«Викуп Гекторового тіла»: читати повністю

ВИКУП ГЕКТОРОВОГО ТІЛА – 24 пісня «Іліади»

1] Ігри скінчились, і всі порозходились люди ахейські

2] По кораблях своїх бистрих, бажаючи швидше вечері

3] Й сну зажити солодкого. Тільки Ахілл свого друга

4] Згадував любого й плакав, і сон, що усіх підкоряє,

5] Не подолав його, все він на ложі своєму метався

6] Й журно спогадував силу могутню і мужність Патрокла,

7] Скільки удвох пережить довелось їм і лиха зазнати

8] В битвах тяжких з ворогами і в хвилях бурхливого моря.

9] Все це спогадував він, рясні проливаючи сльози,

10] Лежачи то на боку, то навзнак, то ницьма раптово

11] Перевертаючись. То він, з постелі своєї схопившись,

12] Берегом моря блукав у нестямі. Отам і світання

13] Скоро застало його, осяваючи й море, і землю.

14] Швидко тоді в колісницю баских він запріг своїх коней

15] І, прив'язавши іззаду до повоза Ректора тіло,

16] Тричі його по землі волочив круг могили Патрокла,

17] Потім ішов спочивать до намету, а труп залишався

18] В поросі ниць розпростертим. Та з жалю до славного мужа

19] Феб-Аполлон захищав його тіло від всяких пошкоджень

20] Навіть по смерті. Егідою вкрив він йому золотою

21] Постать усю, щоб, волочачи тіло, його не калічить.

22] Так-то над Ректором він богосвітлим у гніві глумився.

23] З жалем богове на це дивилися вічноблаженні

24] Й тіло те викрасти світлого дуже просили дозорця.

25] Всім було рішення це до вподоби, крім Гери-владарки,

26] Крім Посейдона і крім ясноокої діви Афіни.

27] Як і раніше, ненависний був Іліон їм священний,

28] Старець Пріам і троянський народ за вину Александра:

29] Він образив богинь, що до нього прийшли в загороду,

30] Кращою визнавши ту, яка згубну дала йому втіху.

31] А як світання зоря на дванадцятий день заясніла,

32] Феб-Аполлон, до безсмертних звертаючись, так до них мовив:

33] «Немилосердні, жорстокі боги! Чи не вам на пошану

34] Спалював Гектор стегна биків і козлів бездоганних?

35] Нині ж не хочете й мертвого тіла його врятувати,

36] Бачить його не даєте дружині, матері й сину,

37] Батьку Пріамові й людям, які б на вогні попалили

38] Тіло його і належною шаною прах вшанували.

39] Волите завжди зловмисному ви помагати Ахіллу,

40] Мужеві, що справедливості в серці і щирого в грудях

41] Розуму в нього немає. Як лев, що своєю душею

42] Керується, що забув про справедливість і не знає

43] Страху перед людьми, - так і він. Йому жаль і сумують

44] Він за товаришем, але вже й забув про все інше.

45] Він і мертвого ворога хоче зневажити. Але

46] Він же не знає, що це йому самому на шкоду буде.

47] Хай би він був дорогий нам, але він вже образив нас.

48] Він глумиться над мертвим, що вже не може захиститись.

49] Але він забув, що й сам він смертний, і що його теж

50] Чекає така ж сама доля, як і Гектора чекала.»

51] Так мовив Аполлон, але Гера йому відповіла:

52] «Може, і так, срібнолукий, але Ахілл - це герой наш,

53] А Гектор - троянець, що образив нас усіх. Хай Ахілл

54] Робить, що хоче, бо він заслужив це своєю відвагою.»

55] Тоді Зевс хмаровладний до них звернувся і мовив:

56] «Гера, не гнівайся так. Аполлон має рацію.

57] Гектор був вірний нам, і ми повинні його вшанувати.

58] Ахілл же вже досить помстився. Хай він поверне тіло

59] Пріаму, щоб старий міг поховати свого сина.

60] Я пошлю Іриду до Пріама, щоб він пішов до Ахілла

61] І викупив тіло Гектора. Ахілл же не відмовить,

62] Бо він поважає батьківську любов і знає, що таке

63] Втратити сина.»

64] Так мовив Зевс, і Ірида полетіла до Пріама.

