Книга розвінчує міф про те, що звичайна людина не може розпізнати брехню в ЗМІ та соціальних мережах. Може, проте для цього потрібно дотримуватися інформаційної гігієни. Простих правил, які здатен освоїти кожен і незалежно від віку.&nbsp; Основні події відбуваються з весни 2019 до літа 2020 років. В книзі два головних герої.&nbsp; Дядько Іван, простий, розумний трудяга, який не встигає за інформацією і через це постійно набиває гулі. Він патріот, живе Україною, але розуміє, що в країні все жахливо. Він людина інтернету, проте аналогової закалки. Розуміє, що всі маніпулюють, але як - не знає.&nbsp; І його племінниця, яка якраз займається тим, що розставляє граблі для таких дядьків, маніпулюючи ними через медіа та соціальні мережі. Вона виросла на розповідях дядька про совєтську пропаганду та те, як люди намагалися їй протистояти.&nbsp; В книзі описаний переломний момент, коли дядько остаточно заплутався, а племінниця вирішила перейти на інший бік сили. Замість того, щоб маніпулювати - вчити простих людей протистояти цим маніпуляціям.&nbsp; Спочатку вона намагалася зрозуміти, чому Дядько Іван з матьорого борця з брехнею совєтів перетворився на людину, що наступає на всі граблі популістів, шахраїв, творців магічних пігулок. Вона розказує дядьку як функціонує інформація в цифровому світі. Як працюють та маніпулюють онлайн-медіа, телебачення, Facebook, Viber, YouTube, Telegram. Як він може себе захистити та знову стати борцем.&nbsp; Дядько сумлінно вчиться. Навіть бере шефство над своїм другом Миколою. Разом вони проходять через фінансову піраміду та інфодемію коронавірусу. Бачать наскільки інформація добиває людей. Вони, на своєму прикладі знають, що є дієві та прості лайфхаки. Друзі вирішують навчити односельчан фільтрувати інформацію. Проте тут їх чекає неприємний сюрприз - люди не хочуть цього, вони просто хочуть добре жити.&nbsp; І це подолали герої книги, правда, прийшлося їм попотіти, але до частини знайомих таки підхід знайшли і навчили інформаційній гігієні.

Боротьба за правду. Як мій дядько переміг брехню

                                Ми його п'ємо. Ми його любимо. Але що ж насправді нам відомо про пиво? Воно з'явилося приблизно 7000 р. до н.е., стало однією з рушійних сил розвитку людства і, завдяки вибуху крафтової революції, досі відіграє провідну роль. В "Історії пива у коміксах", першому графічному романі, присвяченому улюбленому напою, автори Джонатан Геннессі, Майк Сміт і художник Аарон МакКоннелл розкажуть вам усе від самого початку та познайомлять із головними героями, подіями й - так-так! - пивом, що визначало і багато в чому творило історію людства. Тут немає занудних історичних текстів - є лише майстерні ілюстрації МакКоннелла, що не обмежені одним стилем, а переходять від детальних імітацій зображень певної епохи до мультяшних діаграм та історичних карикатур, і також гідні цього оформлення місткі репліки Геннессі та Сміта на кожній сторінці. Ця приємна комбінація візуального й інформативного матеріалу однаково потішить як поціновувачів пива, так і любителів коміксів.            

Історія пива у коміксах

«Європейський континент досі розділений. На місці давно зруйнованої Берлінської стіни пролягає розлам між Сходом і Заходом, що полягає у тому, в який різний спосіб люди обабіч продовжують проживати свої життя та сприймати світ. Чи є ці відмінності тінню комуністичного спадку, чи мають глибші підвалини? Що розмежовує нас сьогодні? Не достатньо стверджувати, що справа в різному сприйнятті минулого чи концепціях часу. Але відвідавши ці краї, ви швидко усвідомите, що ми, східноєвропейці, існуємо в іншому часовому поясі. Ми живемо в цьому столітті, та, водночас, успадкували минуле, сповнене міфів та казок про кровну та національну приналежність. Подорожній також помітить багато прозаїчних моментів, як от повсюдний дивний та нав’язливий запах, брудні вулиці, зіпсуті зуби місцевих, дивне ставлення до грошей, проблему з громадськими вбиральнями, те, що більшість людей брешуть чи хитрують, або ж мають звичку обвинувачувати інших у кожній своїй невдачі...» Відверта екскурсія в міське життя Будапешта, Тірани, Варшави та Заґреба, які ще продовжують акліматизацію в пост-комуністичних реаліях. Ця книжка не пропонує простих рішень чи політично-знеболювальної терапії. Радше Славенка Дракуліч, хорватка з непересічною свіжістю та широтою сприйняття, пропонує свої точні, але людяні спостереження, цінні потужною емоційною відвертістю та ограненою ясністю інсайтів.

