Короткий зміст новели "Я (Романтика)" Миколи Хвильового
24 травня 2025 р.
«Я (Романтика)» — це автобіографічна новела Миколи Хвильового, написана у 1924 році. Твір розповідає про внутрішній конфлікт революціонера-чекіста, який змушений зробити болісний вибір між революційним обов'язком та людськими почуттями. Новела присвячена «Цвітові яблуні» і є одним з найглибших творів про трагедію людини в епоху революційних потрясінь.
Експозиція. Спогади про матір
Твір починається ліричним зверненням до образу Марії — символу материнства та святості. Оповідач згадує свою матір як «втілений образ тієї надзвичайної Марії», яка стоїть «на гранях невідомих віків».
Мати постає як уособлення «наївності, тихої жури і доброти безмежної». Син описує, як мати турбується про нього, кладе його голову собі на груди, намагаючись заспокоїти.
За вікном «ідуть росяні ранки і падають перламутри». Проходить «буйна юність» героя, «насуваються дві грози, чується глуха канонада» — це відлуння революційних подій.
Частина I. Робота в ЧК
Герой працює в чрезвычайній комісії (ЧК), яка розташована в колишньому помешканні розстріляного шляхтича. Там збереглися «химерні портьєри, портрети княжого роду», а слуги «так же подають тепер уже нам вино».
Оповідач характеризує себе як «бандита за одною термінологією, інсургента — за другою». Він чекіст, але залишається людиною.
Колеги героя: доктор Тагабат з «білою лисиною і надто високим лобом», Андрюша з «розгубленим обличчям» і дегенерат — «вірний вартовий» з низеньким лобом.
Коли збирається «чорний трибунал комуни», герой відчуває присутність «справжньої й воістину жахливої смерті».
Частина II. Внутрішній конфлікт
Після чергового засідання трибуналу, де було засуджено до розстрілу шість осіб, героя охоплює розпука. Він усвідомлює, що доктор Тагабат — це «його безвихідний хазяїн, його звірячий інстинкт».
Герой приходить до матері, яка живе в будиночку, «де пахне м'ятою». Мати збирається піти в монастир, бо їй «незносні наші тривоги й хиже навколо».
Син обурюється: «Хиже навколо? Так думають тільки версальці!» Він намагається переконати себе, що матері немає, що це «лише фантом».
Частина III. Трагічна розв'язка
Ситуація загострюється: наші відступають на фронті, в тилу панує паніка. Серед засуджених до розстрілу опиняється мати героя.
Доктор Тагабат знущально каже: «Що, мама? Ти зрадник комуни! Зумій розправитися і з «мамою», як розправився з іншими!»
Герой розуміє, що тепер «схопили й другий кінець його душі». Він має «лише одне право: нікому, ніколи й нічого не говорити, як розкололось його власне «я»».
У фіналі герой веде матір на розстріл. Він дістає маузер, «прихиляє її голову до себе і стріляє». Потім падає на коліна, цілує матір і «кидається до свого батальйону».
Твір закінчується символічним образом: «А серед мертвого степу, в дальній безвісті, горіли тихі озера загірної комуни».
Новела «Я (Романтика)» — це трагічна історія про ціну революції, про конфлікт між революційним фанатизмом та людяністю. Хвильовий показує, як ідеологія може знищити найсвятіше в людині — любов до матері. Твір залишається одним з найсильніших антивоєнних творів української літератури XX століття.