65] Вона знайшла старого в палаці, де він сидів у журбі,

66] Обгорнувши голову плащем, і бруд від сліз покривав

67] Його обличчя. Навколо нього сиділи сини й дружина,

68] І всі вони плакали разом з ним. Ірида з'явилась

69] Перед ним і сказала: «Пріаме, Зевс посилає мене

70] До тебе. Він каже, щоб ти пішов до Ахілла і викупив

71] Тіло свого сина. Не бійся, бо Гермес проведе тебе

72] Безпечно через табір ахеїв. Ахілл же не зашкодить

73] Тобі, бо він поважає батьківську любов.»

74] Пріам послухався і наказав приготувати дари:

75] Дванадцять дорогих покривал, дванадцять плащів,

76] Дванадцять білих тунік, десять талантів золота,

77] Два блискучі триноги, чотири чаші, і ще один

78] Особливо дорогий кубок, що його подарував йому

79] Фракієць, коли він приїжджав до Трої як посол.

80] Потім він викликав синів і наказав їм запрягти

81] Мулів і коней. Всі плакали, коли він виїжджав,

82] Бо думали, що він не повернеться. Але Пріам був

83] Рішучий і не боявся смерті, бо вже втратив багато

84] Синів, і тепер йому було все одно, що з ним станеться.

85] Гермес зустрів його в дорозі, прийнявши образ юнака,

86] І провів його безпечно через табір ахеїв. Вони

87] Дійшли до намету Ахілла, і Гермес зник. Пріам

88] Увійшов всередину і впав навколішки перед Ахіллом,

89] Обіймаючи його коліна і цілуючи руки, що вбили

90] Його сина. Ахілл здивувався і запитав: «Хто ти?»

91] «Я Пріам, батько Гектора, - відповів старець. - Я прийшов

92] Викупити тіло мого сина. Згадай свого батька Пелея,

93] Який також старий, як і я. Може, він теж плаче за тобою,

94] Бо ти далеко від дому. Пожалуй мене, Ахілле, і поверни

95] Мені тіло мого сина. Я приніс багато дарунків,

96] Візьми їх усі, але дай мені можливість поховати

97] Гектора з належною честю.»

98] Ахілл подивився на старого і згадав свого батька.

99] Він взяв Пріама за руку, підняв його і посадив

100] Поруч з собою. Потім він сказав: «Старе, ти сміливий,

101] Що прийшов сюди один. Але я поважаю твою любов

102] До сина. Я поверну тобі тіло Гектора, бо так

103] Наказав мені Зевс. Але спочатку ми повинні поїсти,

104] Бо горе не повинно забирати в нас силу.»

105] Він наказав рабиням приготувати їжу, і вони

106] Разом пообідали. Потім Ахілл наказав обмити

107] Тіло Гектора і покласти його на ліжко. Він сам

108] Підняв тіло і поклав його на колісницю Пріама.

109] Старець подякував йому і виїхав з табору.

110] Гермес знову провів його безпечно, і він дістався

111] До Трої. Всі вийшли назустріч: дружина, мати, сини,

112] І весь народ. Вони плакали і голосили, коли бачили

113] Тіло Гектора. Андромаха, дружина Гектора, обняла

114] Його голову і сказала: «Мій чоловік, ти залишив

115] Мене вдовою, а нашого сина сиротою. Хто тепер

116] Захистить нас від ворогів? Троя впаде, і ми всі

117] Станемо рабами.»

118] Гекаба, мати Гектора, також плакала і говорила:

119] «Мій син, ти був найкращим з усіх моїх дітей. Ти захищав

120] Нас усіх, а тепер ти мертвий, і ніхто не захистить

121] Нас від лиха.»

122] Єлена також прийшла і сказала: «Гекторе, ти був

123] Найдобрішим з усіх моїх родичів. Ти ніколи не ображав

124] Мене, навіть коли інші докоряли мені. Я завжди

125] Буду шкодувати, що стала причиною твоєї смерті.»

126] Потім вони приготували похорон. Дев'ять днів вони

127] Збирали дрова, а на десятий день вони спалили тіло

128] Гектора на багатті. Потім вони зібрали кістки,

129] Поклали їх в золоту урну і поховали під курганом.

130] Так закінчилася «Іліада» - поема про гнів Ахілла

131] І про війну, яка зруйнувала Трою. Але остання

132] Сцена показує, що навіть у війні є місце для

133] Милосердя і співчуття, і що навіть найбільші вороги

134] Можуть знайти спільну мову, коли йдеться про любов

135] До близьких і про повагу до мертвих.»