tznk

ВЕРБАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНИЙ КОМПОНЕНТ Дослідження журналу «Nature Neuroscience» про розвиток пізнавальної активності дітей підтверджує, що (1)_________ математичних задач покращує пам'ять.

Базове розуміння (2)_________ інформації є важливим у редакціях для сприяння суспільним обговоренням і для забезпечення високого рівня журналістики. На жаль, у багатьох засобах масової інформації не вистачає необхідних знань, а професійно підготовлені кадри або навіть команда фактчекерів є ще більшою (3)_________.

Зростання кількості висотних споруд і їхньої (4)_________ в містах є стійкою тенденцією, оскільки збільшення міського населення відбувається на тлі подальшого зменшення кількості придатної для висотної забудови землі та підвищення її вартості. Водночас посилюються і (5)_________, пов'язані з особливостями експлуатації висотних будівель. (6)_________ високий тиск на фундамент і ґрунт, коливальні процеси внаслідок вітрового навантаження, зосередження значної кількості людей на невеликій території та труднощі, пов'язані з їх евакуацією в разі надзвичайних ситуацій, тощо.

Щодня мозок отримує і засвоює через органи чуття інформацію, яка впливає на наші (7)_________ як споживачів. Часто ми купуємо товар лише тому, що дізналися про його існування, а тепер хочемо мати «ту штуку з реклами» вдома. Перехід від «бачу» до «хочу» відбувається швидко й (8)_________, Так, сучасні бренди обізнані в тому, як працює мозок. Але ми можемо (9)_________, розвинувши здатність бачити приховане в споживчому світі: навчитися вибиратися з пасток (10)_________ витрат й опановувати довгострокове планування.

вразити їх в саме серце

Текст А (1) Зумери – саме так зазвичай називають покоління людей, які народилися між 1997 і 2012 рр. Вони є першим «най»-поколінням: культурно найрізноманітнішим, найосвіченішим, найобізнанішим у цифрових технологіях і, завдяки інтернету, найбільш глобалізованим. Попри образливе кліше «сніжинки», зумери також є чи не найстійкішим поколінням: на їхню долю випало безліч випробувань і трагедій. Глобальна пандемія, опіоїдна криза, війна з тероризмом і карантинні обмеження – ці події створили когорту діяльних людей, готових боротися за своє життя. (2) Хоча зумери, на відміну від своїх попередників міленіалів, значно більше уваги приділяють власному фізичному й психічному добробуту, почуваються вони чи не найгірше. Відкриті до експериментів, вони вдаються до різних терапевтичних методів і процедур, зокрема й таких, що є трендовими в соцмережах. Як справжні прагматики, вони воліють бачити об'єктивні дані: особливо цінують можливість контролювати показники через вимірювання та спостереження. Дестигматизуючи не лише психічні стани, саме зумери почали відверто говорити про акне й синдром подразненого кишківника, а також безліч інших, пов'язаних зі здоров'ям проблем, які колись були надто «особистими й незручними». (3) Пандемія COVID-19 припала на роки становлення зумерів і позначилася на їхньому фізичному й психічному здорові. Майже всі вони зазнали деморалізуючого впливу хвороби й карантинних заходів на сімейне життя, навчання та стосунки. Крім того, багато хто з найстарших представників покоління провів перші два роки роботи в ізоляції, за екраном ноутбука. (4) Зумери значно більше знають про психічні розлади й частіше, порівняно з представниками старших поколінь, повідомляють про проблеми зі своїм ментальним благополуччям. Майже половина з них лікувалася або лікується від тривоги, депресії, посттравматичного стресового розладу, обсесивно-компульсивного розладу або інших психічних розладів. Однією з причин ментальних проблем може бути тиск, який вони чинять на себе: як представники покоління, що цінує активність і залученість, вони мають вищі очікування щодо багатьох аспектів життя. Часто причиною комплексів й емоційних розладів стає нерозуміння з боку інших людей і постійне порівнювання себе з іншими, зумовлене активністю в соцмережах. (5) Незважаючи на окреслені вище зовнішні обставини, задокументоване зростання проблем із психічним здоров'ям можна також пояснити готовністю зумерів відверто обговорювати цю тему. Такі знаменитості, як Селена Гомес, Симона Байлз і Хелсі, лідирують у дестигматизації психічних і фізіологічних негараздів. Зумери абсолютно переконані в тому, що «не бути ok – це ok», а тому вважають цілком природним звертатися по допомогу до фахівців: 39 % користуються послугами особистої терапії. І майже половина готова говорити про психічні проблеми зі своїми колегами. (За Олівером Віменом) Текст Б (6) Усі люди час від часу потерпають від поганого настрою, а деяких уражає тяжка депресія, коли відчуття смутку й безнадії триває понад два тижні й заважає нормально жити. За кілька останніх десятиліть діагноз «депресія» поставили більшій кількості людей, ніж раніше, особливо в молодших вікових групах. І здавалося б, дійсно, «тиха епідемія поглинає націю і вбиває наших дітей». Але це – ілюзія. (7) Саме фахівці сфери охорони психічного здоров'я під тиском громадськості змінюють критерії до визначення психічного захворювання, збільшуючи кількість ознак, які дають змогу залучати до цієї категорії дедалі більше психічних станів. Список недугів у «Довіднику із психічних розладів» (DSM, Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders) Американської психіатричної асоціації в 1952-1994 рр. збільшився втричі – до майже трьохсот хвороб, поповнившись зокрема соціально-тривожним розладом (раніше таких людей називали сором'язливими), кофеїновою інтоксикацією та жіночою сексуальною дисфункцією. Кількість симптомів, необхідних для встановлення діагнозу, зменшилася, а кількість стресогенних чинників, які можуть спричиняти психічне захворювання, навпаки, збільшилася. Як зауважив психолог Річард Макналлі, представники «мовчазного покоління», які народилися в 1923-1942 рр. і пізнали жахи війни, «неабияк здивувалися б, почувши, що видалення зуба мудрості, кривдні жарти на роботі чи народження здорового малюка без ускладнень можуть спричинити посттравматичний стресовий розлад». (8) Психологи й психіатри б'ють на сполох, вони виступають проти «торгівлі хворобами» й «розширення імперії психопатології». У статті 2013 р. «Ненормальне тепер у нормі» психологиня Робін Розенберг зазначала, що згідно з найновішою версією «Довідника із психічних розладів» у половини населення США впродовж життя виникали психічні захворювання. (9) Розширення імперії психопатології – це проблема «першого світу» й, з багатьох поглядів, ознака прогресу моралі. Визнання того, що людина страждає, навіть навішування діагностичного ярлика, є формою співчуття, особливо якщо це страждання можна полегшити. (10) Але чи справді більше людей сьогодні потерпають від депресії? Було проведено декілька метааналізів. Нещодавно опубліковане дослідження під заголовком «Чи є в нас епідемія дитячої або підліткової депресії?» цілком підтвердило закон заголовків Беттериджа, який постулює: на всі заголовки, що закінчуються знаком питання, можна сміливо відповідати «ні». Як пояснюють автори, «сприйняття "епідемії" у свідомості людей може породжуватися підвищеним рівнем обізнаності з розладом, який протягом тривалого часу нечасто діагностували». А автори найбільшого на сьогодні метааналізу, під час якого розглянуто поширеність тривожності та депресії у світі в 1990-2010 рр., стверджують: «Якщо застосовано чіткі критерії діагностування, немає доказів того, що поширеність загальних психічних розладів збільшується». (11) То невже ми насправді такі нещасні? Здебільшого – ні. Страхітливі попередження про чуму самотності, самогубств, депресії та тривожності не справдилися, бо не витримали перевірки фактами. Попри те що кожне покоління переймається тяжким становищем наступного, міленіали перебувають у непоганій формі: вони щасливіші й мають краще психічне здоров'я, ніж їхні батьки-квочки. Але ніхто з нас не відчуває повноти щастя, яку мав би відчувати з огляду на те, яким дивовижним і надзвичайним став наш світ. (За Стівеном Пінкером) Який заголовок можна використати, щоб увиразнити основну думку тексту А?

