Аналіз літописної оповіді «Володимир вибирає віру»
16 вересня 2025 р.•
«Володимир вибирає віру» — важливий фрагмент із «Повісті временних літ», що розповідає про переломний момент в історії Київської Русі. Вибір релігії князем Володимиром став подією, яка визначила подальший розвиток держави на століття вперед.
Історичний контекст літописної оповіді
Джерело: «Повість временних літ» (Літопис руський)
Час подій: 986–988 роки
Автор: літописець (традиційно вважається, що Нестор Літописець)
Наприкінці X століття Київська Русь була могутньою державою, але ще не мала єдиної релігії. Князь Володимир розумів, що для зміцнення держави потрібна одна віра, яка б об'єднала всі племена та землі під його владою.
Сюжет літописної оповіді
Літопис розповідає, що до князя Володимира приходили посли від різних народів, кожен пропонував свою віру:
Болгари з Волги пропонували іслам — магометанську віру. Вони обіцяли розкоші після смерті, але заборона пити вино не сподобалася Володимиру.
Німці (латиняни) від Папи Римського пропонували католицизм. Але Володимир відхилив їх, адже батьки не прийняли цієї віри.
Хозарські євреї пропонували іудаїзм. Володимир запитав, де їхня земля, і коли почув, що вони розсіяні по світу, сказав, що не хоче такої долі для Русі.
Грецький філософ розповів про християнство. Він показав Володимиру запинало з зображенням Страшного Суду та пояснив віру в Ісуса Христа.
Випробування вір
Володимир послухався поради бояр і старців і вислав послів, щоб вони подивилися, як відправляють служби у різних народів.
Посли побували в мусульман на Волзі, у німців та у греків у Константинополі.
Враження від грецької служби: Посли розповіли, що грецька служба така красива, що вони не знали, чи на небі вони, чи на землі. Краса Софійського собору та церковних співів вразила їх до глибини душі.
Бояри нагадали Володимиру, що його баба Ольга, «мудріша з усіх людей», вже прийняла християнство. Це остаточно переконало князя.
Образ Володимира у літописі
Мудрий правитель — Володимир не поспішає з рішенням, розпитує послів, радиться з боярами, висилає своїх людей для перевірки.
Щирий у своїх прагненнях — він справді хоче зрозуміти, яка віра найкраща для його народу.
Прагматичний — князь розуміє, що релігія має не лише духовне, а й політичне значення. Єдина віра зміцнить державу.
Людина свого часу — його відповідь мусульманам про вино («Русі єсть веселіє пити») показує звичаї та традиції тогочасної Русі.
Значення вибору християнства
Вибір християнства мав величезне значення для Київської Русі:
Духовний розвиток: Разом із християнством прийшла писемність, освіта, культура Візантії.
Політичне зміцнення: Русь увійшла до кола християнських держав Європи, встановила династичні зв'язки.
Єдність держави: Одна релігія об'єднала різні племена під владою київського князя.
Культурний розвиток: Почалося будівництво храмів, розвиток іконопису, церковного співу, книжності.
Художні особливості літописної оповіді
Діалоги: Літописець використовує прямі діалоги між Володимиром та послами, що робить оповідь живою та динамічною.
Контраст: Опис різних релігій побудований на протиставленні — кожна наступна віра вища за попередню.
Емоційність: Враження послів від грецької служби передано з великою експресією: «не знаємо, де ми, — на небі чи на землі».
Авторитет бабці Ольги: Посилання на мудрість Ольги стає вирішальним аргументом.
Ідейне навантаження твору
Літописець не просто фіксує історичні події — він показує закономірність вибору саме християнства:
Усі інші релігії мають недоліки або не підходять Русі з історичних причин. Християнство постає як єдино правильний вибір.
Краса богослужіння стає аргументом на користь віри — літописець підкреслює, що істинна віра має бути прекрасною.
Вибір Володимира — це не лише особисте рішення, а воля Божа, передбачена ще з часів хрещення Ольги.
Значення оповіді для української літератури
«Володимир вибирає віру» — один із найвідоміших фрагментів «Повісті временних літ». Ця оповідь:
Розповідає про ключову подію в історії України — прийняття християнства.
Демонструє високий рівень розвитку давньоруської літератури — вміння літописця поєднати історичний факт з художньою оповіддю.
Показує ментальність давніх русичів, їхні цінності та спосіб мислення.
Залишається важливим джерелом для розуміння процесу хрещення Русі та його історичного значення.
Коментарі