Головні герої твору «Я (Романтика)» Миколи Хвильового та їх характеристика допоможе розкрити складну психологічну структуру новели. Відомий філософ Мирослав Попович переконаний, що персонажі твору - «усе це різні кінці душі» одного й того самого «Я», які символізують різні боки свідомості головного героя.
Характеристика головного героя
«Я» в новелі «Я (Романтика)» - комунар, який керує батальйоном юних фанатиків комуни. Голова «чорного трибуналу» (фанатик з роздвоєною душею).
Я - главковерх чорного трибуналу революції, зовсім чужа людина, бандит за однією термінологією, інсургент - за другою. Інсургент «Я» - образ, розкритий у розвитку, акцентований на моменті остаточного зламу.
«Я» - «м'ятежний» син - «чекіст, але й людина», комунар, що у вогні фанатизму вбиває рідну матір і відтоді вже остаточно не людина, а тільки чекіст.
Герой не відносить себе до бездушних дегенератів, але насправді ним керує класова ненависть. Триразове повторення слів: «Я йшов у нікуди» - ключ до розуміння внутрішнього світу героя.
«Тут, у тихій кімнаті, моя мати не фантом, а частина мого власного злочинного "я", якому я даю волю. Тут, у глухому закутку, на краю города, я ховаю від гільйотини один кінець своєї душі.»
Образ матері у творі
Мати героя твору «Я (Романтика)» М. Хвильового є прообразом Надзвичайної Марії. Марія - Божа й вселюдська мати - центральний гуманістичний символ новели, символ надії, любові, життя, материнського всепрощення.
Жінка називала свого сина м'ятежним. Героїня є втілення вічного добра, символ згорьованої України. Жінка є символом нової епохи, що народжується в муках і крові. Вона розуміє сина-вбивцю і мучиться роздвоєністю його душі.
«Моя мати - наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам'ятаю!) І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом.»
Мати (за новелою «Я (Романтика»)) сповідує ідеологію версальців.
Образ доктора Тагабата
Доктор Тагабат - це жорстокий, бездушний чоловік з залізною волею. Його позиція: мета виправдовує будь-які засоби. Тагабат легко ламає волю Андрюші, має величезний негативний вплив на «Я».
Доктор Тагабат - «людина з холодним розумом і каменем замість серця», безглуздо жорстокий п'яниця й людожер.
«Доктор Тагабат розвалився на широкій канапі вдалі від канделябра, і я бачу тільки білу лисину й надто високий лоб.»
«Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця, - це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт.»
Образ Андрюші
Андрюша - людина з нормальною психікою, «чекіст мимоволі». Андрюша «людина з нормальною психікою і чутливим серцем, який серед звірів сам фактично став звіром».
«Андрюша сидить праворуч мене з розгубленим обличчям і зрідка тривожно поглядає на доктора. Я знаю, в чому справа. Андрюшу, мого бідного Андрюшу, призначив цей неможливий ревком сюди, в „чека", проти його кволої волі.»
Характерні риси: розгублене обличчя, тривожний погляд, квола воля, невеселий комунар, коли треба розписатись, завше мнеться і ставить незрозумілий житейський ієрогліф, з тремтячим непевним голосом.
Характеристика Дегенерата
Дегенерат (єдино вірний пес, страж революції, що не знає сумнівів). Дегенерат - вірний вартовий на чатах із дегенеративною будівлею черепа.
Зовнішність: трохи безумні очі, низенький лоб, чорна копна розкуйовдженого волосся, приплюснутий ніс, нагадує каторжника, мусив бути у кримінальній хроніці.
Дегенерат - палач із гільйотини, якому Я складав гімни; солдат революції, тільки тоді йшов з поля, коли танули димки і закопували розстріляних.
Кожен з персонажів - це певний психологічний стан головного героя, що здатен змінюватися іншим.
Символічне значення героїв
Що символізують герої новели:
• Доктор Тагабат і дегенерат - персоніфікація чорної диявольської сили зла, темної частини душі кожного
• Мати-Марія, втілення християнського людинолюбства й доброти, - інша, світла частина свідомості героя, який намагається безуспішно протистояти злу
• Андрюша, єдиний персонаж новели з конкретним ім'ям (окрім Марії), він не сприймає насильство. Андрюша - брат-близнюк героя, його відлуння, дзеркальне відображення того людяного, що надалі жевріє в ньому
Коментарі