Зумери порушують мовчання

Дестигматизація патологій: необхідність чи модний тренд

Епідемія депресій шириться світом

Зумери чи все ж таки «сніжинки»

Текст А (1) Зумери – саме так зазвичай називають покоління людей, які народилися між 1997 і 2012 рр. Вони є першим «най»-поколінням: культурно найрізноманітнішим, найосвіченішим, найобізнанішим у цифрових технологіях і, завдяки інтернету, найбільш глобалізованим. Попри образливе кліше «сніжинки», зумери також є чи не найстійкішим поколінням: на їхню долю випало безліч випробувань і трагедій. Глобальна пандемія, опіоїдна криза, війна з тероризмом і карантинні обмеження – ці події створили когорту діяльних людей, готових боротися за своє життя. (2) Хоча зумери, на відміну від своїх попередників міленіалів, значно більше уваги приділяють власному фізичному й психічному добробуту, почуваються вони чи не найгірше. Відкриті до експериментів, вони вдаються до різних терапевтичних методів і процедур, зокрема й таких, що є трендовими в соцмережах. Як справжні прагматики, вони воліють бачити об'єктивні дані: особливо цінують можливість контролювати показники через вимірювання та спостереження. Дестигматизуючи не лише психічні стани, саме зумери почали відверто говорити про акне й синдром подразненого кишківника, а також безліч інших, пов'язаних зі здоров'ям проблем, які колись були надто «особистими й незручними». (3) Пандемія COVID-19 припала на роки становлення зумерів і позначилася на їхньому фізичному й психічному здорові. Майже всі вони зазнали деморалізуючого впливу хвороби й карантинних заходів на сімейне життя, навчання та стосунки. Крім того, багато хто з найстарших представників покоління провів перші два роки роботи в ізоляції, за екраном ноутбука. (4) Зумери значно більше знають про психічні розлади й частіше, порівняно з представниками старших поколінь, повідомляють про проблеми зі своїм ментальним благополуччям. Майже половина з них лікувалася або лікується від тривоги, депресії, посттравматичного стресового розладу, обсесивно-компульсивного розладу або інших психічних розладів. Однією з причин ментальних проблем може бути тиск, який вони чинять на себе: як представники покоління, що цінує активність і залученість, вони мають вищі очікування щодо багатьох аспектів життя. Часто причиною комплексів й емоційних розладів стає нерозуміння з боку інших людей і постійне порівнювання себе з іншими, зумовлене активністю в соцмережах. (5) Незважаючи на окреслені вище зовнішні обставини, задокументоване зростання проблем із психічним здоров'ям можна також пояснити готовністю зумерів відверто обговорювати цю тему. Такі знаменитості, як Селена Гомес, Симона Байлз і Хелсі, лідирують у дестигматизації психічних і фізіологічних негараздів. Зумери абсолютно переконані в тому, що «не бути ok – це ok», а тому вважають цілком природним звертатися по допомогу до фахівців: 39 % користуються послугами особистої терапії. І майже половина готова говорити про психічні проблеми зі своїми колегами. (За Олівером Віменом) Текст Б (6) Усі люди час від часу потерпають від поганого настрою, а деяких уражає тяжка депресія, коли відчуття смутку й безнадії триває понад два тижні й заважає нормально жити. За кілька останніх десятиліть діагноз «депресія» поставили більшій кількості людей, ніж раніше, особливо в молодших вікових групах. І здавалося б, дійсно, «тиха епідемія поглинає націю і вбиває наших дітей». Але це – ілюзія. (7) Саме фахівці сфери охорони психічного здоров'я під тиском громадськості змінюють критерії до визначення психічного захворювання, збільшуючи кількість ознак, які дають змогу залучати до цієї категорії дедалі більше психічних станів. Список недугів у «Довіднику із психічних розладів» (DSM, Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders) Американської психіатричної асоціації в 1952-1994 рр. збільшився втричі – до майже трьохсот хвороб, поповнившись зокрема соціально-тривожним розладом (раніше таких людей називали сором'язливими), кофеїновою інтоксикацією та жіночою сексуальною дисфункцією. Кількість симптомів, необхідних для встановлення діагнозу, зменшилася, а кількість стресогенних чинників, які можуть спричиняти психічне захворювання, навпаки, збільшилася. Як зауважив психолог Річард Макналлі, представники «мовчазного покоління», які народилися в 1923-1942 рр. і пізнали жахи війни, «неабияк здивувалися б, почувши, що видалення зуба мудрості, кривдні жарти на роботі чи народження здорового малюка без ускладнень можуть спричинити посттравматичний стресовий розлад». (8) Психологи й психіатри б'ють на сполох, вони виступають проти «торгівлі хворобами» й «розширення імперії психопатології». У статті 2013 р. «Ненормальне тепер у нормі» психологиня Робін Розенберг зазначала, що згідно з найновішою версією «Довідника із психічних розладів» у половини населення США впродовж життя виникали психічні захворювання. (9) Розширення імперії психопатології – це проблема «першого світу» й, з багатьох поглядів, ознака прогресу моралі. Визнання того, що людина страждає, навіть навішування діагностичного ярлика, є формою співчуття, особливо якщо це страждання можна полегшити. (10) Але чи справді більше людей сьогодні потерпають від депресії? Було проведено декілька метааналізів. Нещодавно опубліковане дослідження під заголовком «Чи є в нас епідемія дитячої або підліткової депресії?» цілком підтвердило закон заголовків Беттериджа, який постулює: на всі заголовки, що закінчуються знаком питання, можна сміливо відповідати «ні». Як пояснюють автори, «сприйняття "епідемії" у свідомості людей може породжуватися підвищеним рівнем обізнаності з розладом, який протягом тривалого часу нечасто діагностували». А автори найбільшого на сьогодні метааналізу, під час якого розглянуто поширеність тривожності та депресії у світі в 1990-2010 рр., стверджують: «Якщо застосовано чіткі критерії діагностування, немає доказів того, що поширеність загальних психічних розладів збільшується». (11) То невже ми насправді такі нещасні? Здебільшого – ні. Страхітливі попередження про чуму самотності, самогубств, депресії та тривожності не справдилися, бо не витримали перевірки фактами. Попри те що кожне покоління переймається тяжким становищем наступного, міленіали перебувають у непоганій формі: вони щасливіші й мають краще психічне здоров'я, ніж їхні батьки-квочки. Але ніхто з нас не відчуває повноти щастя, яку мав би відчувати з огляду на те, яким дивовижним і надзвичайним став наш світ. (За Стівеном Пінкером) Автори обох текстів, найімовірніше, погодились би з тезою

