«Золотий горнець» Гофмана: аналіз твору
17 вересня 2025 р.•
«Золотий горнець» — одна з найвідоміших повістей німецького романтика Е.Т.А. Гофмана, що поєднує реальність із фантастикою. Цей твір розкриває конфлікт між прозаїчним буденним життям та світом мрій і творчості.
Жанрові особливості твору
«Золотий горнець» належить до жанру романтичної повісті-казки. Гофман поєднав елементи народної казки з філософськими роздумами про природу мистецтва та творчості.
Твір має підзаголовок «Казка з нових часів», що підкреслює його сучасність. Автор переносить казкові елементи в реальне середовище Дрездена початку XIX століття.
Структура повісті нагадує музичний твір: вона поділена на дванадцять «вігілій» (нічних бдінь), що створює особливий ритм оповіді та підкреслює містичну атмосферу.
Сюжет та композиція
Сюжет розгортається навколо студента Ансельма, який потрапляє у фантастичний світ архіваріуса Ліндгорста. Під час переписування стародавніх рукописів Ансельм закохується в змійку Серпантину.
Композиція твору побудована на контрасті двох світів: реального (Дрезден, університет, побутові турботи) та фантастичного (палац Ліндгорста, казкові істоти, магія).
Паралельно розвивається любовна лінія Ансельма з Веронікою — представницею буденного світу. Цей конфлікт між двома типами кохання становить основу драматургії твору.
Система образів
Ансельм — центральний герой, який втілює тип романтичного мрійника. Він розривається між прагненням до ідеального світу мистецтва та необхідністю жити в реальності.
Архіваріус Ліндгорст — таємничий саламандр, що уособлює творчий принцип. Він є провідником Ансельма у світ мистецтва та поезії.
Серпантина — золотоволоса змійка, дочка Ліндгорста, символізує натхнення та поетичну музу. Її кохання до Ансельма означає обрання ним шляху мистецтва.
Вероніка — звичайна міщанська дівчина, що уособлює буденність та матеріальні інтереси. Її образ контрастує з ефірною Серпантиною.
Стара Ліза — відьма, що допомагає Вероніці, символізує темні сили, які протидіють творчому началу.
Тематика та проблематика
Головна тема твору — конфлікт митця з філістерським світом. Гофман показує, як важко творчій людині знайти своє місце в суспільстві, що цінує лише матеріальні блага.
Тема подвійності буття пронизує весь твір. Автор досліджує межі між реальністю та фантазією, показуючи їх взаємопроникнення.
Важливе місце займає тема кохання. Гофман протиставляє духовне кохання (Ансельм — Серпантина) земному, чуттєвому (Ансельм — Вероніка).
Проблема вибору життєвого шляху стоїть перед головним героєм. Він має обрати між безпечним буденним життям та небезпечним, але прекрасним світом мистецтва.
Художні особливості романтизму
Гофман майстерно використовує прийом «подвійного бачення»: одні й ті ж події можна інтерпретувати як реальні, так і як фантастичні. Це створює особливу романтичну двозначність.
Символіка твору багатопланова: золотий горнець символізує творчість, змійки — натхнення, дзеркало — самопізнання. Кожен образ має кілька рівнів значення.
Мова твору поєднує побутову лексику з піднесеною, поетичною. Гофман створює особливий стиль, що відповідає романтичній естетиці.
Іронія та гумор пронизують оповідь. Автор іронічно ставиться як до філістерського світу, так і до надмірної романтичної екзальтації.
Філософський підтекст
Твір відображає романтичну філософію мистецтва. Гофман показує, що справжнє мистецтво народжується з гармонійного поєднання реального та ідеального.
Автор розвиває ідею про те, що митець повинен зберігати дитячу чистоту сприйняття світу. Тільки така людина здатна побачити чудесне в повсякденності.
Повість утверджує перемогу творчого начала над матеріальним. Ансельм, обравши Серпантину, отримує доступ до вічної краси та гармонії.
Гофман критикує філістерство — обмеженість, духовну сліпоту, неспроможність сприйняти красу. Філістери живуть лише матеріальними інтересами.