«Забула внучка в баби черевички» С. Чернілевського аналіз

Вірш «Забула внучка в баби черевички» Станіслава Чернілевського — це ліричне оспівування бабусиної любові до внучки та скорботи від розставання. Аналіз твору розкриває глибину родинних почуттів.

«Забула внучка в баби черевички» аналіз (паспорт)

Автор: Станіслав Чернілевський

Літературний рід: лірика

Вид лірики: філософська

Тема: зображення суму бабусі за внучкою, яка, від'їжджаючи, забула свої черевички.

Ідея: уславлення любові, щирості, доброти бабусі до своєї внучки.

Основна думка: бабуся — це та людина, яка здатна на все заради щасливого дитячого сміху, здоров'я для своєї внучки.

Кількість строф: чотири

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

Віршовий розмір: п'ятистопний ямб з пірихієм

Художні засоби «Забула внучка в баби черевички»

Епітет: «спорожніла хата», «зорі жаровички»

Метафора: «літо перекотилось», «курява вляглась», «вийшли в небо зорі», «осінь опустила … листок»

Порівняння: зорі-жаровички

Зменшувальні суфікси: черевички, рученя, жаровички, малесенькі, тихенько

Образи-символи

Осінь – це сум, самотність, старість

Літо – дитинство

Черевички – символ духовного зв'язку бабусі з внучкою

Автор створює образ самотньої бабусі за допомогою сполуки «спорожніла хата».

Філософський зміст твору

Діти виростають, самі стають батьками, а їхні батьки – бабусями й дідусями. І їхньої турботи тепер вистачає і на онуків. Про важливість неперервності поколінь, повагу до старших людей, пам'ять про них ідеться в поезії.

У дитинстві ми не замислюємося, наскільки рідна й дорога нам бабуся; часто біжимо, не дослухавши її. І лише дорослішаючи, починаємо розуміти, як багато вона могла б нам розказати, скільки всього разом ми не встигли зробити.

Такий філософський підтекст твору спонукає замислитися над цінністю родинних стосунків, потребою приділяти більше уваги батькам, бабусям і дідусям.

Чому вчить поезія «Забула внучка в баби черевички»?

Поезія Чернілевського закликає любити своїх рідних, не забувати стареньких! Цей вірш вчить цінувати своїх близьких, частіше навідувати їх, телефонувати, виявляти знаки уваги.

«Забула внучка в баби черевички» читати

Забула внучка в баби черевички

Дитячим сміхом бризнувши в зело,
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.

Махнуло рученя на бензовозі –

І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.

І вийшли в небо зорі-жаровички,

І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.

Лягла собі. І світло не світила.

Торкнулась черевичків перед сном —
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.