«Зірка» Євгена Гуцала: аналіз вірша

17 вересня 2025 р.•

Вірш «Зірка» Євгена Гуцала — це ліричний твір про красу нічного неба та чарівну зірку, що несе світло на землю. Поет створює казковий образ зірки, наділяючи її людськими рисами.

Паспорт твору

Автор: Євген Гуцало
Жанр: пейзажна лірика

Тема: зображення зіркової ходи небосхилом, краса нічної природи.

Ідея: захоплення зіркою як джерелом радості та позитиву, джерелом світла для землі.

Основна думка: демонстрування краси срібної зірки та нічної природи рідної батьківщини. Зірка стає символом України, що сяє своєю красою.

Повний текст вірша

Із коромислом по воду
аж до моря зірка ходить.

Коли зірка йде по воду –
весело сміється,
коли зірка йде з водою –
срібло з відер ллється.

Срібна зірка йде з водою,
срібні в зірки руки,
ллється чисте срібло з відер
на ліси та луки.

Ллється чисте срібло з відер
на маки й калину,
на заквітчану у місяць
срібну Україну.

Художні засоби

У центрі вірша — образ зірки. Автор використовує уособлення (персоніфікацію), епітети та метафори, щоб описати її образ та створити чарівну атмосферу.

Персоніфікація: зірка ходить (із коромислом по воду), йде, сміється — зірка набуває людських рис, стає близькою та зрозумілою.

Епітети: срібні руки, чисте срібло, заквітчану у місяць, срібна Україна — створюють образ світла, чистоти та краси.

Метафори: срібло з відер ллється, заквітчана у місяць Україна — поетичне зображення місячного та зоряного світла.

Повтори: зірка йде, ллється срібло — створюють ритм і музичність вірша.

Віршовий розмір: тристопний хорей — надає легкості та мелодійності.
Кількість строф: чотири

Символічне значення

Образ України у вірші доповнюється метафорою «заквітчана у місяць» — це означає, що Україна освітлена місяцем, немов прикрашена квітами. Вона прекрасна у своїй природній красі.

Куди зірка йде по воду? До моря — це поетичний образ руху зірки небосхилом, що нагадує дівчину з коромислом.

Що означає вислів «ллється чисте срібло з відер на ліси та луки»? Це означає, що зорі освітлюють уночі ліси та луки своїм срібним світлом. Зоряне світло падає на землю, немов срібна вода з відер.

Зірка в цьому вірші — не просто небесне тіло, а символ:

Світла та надії
Краси України
Зв'язку між небом і землею
Праці та турботи (зірка ходить по воду, як селянка)
Радості (весело сміється)

Образна система

Євген Гуцало майстерно поєднує космічне (зірка) з земним (коромисло, відра, маки, калина). Така єдність показує гармонію всесвіту, де небесне і земне нерозривно пов'язані.

Вірш створює казкову атмосферу: зірка стає живою істотою, що дбає про землю, поливаючи її срібним світлом. Це світло падає на все найкраще в Україні — на ліси та луки, на маки і калину.

Завершується вірш образом «срібної України, заквітчаної у місяць» — це кульмінація поетичного замилування рідною землею. Україна постає як чарівна країна, осяяна небесним світлом, прекрасна і неповторна.

Вірш навчає нас любити рідну землю, помічати її красу вночі, коли зірки освітлюють поля і ліси. Євген Гуцало показує, що Україна прекрасна завжди, особливо під срібним світлом зірок і місяця.