Сучасне покоління більш охоче говорить про проблеми зі здоров'ям, уважаючи їх цілком природними.

Останнім часом збільшилася кількість людей, обізнаних із різними психічними проблемами.

Протягом останніх 20 років кількість психічних розладів, діагностованих у молоді, значно зросла.

Представники покоління зумерів частіше звертаються по психологічну допомогу до лікарів.

Текст А (1) Зумери – саме так зазвичай називають покоління людей, які народилися між 1997 і 2012 рр. Вони є першим «най»-поколінням: культурно найрізноманітнішим, найосвіченішим, найобізнанішим у цифрових технологіях і, завдяки інтернету, найбільш глобалізованим. Попри образливе кліше «сніжинки», зумери також є чи не найстійкішим поколінням: на їхню долю випало безліч випробувань і трагедій. Глобальна пандемія, опіоїдна криза, війна з тероризмом і карантинні обмеження – ці події створили когорту діяльних людей, готових боротися за своє життя. (2) Хоча зумери, на відміну від своїх попередників міленіалів, значно більше уваги приділяють власному фізичному й психічному добробуту, почуваються вони чи не найгірше. Відкриті до експериментів, вони вдаються до різних терапевтичних методів і процедур, зокрема й таких, що є трендовими в соцмережах. Як справжні прагматики, вони воліють бачити об'єктивні дані: особливо цінують можливість контролювати показники через вимірювання та спостереження. Дестигматизуючи не лише психічні стани, саме зумери почали відверто говорити про акне й синдром подразненого кишківника, а також безліч інших, пов'язаних зі здоров'ям проблем, які колись були надто «особистими й незручними». (3) Пандемія COVID-19 припала на роки становлення зумерів і позначилася на їхньому фізичному й психічному здорові. Майже всі вони зазнали деморалізуючого впливу хвороби й карантинних заходів на сімейне життя, навчання та стосунки. Крім того, багато хто з найстарших представників покоління провів перші два роки роботи в ізоляції, за екраном ноутбука. (4) Зумери значно більше знають про психічні розлади й частіше, порівняно з представниками старших поколінь, повідомляють про проблеми зі своїм ментальним благополуччям. Майже половина з них лікувалася або лікується від тривоги, депресії, посттравматичного стресового розладу, обсесивно-компульсивного розладу або інших психічних розладів. Однією з причин ментальних проблем може бути тиск, який вони чинять на себе: як представники покоління, що цінує активність і залученість, вони мають вищі очікування щодо багатьох аспектів життя. Часто причиною комплексів й емоційних розладів стає нерозуміння з боку інших людей і постійне порівнювання себе з іншими, зумовлене активністю в соцмережах. (5) Незважаючи на окреслені вище зовнішні обставини, задокументоване зростання проблем із психічним здоров'ям можна також пояснити готовністю зумерів відверто обговорювати цю тему. Такі знаменитості, як Селена Гомес, Симона Байлз і Хелсі, лідирують у дестигматизації психічних і фізіологічних негараздів. Зумери абсолютно переконані в тому, що «не бути ok – це ok», а тому вважають цілком природним звертатися по допомогу до фахівців: 39 % користуються послугами особистої терапії. І майже половина готова говорити про психічні проблеми зі своїми колегами. (За Олівером Віменом) Текст Б (6) Усі люди час від часу потерпають від поганого настрою, а деяких уражає тяжка депресія, коли відчуття смутку й безнадії триває понад два тижні й заважає нормально жити. За кілька останніх десятиліть діагноз «депресія» поставили більшій кількості людей, ніж раніше, особливо в молодших вікових групах. І здавалося б, дійсно, «тиха епідемія поглинає націю і вбиває наших дітей». Але це – ілюзія. (7) Саме фахівці сфери охорони психічного здоров'я під тиском громадськості змінюють критерії до визначення психічного захворювання, збільшуючи кількість ознак, які дають змогу залучати до цієї категорії дедалі більше психічних станів. Список недугів у «Довіднику із психічних розладів» (DSM, Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders) Американської психіатричної асоціації в 1952-1994 рр. збільшився втричі – до майже трьохсот хвороб, поповнившись зокрема соціально-тривожним розладом (раніше таких людей називали сором'язливими), кофеїновою інтоксикацією та жіночою сексуальною дисфункцією. Кількість симптомів, необхідних для встановлення діагнозу, зменшилася, а кількість стресогенних чинників, які можуть спричиняти психічне захворювання, навпаки, збільшилася. Як зауважив психолог Річард Макналлі, представники «мовчазного покоління», які народилися в 1923-1942 рр. і пізнали жахи війни, «неабияк здивувалися б, почувши, що видалення зуба мудрості, кривдні жарти на роботі чи народження здорового малюка без ускладнень можуть спричинити посттравматичний стресовий розлад». (8) Психологи й психіатри б'ють на сполох, вони виступають проти «торгівлі хворобами» й «розширення імперії психопатології». У статті 2013 р. «Ненормальне тепер у нормі» психологиня Робін Розенберг зазначала, що згідно з найновішою версією «Довідника із психічних розладів» у половини населення США впродовж життя виникали психічні захворювання. (9) Розширення імперії психопатології – це проблема «першого світу» й, з багатьох поглядів, ознака прогресу моралі. Визнання того, що людина страждає, навіть навішування діагностичного ярлика, є формою співчуття, особливо якщо це страждання можна полегшити. (10) Але чи справді більше людей сьогодні потерпають від депресії? Було проведено декілька метааналізів. Нещодавно опубліковане дослідження під заголовком «Чи є в нас епідемія дитячої або підліткової депресії?» цілком підтвердило закон заголовків Беттериджа, який постулює: на всі заголовки, що закінчуються знаком питання, можна сміливо відповідати «ні». Як пояснюють автори, «сприйняття "епідемії" у свідомості людей може породжуватися підвищеним рівнем обізнаності з розладом, який протягом тривалого часу нечасто діагностували». А автори найбільшого на сьогодні метааналізу, під час якого розглянуто поширеність тривожності та депресії у світі в 1990-2010 рр., стверджують: «Якщо застосовано чіткі критерії діагностування, немає доказів того, що поширеність загальних психічних розладів збільшується». (11) То невже ми насправді такі нещасні? Здебільшого – ні. Страхітливі попередження про чуму самотності, самогубств, депресії та тривожності не справдилися, бо не витримали перевірки фактами. Попри те що кожне покоління переймається тяжким становищем наступного, міленіали перебувають у непоганій формі: вони щасливіші й мають краще психічне здоров'я, ніж їхні батьки-квочки. Але ніхто з нас не відчуває повноти щастя, яку мав би відчувати з огляду на те, яким дивовижним і надзвичайним став наш світ. (За Стівеном Пінкером) Спільними для обох текстів мікротемами є всі, ОКРІМ

