«Зимовий етюд» Володимира Підпалого: читати повний текст вірша

27 січня 2025 р.•

Вірш «Зимовий етюд» Володимира Підпалого — це прекрасний приклад пейзажної лірики, написаний 25 січня 1968 року. Твір описує незбагненну красу зимового вечора в Україні. Поет використовує зимові образи для передачі свого емоційного стану та роздумів про життя, створюючи унікальну атмосферу спокою та роздумів.

Повний текст вірша «Зимовий етюд»

Трішки туману і трішки інею,
неба льодинку холодну —
на шлях…
Вечір, мов казка, над Україною
казка, як вечір,
аж синьо в очах…

Там, за тополями,
за огорожами,
де місто тікає на ніч в степи —
все запорошене,
все насторожене,
вся Україна заслухалась —
і не спить…

Особливості твору

Вірш належить до пейзажної лірики та описує незбагненну красу світу. Автор змальовує зимовий вечір з його особливою атмосферою туману та інею.

Твір складається з двох строф, кожна з яких розкриває різні аспекти зимового пейзажу. Перша строфа описує загальну картину зимового вечора, а друга — конкретні деталі природи та життя.

Автор використовує епітети для створення яскравих образів: «холодну льодинку», «синьо в очах». Метафори допомагають передати емоційний стан: «вечір, мов казка», «казка, як вечір».

Тематика та ідея

Основна тема вірша — краса зимової природи та особлива атмосфера зимового вечора в Україні. Автор передає відчуття спокою, затишку та казковості, які дарує зимовий вечір.

Твір просякнутий любов'ю до рідної природи та батьківщини. Повторення слова «казка» створює особливий ритм та наголошує на казковості зимового вечора.

Вірш передає відчуття єдності з природою та особливу атмосферу зимової ночі, коли «вся Україна заслухалась — і не спить…»