«Я мить чудову пам'ятаю»: аналіз вірша Пушкіна

25 вересня 2025 р.•

«Я мить чудову пам'ятаю» – один із найпрекрасніших ліричних творів Олександра Пушкіна про кохання. Цей шедевр любовної лірики розповідає не тільки про почуття до конкретної жінки, а й про життя, радість творчості, почуття повноти буття, яке неможливе без кохання.

Літературний паспорт вірша

Автор: Олександр Сергійович Пушкін

Рік написання: 1825

Жанр: вірш

Напрям лірики: інтимна

Тема: пробудження душі під впливом спогадів про кохання, її відродження, воскресіння

Основна думка: поєднання теми кохання з темою творчого натхнення. Це вірш не тільки про любов до конкретної жінки, а й роздум про життя, радість творчості, почуття повноти життя, яке неможливе без кохання.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб із частими пропусками наголосу. Ці пропуски відтворюють ритм серця і допомагають передати почуття захоплення поета об'єктом свого кохання.

Римування: використання жіночої та чоловічої рим робить вірш ще більш гармонійним

Історія написання

Музою поета у вірші стала Анна Петрівна Керн. Саме цій жінці присвячений вірш.

Цей вірш має автобіографічні риси. Починається поезія зі згадки про першу зустріч ліричного героя з жінкою, якій присвячено твір. З Анною Керн Пушкін уперше зустрівся в 1819 році, коли вона приїжджала до Петербурга.

Анна Петрівна у 17 років проти своєї волі стала дружиною 52-річного генерала. Цей приїзд до столиці став для неї першим виходом у світ. Пушкін захопився молодою жінкою. Для Анни зустріч із поетом залишилася у пам'яті на все життя.

Вдруге вони зустрінуться через шість років у Михайловському. Поет жив там не з власної волі: він перебував у засланні. Приїзд Анни Петрівни у сусідній маєток Тригорське відродив у душі поета напівзабуті почуття, а відгуком на цю подію став вірш.

Композиція вірша

Твір можна поділити на три частини:

Перша частина передає щастя, викликане юнацьким коханням, першу зустріч з коханою
Друга частина розповідає про згасання почуття, спустошення, яке відчуває поет у засланні
Третя частина знов сповнена щастям від почуття повноти життя після другої зустрічі з Керн

Якщо порівняти першу і п'яту, четверту і шосту строфи, помітимо, що поет використав повтор – кільцеву композицію. Метою використання прийому був намір переконати у тому, що кохання, яке дає людині вищу насолоду, може бути й поштовхом для духовного відродження.

Ліричний сюжет вірша: згадка про минулу зустріч, осмислення теперішнього й пробудження душі ліричного героя під впливом нової зустрічі.

Кульмінаційний момент: пробудження душі ліричного героя під впливом нової зустрічі з коханою.

Образна система

Кохана поета – не реальна жінка, а узагальнений образ, символ, божество. Вона протиставляється всьому земному, вона – уособлення таємниці, дива.

Автор порівнює кохану з «мимолетным виденьем», з «гением чистой красоты». Її голос – «нежный», а «милые черты» з'являються поету уві сні.

Ця жінка – втілення краси, чистоти, досконалості. Вона як видіння, як геній краси – щось неземне, ідеальне. Саме тому зустріч з нею здатна пробудити душу, повернути радість життя.

Художні засоби

Епітети:

голос ніжний
мить чудова
осяйне видіння
чистий геній краси

Метафори:

«чистий геній красоти»
«осяйне видіння раю»
«душею воскресаю»
«серце б'ється знов огнисте»

Мінімалізм художніх засобів компенсується емоційною насиченістю та щирістю почуттів.

Значення вірша

Поезія розповідає не лише про історію кохання: вона начебто відтворює духовну біографію поета. Крім зустрічі з Керн у великосвітському Петербурзі 1819 року, поет згадує і заслання на Південь, і Михайловське, і нову зустріч у родовому маєтку з Анною Петрівною у 1825 році.

«Я пам'ятаю мить чудову...» – це шедевр пушкінської любовної лірики. Це вірш не тільки про жінку-загадку, про красу, про таємниці людського серця, але й про примхливість долі.

Літературознавець Б. Модзалевський писав: «Своїм віршем Пушкін обезсмертив А. Керн так само, як Петрарка Лауру».

Вірш «Я мить чудову пам'ятаю» вважається одним із найпрекрасніших ліричних творів про кохання. На слова цього справжнього поетичного шедевру видатний композитор Глінка створив музичний шедевр – романс. Цікаво, що на написання романсу композитора надихнула жінка також на прізвище Керн – донька Анни Петрівни Керн Катерина.

Текст вірша українською

Я мить чудову пам'ятаю,
Коли мені з'явилась ти,
Як осяйне видіння раю,
Як чистий геній красоти.

В сумній, холодній безнадії,
В людській тривожній метушні,
Звучав твій голос, наче мрії,
У снах з'являлась ти мені.

Йшли роки. Мрії чарівничі
Розвіяв вітер часу злий,
І я забув твоє обличчя,
Твій стан і голос ніжний твій.

У глушині важкій вигнання
Минали дні мого життя
Без божества і без кохання,
Без сліз, натхнення, без чуття.

Та знов душею воскресаю,
Моїм очам з'явилась ти,
Як осяйне видіння раю,
Як чистий геній красоти.

І серце б'ється знов огнисте,
В моїй душі воскресли знов
І божество, й натхнення чисте,
Й життя, і сльози, і любов.

(Переклад В. Сосюри)