тенденції поширення психологічних проблем

ставлення людей до психічних розладів

причини психологічних проблем

симптоматика психічних захворювань

Текст А (1) Зумери – саме так зазвичай називають покоління людей, які народилися між 1997 і 2012 рр. Вони є першим «най»-поколінням: культурно найрізноманітнішим, найосвіченішим, найобізнанішим у цифрових технологіях і, завдяки інтернету, найбільш глобалізованим. Попри образливе кліше «сніжинки», зумери також є чи не найстійкішим поколінням: на їхню долю випало безліч випробувань і трагедій. Глобальна пандемія, опіоїдна криза, війна з тероризмом і карантинні обмеження – ці події створили когорту діяльних людей, готових боротися за своє життя. (2) Хоча зумери, на відміну від своїх попередників міленіалів, значно більше уваги приділяють власному фізичному й психічному добробуту, почуваються вони чи не найгірше. Відкриті до експериментів, вони вдаються до різних терапевтичних методів і процедур, зокрема й таких, що є трендовими в соцмережах. Як справжні прагматики, вони воліють бачити об'єктивні дані: особливо цінують можливість контролювати показники через вимірювання та спостереження. Дестигматизуючи не лише психічні стани, саме зумери почали відверто говорити про акне й синдром подразненого кишківника, а також безліч інших, пов'язаних зі здоров'ям проблем, які колись були надто «особистими й незручними». (3) Пандемія COVID-19 припала на роки становлення зумерів і позначилася на їхньому фізичному й психічному здорові. Майже всі вони зазнали деморалізуючого впливу хвороби й карантинних заходів на сімейне життя, навчання та стосунки. Крім того, багато хто з найстарших представників покоління провів перші два роки роботи в ізоляції, за екраном ноутбука. (4) Зумери значно більше знають про психічні розлади й частіше, порівняно з представниками старших поколінь, повідомляють про проблеми зі своїм ментальним благополуччям. Майже половина з них лікувалася або лікується від тривоги, депресії, посттравматичного стресового розладу, обсесивно-компульсивного розладу або інших психічних розладів. Однією з причин ментальних проблем може бути тиск, який вони чинять на себе: як представники покоління, що цінує активність і залученість, вони мають вищі очікування щодо багатьох аспектів життя. Часто причиною комплексів й емоційних розладів стає нерозуміння з боку інших людей і постійне порівнювання себе з іншими, зумовлене активністю в соцмережах. (5) Незважаючи на окреслені вище зовнішні обставини, задокументоване зростання проблем із психічним здоров'ям можна також пояснити готовністю зумерів відверто обговорювати цю тему. Такі знаменитості, як Селена Гомес, Симона Байлз і Хелсі, лідирують у дестигматизації психічних і фізіологічних негараздів. Зумери абсолютно переконані в тому, що «не бути ok – це ok», а тому вважають цілком природним звертатися по допомогу до фахівців: 39 % користуються послугами особистої терапії. І майже половина готова говорити про психічні проблеми зі своїми колегами. (За Олівером Віменом) Текст Б (6) Усі люди час від часу потерпають від поганого настрою, а деяких уражає тяжка депресія, коли відчуття смутку й безнадії триває понад два тижні й заважає нормально жити. За кілька останніх десятиліть діагноз «депресія» поставили більшій кількості людей, ніж раніше, особливо в молодших вікових групах. І здавалося б, дійсно, «тиха епідемія поглинає націю і вбиває наших дітей». Але це – ілюзія. (7) Саме фахівці сфери охорони психічного здоров'я під тиском громадськості змінюють критерії до визначення психічного захворювання, збільшуючи кількість ознак, які дають змогу залучати до цієї категорії дедалі більше психічних станів. Список недугів у «Довіднику із психічних розладів» (DSM, Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders) Американської психіатричної асоціації в 1952-1994 рр. збільшився втричі – до майже трьохсот хвороб, поповнившись зокрема соціально-тривожним розладом (раніше таких людей називали сором'язливими), кофеїновою інтоксикацією та жіночою сексуальною дисфункцією. Кількість симптомів, необхідних для встановлення діагнозу, зменшилася, а кількість стресогенних чинників, які можуть спричиняти психічне захворювання, навпаки, збільшилася. Як зауважив психолог Річард Макналлі, представники «мовчазного покоління», які народилися в 1923-1942 рр. і пізнали жахи війни, «неабияк здивувалися б, почувши, що видалення зуба мудрості, кривдні жарти на роботі чи народження здорового малюка без ускладнень можуть спричинити посттравматичний стресовий розлад». (8) Психологи й психіатри б'ють на сполох, вони виступають проти «торгівлі хворобами» й «розширення імперії психопатології». У статті 2013 р. «Ненормальне тепер у нормі» психологиня Робін Розенберг зазначала, що згідно з найновішою версією «Довідника із психічних розладів» у половини населення США впродовж життя виникали психічні захворювання. (9) Розширення імперії психопатології – це проблема «першого світу» й, з багатьох поглядів, ознака прогресу моралі. Визнання того, що людина страждає, навіть навішування діагностичного ярлика, є формою співчуття, особливо якщо це страждання можна полегшити. (10) Але чи справді більше людей сьогодні потерпають від депресії? Було проведено декілька метааналізів. Нещодавно опубліковане дослідження під заголовком «Чи є в нас епідемія дитячої або підліткової депресії?» цілком підтвердило закон заголовків Беттериджа, який постулює: на всі заголовки, що закінчуються знаком питання, можна сміливо відповідати «ні». Як пояснюють автори, «сприйняття "епідемії" у свідомості людей може породжуватися підвищеним рівнем обізнаності з розладом, який протягом тривалого часу нечасто діагностували». А автори найбільшого на сьогодні метааналізу, під час якого розглянуто поширеність тривожності та депресії у світі в 1990-2010 рр., стверджують: «Якщо застосовано чіткі критерії діагностування, немає доказів того, що поширеність загальних психічних розладів збільшується». (11) То невже ми насправді такі нещасні? Здебільшого – ні. Страхітливі попередження про чуму самотності, самогубств, депресії та тривожності не справдилися, бо не витримали перевірки фактами. Попри те що кожне покоління переймається тяжким становищем наступного, міленіали перебувають у непоганій формі: вони щасливіші й мають краще психічне здоров'я, ніж їхні батьки-квочки. Але ніхто з нас не відчуває повноти щастя, яку мав би відчувати з огляду на те, яким дивовижним і надзвичайним став наш світ. (За Стівеном Пінкером) Автор тексту Б, найімовірніше, покликається на результати мета аналізів (абзац 10) для того, щоб

