Заспів «Енеїди» Вергілія: вступ до поеми

(книга І, вірші 1-33)

Збройного славлю звитяжця, що перший з надмор'їв троянських,
Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський.
Горя він досить зазнав, суходолами й морем блукавши,
З волі безсмертних богів та мстивої серцем Юнони,
Лиха він досить зазнав у бою, поки місто поставив,
Лацію давши пенатів, а з ними - і плем'я латинське,
І Альбалонгу стару, і мури високого Рима.
Музо, повідай мені, чим саме прогнівана тяжко,
Чи то покривджена чим, цариця богів засудила
На незліченні труди та нещастя побожного духом
Батька й вождя, як богиня - і гнівом таким пойнялася!
Місто старинне бул - фінікійського люду осада,
Звалось воно Карфаген на лібійському березі, проти
Тібрових гирел, багате на скарб і завзяття воєнне.
Кажуть, Юнона його шанувала найбільше у світі,
Навіть і Самос абувши для нього; там зброя богині,
Там колісниця її. А на серці в богині бажання,
Щоб Карфаген цей, як Доля дозволить, був паном народів,
Але прочула вона, що від крові троянської плем'я
Вже виростає нове, що міста поруйнує тірійські.
З'явиться люд, підкоритель земель, войовничий та гордий,
Згине в пожарі могутність лібійська: так випряли парки.
Все те Сатурнія знає і кров ще пригадує свіжу,
Що попід мурами Трої лила за улюблених аргів.
Ще ж не зів'яли в душі причини скорботи і гніву,
Ще, притаївшись, в серці живуть її й вирок Паріса —
Прикра зневага краси божественної, - й рід ненависний,
І Ганімеда, на небо узятого, шана висока.
Тямлячи все те, вона троянців, хвилею битих,—
Все, що зосталось від люті данайців і зброї Ахілла,
Не підпускала до краю латинського; довго і гірко
Пасерби Долі, вони усіма проблукала морями.
Стільки страждання лягло на підвалини Римського роду!
(Переклад М. Зерова)

Заспів «Енеїди» відкриває поему класичним для античної епічної поезії зверненням до музи. Вергілій наслідує традицію, започатковану Гомером у «Іліаді» та «Одіссеї», але водночас додає власні акценти, характерні для римської літератури.

У заспіві поет виконує кілька ключових функцій:

• Представляє головного героя: Еней - троянський воїн, якого доля привела до Італії
• Формулює основну тему: страждання та труди Енея на шляху до заснування Риму
• Розкриває причину випробувань: гнів богині Юнони, яка ненавидить троянців через образи минулого
• Встановлює історичний контекст: міфічний зв'язок між Троєю та майбутнім Римом

Заспів також містить пророцтво про майбутнє: від троянського роду виросте новий народ, який підкорить землі та знищить могутність Карфагена. Це вказує на історичну місію Риму та його божественне право на панування.

Вергілій використовує епічний стиль з характерними для античної поезії епітетами, метафорами та гіперболами, що створює величний та урочистий тон, гідний важливості теми та значення поеми для римської культури.