«Володимир вибирає віру»: текст літописної оповіді

20 вересня 2025 р.•

Літописна оповідь «Володимир вибирає віру» — одна з найважливіших сторінок «Повісті временних літ». Вона розповідає про те, як князь Володимир Святославич обирав релігію для своєї держави, яка б об'єднала всі племена і зробила Київську Русь могутньою та єдиною.

Історичний контекст

Наприкінці X століття Київська Русь була могутньою державою, але в ній не було єдиної релігії. Різні племена вірили в різних богів, що заважало об'єднанню народу. Князь Володимир розумів: для сильної держави потрібна спільна віра.

У той час навколо Русі існували різні релігії. Сусіди-болгари сповідували іслам, хозари — іудаїзм, німці — християнство західного обряду, а греки — християнство східного обряду. Володимир вирішив придивитися до кожної віри, щоб обрати найкращу для свого народу.

Посли від різних народів

До князя Володимира приходили посли від різних народів, кожен розповідав про свою віру і намагався переконати князя прийняти саме її.

Волзькі болгари (мусульмани) розповіли про іслам. Але Володимир відмовився, бо не міг погодитися з забороною пити вино: «Руси веселість — у питті, без того нам не прожити».

Німці (католики) пропонували своє християнство. Володимир вислухав їх, але відіслав, бо не хотів підкорятися Римському Папі.

Хозарські іудеї розповіли про свою віру. Але коли Володимир дізнався, що євреї втратили свою землю і розсіялися по світу, він вирішив, що їхня віра не принесе могутності його державі.

Грецький філософ (православний) розповів Володимиру про християнство. Його розповідь вразила князя красою віровчення, обіцянкою вічного життя, описом раю та пекла.

Випробування вір

Володимир не поспішав з рішенням. Він відправив своїх бояр до різних країн, щоб вони на власні очі побачили, як там відправляють богослужіння.

Посли повернулися і розповіли: у волзьких болгар «немає веселощів, а тільки смуток і сморід великий». У німецьких храмах «краси ніякої не побачили». А от у грецьких храмах у Царгороді вони були вражені: «Не знали ми, чи на небі були, чи на землі, бо немає на землі такої краси!»

Ці слова переконали Володимира. Він вирішив прийняти християнство грецького (православного) обряду. У 988 році Володимир хрестився сам і хрестив Русь.

Значення прийняття християнства

Хрещення Русі стало поворотним моментом в історії українського народу. Прийняття християнства сприяло:зміцненню державної влади, об'єднанню різних племен навколо єдиної віри, розвитку культури, освіти, мистецтва, встановленню тісних зв'язків з Візантією та іншими християнськими державами Європи.

Разом з релігією на Русь прийшли грамота, книжковість, іконопис, церковна архітектура. Почали будуватися храми, відкриватися школи, розвиватися писемність.

Володимир увійшов в історію як Володимир Великий, Володимир Святославич, а після канонізації — як святий рівноапостольний Володимир. Його вибір визначив духовний і культурний розвиток України на століття вперед.

Головна думка оповіді

Літописна оповідь показує мудрість князя Володимира, який не поспішав з важливим рішенням, а ретельно зважував усі варіанти. Він радився з боярами, відправляв посольства, намагався зробити найкращий вибір для своєї держави.

Твір підкреслює важливість єдності народу. Спільна віра об'єднує людей, робить їх сильнішими, допомагає будувати могутню державу.

Оповідь також показує, що краса та духовність мають велике значення в житті людей. Не випадково руських послів вразила саме краса візантійських храмів, їхніх обрядів. Люди прагнуть до прекрасного, до високого, і віра має відповідати цим прагненням.