переконати читачів у відсутності об'єктивних причин уважати депресію «епідемію»

простежити, як відбувалося поширення депресії протягом 1990-2010 рр.

окреслити вікові групи, які потерпають останніми роками від депресії найбільше

зіставити критерії діагностування депресії в різні періоди розвитку наукової думки

Текст А (1) Зумери – саме так зазвичай називають покоління людей, які народилися між 1997 і 2012 рр. Вони є першим «най»-поколінням: культурно найрізноманітнішим, найосвіченішим, найобізнанішим у цифрових технологіях і, завдяки інтернету, найбільш глобалізованим. Попри образливе кліше «сніжинки», зумери також є чи не найстійкішим поколінням: на їхню долю випало безліч випробувань і трагедій. Глобальна пандемія, опіоїдна криза, війна з тероризмом і карантинні обмеження – ці події створили когорту діяльних людей, готових боротися за своє життя. (2) Хоча зумери, на відміну від своїх попередників міленіалів, значно більше уваги приділяють власному фізичному й психічному добробуту, почуваються вони чи не найгірше. Відкриті до експериментів, вони вдаються до різних терапевтичних методів і процедур, зокрема й таких, що є трендовими в соцмережах. Як справжні прагматики, вони воліють бачити об'єктивні дані: особливо цінують можливість контролювати показники через вимірювання та спостереження. Дестигматизуючи не лише психічні стани, саме зумери почали відверто говорити про акне й синдром подразненого кишківника, а також безліч інших, пов'язаних зі здоров'ям проблем, які колись були надто «особистими й незручними». (3) Пандемія COVID-19 припала на роки становлення зумерів і позначилася на їхньому фізичному й психічному здорові. Майже всі вони зазнали деморалізуючого впливу хвороби й карантинних заходів на сімейне життя, навчання та стосунки. Крім того, багато хто з найстарших представників покоління провів перші два роки роботи в ізоляції, за екраном ноутбука. (4) Зумери значно більше знають про психічні розлади й частіше, порівняно з представниками старших поколінь, повідомляють про проблеми зі своїм ментальним благополуччям. Майже половина з них лікувалася або лікується від тривоги, депресії, посттравматичного стресового розладу, обсесивно-компульсивного розладу або інших психічних розладів. Однією з причин ментальних проблем може бути тиск, який вони чинять на себе: як представники покоління, що цінує активність і залученість, вони мають вищі очікування щодо багатьох аспектів життя. Часто причиною комплексів й емоційних розладів стає нерозуміння з боку інших людей і постійне порівнювання себе з іншими, зумовлене активністю в соцмережах. (5) Незважаючи на окреслені вище зовнішні обставини, задокументоване зростання проблем із психічним здоров'ям можна також пояснити готовністю зумерів відверто обговорювати цю тему. Такі знаменитості, як Селена Гомес, Симона Байлз і Хелсі, лідирують у дестигматизації психічних і фізіологічних негараздів. Зумери абсолютно переконані в тому, що «не бути ok – це ok», а тому вважають цілком природним звертатися по допомогу до фахівців: 39 % користуються послугами особистої терапії. І майже половина готова говорити про психічні проблеми зі своїми колегами. (За Олівером Віменом) Текст Б (6) Усі люди час від часу потерпають від поганого настрою, а деяких уражає тяжка депресія, коли відчуття смутку й безнадії триває понад два тижні й заважає нормально жити. За кілька останніх десятиліть діагноз «депресія» поставили більшій кількості людей, ніж раніше, особливо в молодших вікових групах. І здавалося б, дійсно, «тиха епідемія поглинає націю і вбиває наших дітей». Але це – ілюзія. (7) Саме фахівці сфери охорони психічного здоров'я під тиском громадськості змінюють критерії до визначення психічного захворювання, збільшуючи кількість ознак, які дають змогу залучати до цієї категорії дедалі більше психічних станів. Список недугів у «Довіднику із психічних розладів» (DSM, Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders) Американської психіатричної асоціації в 1952-1994 рр. збільшився втричі – до майже трьохсот хвороб, поповнившись зокрема соціально-тривожним розладом (раніше таких людей називали сором'язливими), кофеїновою інтоксикацією та жіночою сексуальною дисфункцією. Кількість симптомів, необхідних для встановлення діагнозу, зменшилася, а кількість стресогенних чинників, які можуть спричиняти психічне захворювання, навпаки, збільшилася. Як зауважив психолог Річард Макналлі, представники «мовчазного покоління», які народилися в 1923-1942 рр. і пізнали жахи війни, «неабияк здивувалися б, почувши, що видалення зуба мудрості, кривдні жарти на роботі чи народження здорового малюка без ускладнень можуть спричинити посттравматичний стресовий розлад». (8) Психологи й психіатри б'ють на сполох, вони виступають проти «торгівлі хворобами» й «розширення імперії психопатології». У статті 2013 р. «Ненормальне тепер у нормі» психологиня Робін Розенберг зазначала, що згідно з найновішою версією «Довідника із психічних розладів» у половини населення США впродовж життя виникали психічні захворювання. (9) Розширення імперії психопатології – це проблема «першого світу» й, з багатьох поглядів, ознака прогресу моралі. Визнання того, що людина страждає, навіть навішування діагностичного ярлика, є формою співчуття, особливо якщо це страждання можна полегшити. (10) Але чи справді більше людей сьогодні потерпають від депресії? Було проведено декілька метааналізів. Нещодавно опубліковане дослідження під заголовком «Чи є в нас епідемія дитячої або підліткової депресії?» цілком підтвердило закон заголовків Беттериджа, який постулює: на всі заголовки, що закінчуються знаком питання, можна сміливо відповідати «ні». Як пояснюють автори, «сприйняття "епідемії" у свідомості людей може породжуватися підвищеним рівнем обізнаності з розладом, який протягом тривалого часу нечасто діагностували». А автори найбільшого на сьогодні метааналізу, під час якого розглянуто поширеність тривожності та депресії у світі в 1990-2010 рр., стверджують: «Якщо застосовано чіткі критерії діагностування, немає доказів того, що поширеність загальних психічних розладів збільшується». (11) То невже ми насправді такі нещасні? Здебільшого – ні. Страхітливі попередження про чуму самотності, самогубств, депресії та тривожності не справдилися, бо не витримали перевірки фактами. Попри те що кожне покоління переймається тяжким становищем наступного, міленіали перебувають у непоганій формі: вони щасливіші й мають краще психічне здоров'я, ніж їхні батьки-квочки. Але ніхто з нас не відчуває повноти щастя, яку мав би відчувати з огляду на те, яким дивовижним і надзвичайним став наш світ. (За Стівеном Пінкером) Який з уривків найточніше відбиває основну ідею тексту Б?

