«Як дитиною бувало» Лесі Українки аналіз

Автор: Леся Українка

Рік написання: 1897

Жанр: вірш

Тема: болючі переживання поетеси з приводу власного здоров'я; намагання героїні боротися через силу з хворобою, яка її спіткала в дитинстві.

Ідея: уславлення сили волі, терпимості, наполегливості дівчинки в боротьбі зі своєю хворобою.

Основна думка: тільки сильна духом людина здатна подолати будь-які труднощі.

Риторичне запитання: «Що болить?»

Метафори: «біль доходив», «зірватись має …епіграма», «зброї сміху піддаватись»

Епітети: «злий жарт», «епіграма гостра, злобна», малою горда, вставала тихо, безпощадній зброї; давню гордість

Повтори: от-от

Антитеза: «щоб не плакать, я сміялась», «плачу я, щоб не сміятись»

Леся Українка майже все життя змагалася з сильною хворобою, тема болю і водночас мужності проходить у майже всіх її віршах. Вірш «Як дитиною бувало» — яскравий цьому приклад.

Вже з раннього дитинства доля навчала письменницю бути не лише мужньою в боротьбі з життєвими проблемами, але й гордою. Не дивлячись ні на що, вона продовжувала посміхатися — нехай всі думають, що в неї все чудово, хоч це було далеко не так.

Ніби глузливий дитячий віршик розкриває проблему і мету всього життя української письменниці.

У вірші показано контраст між дитинством та дорослістю. У дитинстві дівчинка була горда і не показувала свого болю, сміялася, щоб не плакати. Тепер же, коли вона доросла, ситуація змінилася — вона боїться сміху як зброї і плаче, щоб не сміятися.

Це вказує на зміну в психологічному стані героїні: від детської гордості до дорослої вразливості.

Як дитиною, бувало,

«Що, болить?» – мене питали,

А тепер, коли для мене

Безпощадній зброї сміху

2.02.1897

Вірш «Як дитиною бувало» показує силу духу та мужність Лесі Українки. Поетеса демонструє, як дитяча гордість перетворюється на дорослу мудрість і вразливість.

Твір є автобіографічним і розкриває внутрішній світ письменниці, її боротьбу з хворобою та життєвими труднощами.