віл признався попеластий,
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
Так за такі гріхи — його четвертувать...»

Ця канцелярська мова з її «опреділили», «приказали», «понеже» підкреслює абсурдність рішення: Вола засуджують за те, що він... їсть! Це вершина безглуздя.

Художні засоби байки

Епітети:

«Попеластий Віл» — підкреслює зовнішність Вола
«ситенький» — вгодований, має якесь майно

Порівняння:

«як мошенник» — так ставляться до Вола

Уособлення (алегорія):

Тварини поводяться, як люди: «Лисичка подала у суд таку бумагу», Ведмідь і Вовки судять, виносять вирок. Вся байка — це алегорія людських відносин.

Повтори:

«Їв сіно, і овес, і сіль» — повтор підкреслює абсурдність звинувачення

Актуальність байки

Хоча Гребінка писав про царський суд XIX століття, його байка залишається актуальною. Вона викриває універсальні вади:

Корупцію в судовій системі
Несправедливість до простих людей
Підлабузництво та кумівство
Використання закону для особистої наживи
Безправність тих, хто не має влади та грошей

Байка нагадує: справедливий суд можливий лише тоді, коли судді керуються законом та совістю, а не власною вигодою. А поки суд служить сильним проти слабких — про справедливість не може бути й мови.