Страхітливі попередження про чуму самотності, самогубств, депресії та тривожності не справдилися, бо не витримали перевірки фактами.

Кількість симптомів, необхідних для встановлення діагнозу, зменшилася, а кількість стресогенних чинників, які можуть спричиняти психічне захворювання, навпаки, збільшилася.

Розширення імперії психопатології – це проблема «першого світу» й, з багатьох поглядів, ознака прогресу моралі.

..тиха епідемія поглинає націю і вбиває наших дітей.

Текст А (1) Зумери – саме так зазвичай називають покоління людей, які народилися між 1997 і 2012 рр. Вони є першим «най»-поколінням: культурно найрізноманітнішим, найосвіченішим, найобізнанішим у цифрових технологіях і, завдяки інтернету, найбільш глобалізованим. Попри образливе кліше «сніжинки», зумери також є чи не найстійкішим поколінням: на їхню долю випало безліч випробувань і трагедій. Глобальна пандемія, опіоїдна криза, війна з тероризмом і карантинні обмеження – ці події створили когорту діяльних людей, готових боротися за своє життя. (2) Хоча зумери, на відміну від своїх попередників міленіалів, значно більше уваги приділяють власному фізичному й психічному добробуту, почуваються вони чи не найгірше. Відкриті до експериментів, вони вдаються до різних терапевтичних методів і процедур, зокрема й таких, що є трендовими в соцмережах. Як справжні прагматики, вони воліють бачити об'єктивні дані: особливо цінують можливість контролювати показники через вимірювання та спостереження. Дестигматизуючи не лише психічні стани, саме зумери почали відверто говорити про акне й синдром подразненого кишківника, а також безліч інших, пов'язаних зі здоров'ям проблем, які колись були надто «особистими й незручними». (3) Пандемія COVID-19 припала на роки становлення зумерів і позначилася на їхньому фізичному й психічному здорові. Майже всі вони зазнали деморалізуючого впливу хвороби й карантинних заходів на сімейне життя, навчання та стосунки. Крім того, багато хто з найстарших представників покоління провів перші два роки роботи в ізоляції, за екраном ноутбука. (4) Зумери значно більше знають про психічні розлади й частіше, порівняно з представниками старших поколінь, повідомляють про проблеми зі своїм ментальним благополуччям. Майже половина з них лікувалася або лікується від тривоги, депресії, посттравматичного стресового розладу, обсесивно-компульсивного розладу або інших психічних розладів. Однією з причин ментальних проблем може бути тиск, який вони чинять на себе: як представники покоління, що цінує активність і залученість, вони мають вищі очікування щодо багатьох аспектів життя. Часто причиною комплексів й емоційних розладів стає нерозуміння з боку інших людей і постійне порівнювання себе з іншими, зумовлене активністю в соцмережах. (5) Незважаючи на окреслені вище зовнішні обставини, задокументоване зростання проблем із психічним здоров'ям можна також пояснити готовністю зумерів відверто обговорювати цю тему. Такі знаменитості, як Селена Гомес, Симона Байлз і Хелсі, лідирують у дестигматизації психічних і фізіологічних негараздів. Зумери абсолютно переконані в тому, що «не бути ok – це ok», а тому вважають цілком природним звертатися по допомогу до фахівців: 39 % користуються послугами особистої терапії. І майже половина готова говорити про психічні проблеми зі своїми колегами. (За Олівером Віменом) Текст Б (6) Усі люди час від часу потерпають від поганого настрою, а деяких уражає тяжка депресія, коли відчуття смутку й безнадії триває понад два тижні й заважає нормально жити. За кілька останніх десятиліть діагноз «депресія» поставили більшій кількості людей, ніж раніше, особливо в молодших вікових групах. І здавалося б, дійсно, «тиха епідемія поглинає націю і вбиває наших дітей». Але це – ілюзія. (7) Саме фахівці сфери охорони психічного здоров'я під тиском громадськості змінюють критерії до визначення психічного захворювання, збільшуючи кількість ознак, які дають змогу залучати до цієї категорії дедалі більше психічних станів. Список недугів у «Довіднику із психічних розладів» (DSM, Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders) Американської психіатричної асоціації в 1952-1994 рр. збільшився втричі – до майже трьохсот хвороб, поповнившись зокрема соціально-тривожним розладом (раніше таких людей називали сором'язливими), кофеїновою інтоксикацією та жіночою сексуальною дисфункцією. Кількість симптомів, необхідних для встановлення діагнозу, зменшилася, а кількість стресогенних чинників, які можуть спричиняти психічне захворювання, навпаки, збільшилася. Як зауважив психолог Річард Макналлі, представники «мовчазного покоління», які народилися в 1923-1942 рр. і пізнали жахи війни, «неабияк здивувалися б, почувши, що видалення зуба мудрості, кривдні жарти на роботі чи народження здорового малюка без ускладнень можуть спричинити посттравматичний стресовий розлад». (8) Психологи й психіатри б'ють на сполох, вони виступають проти «торгівлі хворобами» й «розширення імперії психопатології». У статті 2013 р. «Ненормальне тепер у нормі» психологиня Робін Розенберг зазначала, що згідно з найновішою версією «Довідника із психічних розладів» у половини населення США впродовж життя виникали психічні захворювання. (9) Розширення імперії психопатології – це проблема «першого світу» й, з багатьох поглядів, ознака прогресу моралі. Визнання того, що людина страждає, навіть навішування діагностичного ярлика, є формою співчуття, особливо якщо це страждання можна полегшити. (10) Але чи справді більше людей сьогодні потерпають від депресії? Було проведено декілька метааналізів. Нещодавно опубліковане дослідження під заголовком «Чи є в нас епідемія дитячої або підліткової депресії?» цілком підтвердило закон заголовків Беттериджа, який постулює: на всі заголовки, що закінчуються знаком питання, можна сміливо відповідати «ні». Як пояснюють автори, «сприйняття "епідемії" у свідомості людей може породжуватися підвищеним рівнем обізнаності з розладом, який протягом тривалого часу нечасто діагностували». А автори найбільшого на сьогодні метааналізу, під час якого розглянуто поширеність тривожності та депресії у світі в 1990-2010 рр., стверджують: «Якщо застосовано чіткі критерії діагностування, немає доказів того, що поширеність загальних психічних розладів збільшується». (11) То невже ми насправді такі нещасні? Здебільшого – ні. Страхітливі попередження про чуму самотності, самогубств, депресії та тривожності не справдилися, бо не витримали перевірки фактами. Попри те що кожне покоління переймається тяжким становищем наступного, міленіали перебувають у непоганій формі: вони щасливіші й мають краще психічне здоров'я, ніж їхні батьки-квочки. Але ніхто з нас не відчуває повноти щастя, яку мав би відчувати з огляду на те, яким дивовижним і надзвичайним став наш світ. (За Стівеном Пінкером) Особливістю тексту Б, порівняно з текстом А, є

