"Вересовий трунок" аналіз (паспорт твору)
21 червня 2025 р.•
"Вересовий трунок" аналіз (паспорт) твору допоможе підготуватися до уроку та зрозуміти основні особливості балади Стівенсона.
"Вересовий трунок" аналіз (паспорт) твору
Автор - Роберт Льюїс Стівенсон
Рік написання - 1880
Жанр - балада
Рід літератури - ліро-епос
Тема: загибель останніх піктів.
Ідея: Уславлення єдності та стійкості піктів, утвердження права кожного на незалежність
Основна думка: боротьба за незалежність і свободу проти поневолювачів.
Спосіб римування – октава абабабвв
Віршовий розмір - тристопний дактиль
Герої балади: батько, син, шотландський король, пікти.
Шотландський король – жорстокий, гордовитий, безжальний, безглуздий правитель.
Старий пік - безстрашний, мужній, розумний чоловік.
Молодий пікт – юнак, син старого.
"Вересовий трунок" сюжет
Експозиція, зачин — оспівування вересового напою, характеру й звичаїв піктів.
Зав'язка — захват території піктів загарбниками, знищення маленького народу.
Розвиток дії — король прагне дізнатися рецепт вересового напою, захват у полон батька й сина, їхній допит.
Кульмінація — за проханням батька сина кидають у море.
Розв'язка — батько назавжди залишає із собою секрет вересового напою, але кидає виклик ворогам, готовий померти, але не підкоритися, не зрадити свій народ.
"Вересовий трунок" образи та символи
Батько і син - це уособлення всього народу піктів. Тому вони не мають імен. Вони сміливі, мужні, незламні, волелюбні. Життєрадісність – «раділи долі своїй». Сміливість – «мовчки дивились на нього». Вірність – «таємницю, що клявся повік берегти». Стійкість – «мене не злякає тортура, смерть мені не страшна»
Шотландський король - це жорстокий, пихатий, безжальний правитель. Він прагне абсолютної влади. Жорстокий - «гнав їх неначе ланей». Безжальний - «мчав по тілах спогорда, сіяв смерть і жах». Прагне абсолютної влади - «Жахались його вороги».
Пікти - це герої твору Стівенсона. Пікти — легендарний народ, який жив у Шотландії до приходу скоттів (від останньої назви походить і назва Шотландії, буквально — країна скоттів). Пікти, за переказами, були дуже малі на зріст. В основу твору покладено давню шотландську легенду про вересковий трунок. Вперше про пиктів згадується у 297 році нашої ери як про ворогів Риму. Пикти боролися проти різних ворогів. Інколи вони програвали великі битви, втрачали величезні території, але вперто знову воювали за свою землю. У IX столітті пікти були підкорені скоттами, тобто шотландцями, після чого змішалися з представниками інших народностей, втратили мову і перестали існувати як окремий народ.
У літописах і легендах пикти найчастіше зображені як сміливі воїни. Вражені їхньою сміливістю завойовники не розуміли, звідки у невисоких на зріст людей стільки почуття нескореності та відваги у боротьбі.
Стівенсон використав легендарне уявлення про пиктів і побудував сюжетну канву балади навколо таємниці. Як народ піктів залишився в історії таємницею, так залишився таємницею і спосіб приготування вересового трунку. Цей прийом дуже характерний для фольклорних творів, коли герой повинен розкрити таємницю і звільнити чарівну силу. У баладі Стівенсона чарівною силою стали риси характеру мужніх піктів, які уславив поет.
Символи в баладі "Вересовий трунок": Символіка червоного кольору – верес, символ життя, крові, боротьба за незалежність. Вересовий напій – символ незламного духу та мужності пиктів.
Художні засоби "Вересовий трунок"
Епітети - чарівний напій, трунок медовий, квіт червоний, мова дзвінка
Метафори – мчав по тілах спогад, сіяв смерть і жах
Антитеза: Щасливе життя піктів (строфа І) - нещастя, що їм приніс шотландський король (строфа ІІ). Краса гір, уквітчаних вересом - могили піктів як символ трагедії народу (строфа ІІІ). Літнє буяння природи - похмурий настрій короля (строфа ІІІ). Необмежена влада шотландського короля - безправне становище маленького народу (увесь твір). Маленький зріст піктів - велич їхнього духу. Сила духу останніх піктів - безсилля короля перед їхньою волею.
У баладі автор проголошує право кожного народу на свою землю, свої традиції, свободу. У цьому плані балада виходить за межі шотландської тематики, набуваючи узагальнюючого значення. Маленький епізод допомагає авторові утвердити ідею незалежності народу. А сам Стівенсон виступає тут як справжній син своєї землі.
У баладі кілька разів повторюється словосполучення «секрет вересового напою». Що ж це за секрет? Це не тільки таємниця напою — як його варити, а передусім секрет духовної стійкості піктів, який полягає в любові до рідної землі й прагненні здобути свободу. Цей секрет важливий для всіх часів і народів.
Виникає питання: чому батько говорить про те, що він боявся лише свого сина? Чи дійсно він не вірить у стійкість? Можливо, і не вірить, але автор має іншу точку зору, підкреслюючи єдність батька й сина: разом вони мовчали, разом стояли на скелі; утворюючи духовно єдину, маленьку смуглу пару. Трагізм твору посилюється тим, що тут немає вибору поміж життям і смерттю (бо неволя — не життя), а є лише вибір смерті. Мудрий батько, усвідомлюючи невідворотність загибелі, вибирає для сина кращу (миттєву) смерть, і той мужньо приймає її. А старий помирає останнім, однак не віддає ворогам священної таємниці. Вони можуть забрати в нього життя, але не його волю і любов до батьківщини.
Коментарі