«Вітрогон»: характеристика Василька
24 вересня 2025 р.•
Василько — головний герой оповідання Івана Нечуя-Левицького «Вітрогон». Це звичайний хлопчик, винахідливий, допитливий та активний. Через його очі ми бачимо світ дитинства XIX століття.
Загальна характеристика
Василько любить батьків та сестру, хоча через неї його часто сварила матір. Він любить природу, має друзів, з якими часто грається на вигоні чи біля річки. Хлопчик спостережливий та уважний до дрібниць, любить спостерігати за тваринами, особливо за птахами.
Хлопчик, як і всі діти, не завжди слухається батьків. Після сварки з мамою він тікає з дому та засинає під мостом. На щастя, вранці він повертається додому. Батьки його навіть не сварять, бо були раді, що син повернувся цілим та неушкодженим.
Риси характеру Василька
Характер: розумний, допитливий, безтурботний, хуліганистий, сміливий, непосидючий, мрійливий, наполегливий.
Цитати з твору
Про вік: «Пам'ятаю, мені було років шість або сім, як це діялось. Батько мій був тоді економом в одному селі».
Про доброту: «Прийду, було, додому й сестрі принесу пучок ожини».
Про відносини з сестрою: «І через неї мені часто доводилось від матері пробувать кислиць: оце було зачеплю її або штовхну так, що вона й ноги задере, то вона зараз біжить до матері жаліться: а мати мені зараз тиць кислицю в зуби: було, добре намне чуба або наскубе вуха».
Про сміливість: «Хотілось мені почванитись перед хлопцями, так я й не знав, де та сміливість узялась».
Про винахідливість: «Отут, думаю, поставлю млинка, та ще якби так зробити, щоб він крутився, ще й борошно мололось, як у млині. Ото хлопці з дива очі повитріщали б на мій млин!»
Про непосидючість: «Але як його в світі всидіть вдома, коли для мене був двір тісний». «Вже я й по покрівлі лазив: і по коморі, і по клуні, і по стайні; вже й заглядав в голубині гнізда, дер горобині гнізда, скинув палицею одно ластовине гніздо, викидав горобині яєчка з гнізд та розбивав їх навіщось об колоду…»
Про страх: «Тато не виходив ще з своєї кімнати. Я стою, а в мене аж ноги трусяться».
Про усвідомлення: «…постеріг, якого я клопоту та жалю завдав матері та батькові. Мені стало якось ніяково. Я не знав, де й очі діти…»
Коментарі