аргументованість висновків

використання наукової термінології

логічність і послідовність тексту

використання іронії та сарказму

Текст А (1) Зумери – саме так зазвичай називають покоління людей, які народилися між 1997 і 2012 рр. Вони є першим «най»-поколінням: культурно найрізноманітнішим, найосвіченішим, найобізнанішим у цифрових технологіях і, завдяки інтернету, найбільш глобалізованим. Попри образливе кліше «сніжинки», зумери також є чи не найстійкішим поколінням: на їхню долю випало безліч випробувань і трагедій. Глобальна пандемія, опіоїдна криза, війна з тероризмом і карантинні обмеження – ці події створили когорту діяльних людей, готових боротися за своє життя. (2) Хоча зумери, на відміну від своїх попередників міленіалів, значно більше уваги приділяють власному фізичному й психічному добробуту, почуваються вони чи не найгірше. Відкриті до експериментів, вони вдаються до різних терапевтичних методів і процедур, зокрема й таких, що є трендовими в соцмережах. Як справжні прагматики, вони воліють бачити об'єктивні дані: особливо цінують можливість контролювати показники через вимірювання та спостереження. Дестигматизуючи не лише психічні стани, саме зумери почали відверто говорити про акне й синдром подразненого кишківника, а також безліч інших, пов'язаних зі здоров'ям проблем, які колись були надто «особистими й незручними». (3) Пандемія COVID-19 припала на роки становлення зумерів і позначилася на їхньому фізичному й психічному здорові. Майже всі вони зазнали деморалізуючого впливу хвороби й карантинних заходів на сімейне життя, навчання та стосунки. Крім того, багато хто з найстарших представників покоління провів перші два роки роботи в ізоляції, за екраном ноутбука. (4) Зумери значно більше знають про психічні розлади й частіше, порівняно з представниками старших поколінь, повідомляють про проблеми зі своїм ментальним благополуччям. Майже половина з них лікувалася або лікується від тривоги, депресії, посттравматичного стресового розладу, обсесивно-компульсивного розладу або інших психічних розладів. Однією з причин ментальних проблем може бути тиск, який вони чинять на себе: як представники покоління, що цінує активність і залученість, вони мають вищі очікування щодо багатьох аспектів життя. Часто причиною комплексів й емоційних розладів стає нерозуміння з боку інших людей і постійне порівнювання себе з іншими, зумовлене активністю в соцмережах. (5) Незважаючи на окреслені вище зовнішні обставини, задокументоване зростання проблем із психічним здоров'ям можна також пояснити готовністю зумерів відверто обговорювати цю тему. Такі знаменитості, як Селена Гомес, Симона Байлз і Хелсі, лідирують у дестигматизації психічних і фізіологічних негараздів. Зумери абсолютно переконані в тому, що «не бути ok – це ok», а тому вважають цілком природним звертатися по допомогу до фахівців: 39 % користуються послугами особистої терапії. І майже половина готова говорити про психічні проблеми зі своїми колегами. (За Олівером Віменом) Текст Б (6) Усі люди час від часу потерпають від поганого настрою, а деяких уражає тяжка депресія, коли відчуття смутку й безнадії триває понад два тижні й заважає нормально жити. За кілька останніх десятиліть діагноз «депресія» поставили більшій кількості людей, ніж раніше, особливо в молодших вікових групах. І здавалося б, дійсно, «тиха епідемія поглинає націю і вбиває наших дітей». Але це – ілюзія. (7) Саме фахівці сфери охорони психічного здоров'я під тиском громадськості змінюють критерії до визначення психічного захворювання, збільшуючи кількість ознак, які дають змогу залучати до цієї категорії дедалі більше психічних станів. Список недугів у «Довіднику із психічних розладів» (DSM, Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders) Американської психіатричної асоціації в 1952-1994 рр. збільшився втричі – до майже трьохсот хвороб, поповнившись зокрема соціально-тривожним розладом (раніше таких людей називали сором'язливими), кофеїновою інтоксикацією та жіночою сексуальною дисфункцією. Кількість симптомів, необхідних для встановлення діагнозу, зменшилася, а кількість стресогенних чинників, які можуть спричиняти психічне захворювання, навпаки, збільшилася. Як зауважив психолог Річард Макналлі, представники «мовчазного покоління», які народилися в 1923-1942 рр. і пізнали жахи війни, «неабияк здивувалися б, почувши, що видалення зуба мудрості, кривдні жарти на роботі чи народження здорового малюка без ускладнень можуть спричинити посттравматичний стресовий розлад». (8) Психологи й психіатри б'ють на сполох, вони виступають проти «торгівлі хворобами» й «розширення імперії психопатології». У статті 2013 р. «Ненормальне тепер у нормі» психологиня Робін Розенберг зазначала, що згідно з найновішою версією «Довідника із психічних розладів» у половини населення США впродовж життя виникали психічні захворювання. (9) Розширення імперії психопатології – це проблема «першого світу» й, з багатьох поглядів, ознака прогресу моралі. Визнання того, що людина страждає, навіть навішування діагностичного ярлика, є формою співчуття, особливо якщо це страждання можна полегшити. (10) Але чи справді більше людей сьогодні потерпають від депресії? Було проведено декілька метааналізів. Нещодавно опубліковане дослідження під заголовком «Чи є в нас епідемія дитячої або підліткової депресії?» цілком підтвердило закон заголовків Беттериджа, який постулює: на всі заголовки, що закінчуються знаком питання, можна сміливо відповідати «ні». Як пояснюють автори, «сприйняття "епідемії" у свідомості людей може породжуватися підвищеним рівнем обізнаності з розладом, який протягом тривалого часу нечасто діагностували». А автори найбільшого на сьогодні метааналізу, під час якого розглянуто поширеність тривожності та депресії у світі в 1990-2010 рр., стверджують: «Якщо застосовано чіткі критерії діагностування, немає доказів того, що поширеність загальних психічних розладів збільшується». (11) То невже ми насправді такі нещасні? Здебільшого – ні. Страхітливі попередження про чуму самотності, самогубств, депресії та тривожності не справдилися, бо не витримали перевірки фактами. Попри те що кожне покоління переймається тяжким становищем наступного, міленіали перебувають у непоганій формі: вони щасливіші й мають краще психічне здоров'я, ніж їхні батьки-квочки. Але ніхто з нас не відчуває повноти щастя, яку мав би відчувати з огляду на те, яким дивовижним і надзвичайним став наш світ. (За Стівеном Пінкером) Ключові слова, спільні для обох текстів, наведено в рядку