Кафе "Європа". Життя після комунізму"

Війна&nbsp;— це завжди боротьба&nbsp;— за себе і з собою. Це душевні метання і звіряче прагнення вижити попри будь-що. І навіть за таких умов люди намагаються зберегти духовність і культуру. Прикладом цього є тексти антології «Коли говорять гармати...», створені під час і після непростих часів визвольної боротьби. До антології увійшли тексти на довколавоєнну тематику Г. Косинки, Л.&nbsp;Первомайського, В. Підмогильного, І. Сенченка, О. Слісаренка, Г. Тютюнника, М. Хвильового, Ю. Яновського. У них висвітлено атмосферу громадянської братовбивчої війни, червоного терору, навали гітлерівських нацистів і наслідки фашистської політики для всієї Європи, а також поневіряння дітей війни, відірваних від коріння й батьківської землі.

Коли говорять гармати… Антологія української воєнної прози ХХ століття

Україна, як і більшість інших країн, проходила і проходить через період змін, причому робить це доволі інтенсивно. Ці стрімкі зміни й відображені в нотатках автора. У них політико-бізнесовий рівень життя перетинається з людським виміром, а емоції та мрії&nbsp;— зі щоденним плином справ. Ця книжка&nbsp;— про «зрозуміти». Усі ми намагаємося зрозуміти якісь проблеми навколо нас, якісь події, а завданням автора стало зрозуміти свою країну. Війна виявилася тим екзистенційним виміром, який показав Україну такою, якою ми її ще не бачили. Він задав ту тональність змін, яка фіналізує всі попередні роки спроб щось змінити. Зрозуміти цей вимір теж важливо&nbsp;— і тому на потік рефлексій про Україну кінця 2010-х накладаються думки про Україну сьогоднішню, Україну в стані війни. Зараз саме час для усіх нас зрозуміти країну, в якій ми живемо.

Коли за вікнами зміни

                                Хто для нас Леся Українка?.. Це Мавка, українська Кассандра; це й її знамените «Щоб не плакать, я сміялась», і водночас «Ні! Я жива! Я вічно буду жити!»… Це наш національний код незламності. Серед доробку Лесі Українки не лише поезії, а й переклади, проза, драматичні поеми — жанр, який особливо розвивала письменниця в українській літературі. У цій збірці ми пропонуємо насолодитися найвідомішими віршами авторки, серед яких «Давня весна», «Хотіла б я піснею стати...», «Як дитиною, бувало...» тощо. Також до вашої уваги драма-феєрія «Лісова пісня», поеми «Одержима», «Кассандра», «Бояриня», «Давня казка».            

Леся Українка. Вибрані твори

«Діамантовий перстень» — історична пригодницька повість, за&nbsp;основу якої авторка взяла оповідки дідуся, колишнього військовика й&nbsp;учасника описаних подій, Віталія Романовича Лисенка. У&nbsp;творі йдеться про події часів польського повстання 1830–1831 років. Головний герой не&nbsp;лише співчуває, а&nbsp;й допомагає в&nbsp;порятунку поляків,&nbsp;що віддавали життя за&nbsp;волю і&nbsp;отчизну — цінності такі близькі свідомому українцю. Тексти звірено за&nbsp;виданнями: Старицька-­Черняхівська Л.М.&nbsp;Діамантовий перстень / Людмила Старицька- Черняхівська // Старицька-­Черняхівська Л.&nbsp;Вибрані твори. — К. : Наукова думка, 2000. — С.&nbsp;414–555. У тексті збережено правопис і пунктуацію оригіналу.

Людмила Старицька-Черняхівська. Вибрані твори

Серія Yaka ШКОЛА від Yakaboo Publishing представляє вибрані твори Майка Йогансена, прозаїка доби Розстріляного відродження й одного із засновників ВАПЛІТЕ. Митець зберігав у творчості незмінну індивідуальність, часто вдавався до експериментів, які можемо спостерігати і в прозі, і в поезії, а часто – у поєднанні їх в межах одного тексту. Йогансена вважають не лише талановитим письменником, а й перекладачем, літературознавцем, роботи якого актуальні й донині. До збірки увійшли: «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію», вибрані вірші.

Майк Йогансен. Вибрані твори

«Мрії мого батька» — перша книжка Барака Обами, який на час її виходу 1995 року був відомий лише як громадський діяч та перший в історії чорношкірий президент журналу Harvard Law Review. Саме цьому фактові, точніше, спричиненому цим фактом зацікавленню видавців до постаті Обами, Барак Обама завдячує своїм письменницьким дебютом, а книжка — визначеним, «замовленим», фокусом на його біографії. Ця доволі докладна розповідь про молоді роки майбутнього політика, а згодом — президента США, є дуже нетиповою, далекою від стереотипів історією чорношкірого американця: дитинство у білій сім’ї матері та навчання у престижній школі, життя у далекій екзотичній Індонезії, а отже — від ранніх літ обізнаність з дуже різними суспільствами, відкритість до життя у дуже різних прошарках суспільства, довга і виснажлива історія стосунків із батьком, подорож до Кенії, зустріч і прийняття африканської частини свого роду. Проте, парадоксальним чином, це універсальна історія про виклики модернізації і родинні травми, колоніалізм і самотність, в якій українські читачі можуть побачити значно більше знайомого, болючого, оплакуваного і гаряче обговорюваного, ніж можна було очікувати від американського автора.

Мрії мого батька. Історія про расу і спадок

Махно збирає повітря та складає пам’ять — сторінку за сторінкою, мапу за мапою, про втрати та кохання, про міста, про узбережжя, про околиці, про пограниччя.