психічне захворювання, дестигматизація, терапія

психічний добробут, прогрес моралі, депресія

діагностика психопатологій, перевірка фактів, покоління зумерів

психічний стан, поширеність психічних розладів, покоління

Текст А (1) Зумери – саме так зазвичай називають покоління людей, які народилися між 1997 і 2012 рр. Вони є першим «най»-поколінням: культурно найрізноманітнішим, найосвіченішим, найобізнанішим у цифрових технологіях і, завдяки інтернету, найбільш глобалізованим. Попри образливе кліше «сніжинки», зумери також є чи не найстійкішим поколінням: на їхню долю випало безліч випробувань і трагедій. Глобальна пандемія, опіоїдна криза, війна з тероризмом і карантинні обмеження – ці події створили когорту діяльних людей, готових боротися за своє життя. (2) Хоча зумери, на відміну від своїх попередників міленіалів, значно більше уваги приділяють власному фізичному й психічному добробуту, почуваються вони чи не найгірше. Відкриті до експериментів, вони вдаються до різних терапевтичних методів і процедур, зокрема й таких, що є трендовими в соцмережах. Як справжні прагматики, вони воліють бачити об'єктивні дані: особливо цінують можливість контролювати показники через вимірювання та спостереження. Дестигматизуючи не лише психічні стани, саме зумери почали відверто говорити про акне й синдром подразненого кишківника, а також безліч інших, пов'язаних зі здоров'ям проблем, які колись були надто «особистими й незручними». (3) Пандемія COVID-19 припала на роки становлення зумерів і позначилася на їхньому фізичному й психічному здорові. Майже всі вони зазнали деморалізуючого впливу хвороби й карантинних заходів на сімейне життя, навчання та стосунки. Крім того, багато хто з найстарших представників покоління провів перші два роки роботи в ізоляції, за екраном ноутбука. (4) Зумери значно більше знають про психічні розлади й частіше, порівняно з представниками старших поколінь, повідомляють про проблеми зі своїм ментальним благополуччям. Майже половина з них лікувалася або лікується від тривоги, депресії, посттравматичного стресового розладу, обсесивно-компульсивного розладу або інших психічних розладів. Однією з причин ментальних проблем може бути тиск, який вони чинять на себе: як представники покоління, що цінує активність і залученість, вони мають вищі очікування щодо багатьох аспектів життя. Часто причиною комплексів й емоційних розладів стає нерозуміння з боку інших людей і постійне порівнювання себе з іншими, зумовлене активністю в соцмережах. (5) Незважаючи на окреслені вище зовнішні обставини, задокументоване зростання проблем із психічним здоров'ям можна також пояснити готовністю зумерів відверто обговорювати цю тему. Такі знаменитості, як Селена Гомес, Симона Байлз і Хелсі, лідирують у дестигматизації психічних і фізіологічних негараздів. Зумери абсолютно переконані в тому, що «не бути ok – це ok», а тому вважають цілком природним звертатися по допомогу до фахівців: 39 % користуються послугами особистої терапії. І майже половина готова говорити про психічні проблеми зі своїми колегами. (За Олівером Віменом) Текст Б (6) Усі люди час від часу потерпають від поганого настрою, а деяких уражає тяжка депресія, коли відчуття смутку й безнадії триває понад два тижні й заважає нормально жити. За кілька останніх десятиліть діагноз «депресія» поставили більшій кількості людей, ніж раніше, особливо в молодших вікових групах. І здавалося б, дійсно, «тиха епідемія поглинає націю і вбиває наших дітей». Але це – ілюзія. (7) Саме фахівці сфери охорони психічного здоров'я під тиском громадськості змінюють критерії до визначення психічного захворювання, збільшуючи кількість ознак, які дають змогу залучати до цієї категорії дедалі більше психічних станів. Список недугів у «Довіднику із психічних розладів» (DSM, Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders) Американської психіатричної асоціації в 1952-1994 рр. збільшився втричі – до майже трьохсот хвороб, поповнившись зокрема соціально-тривожним розладом (раніше таких людей називали сором'язливими), кофеїновою інтоксикацією та жіночою сексуальною дисфункцією. Кількість симптомів, необхідних для встановлення діагнозу, зменшилася, а кількість стресогенних чинників, які можуть спричиняти психічне захворювання, навпаки, збільшилася. Як зауважив психолог Річард Макналлі, представники «мовчазного покоління», які народилися в 1923-1942 рр. і пізнали жахи війни, «неабияк здивувалися б, почувши, що видалення зуба мудрості, кривдні жарти на роботі чи народження здорового малюка без ускладнень можуть спричинити посттравматичний стресовий розлад». (8) Психологи й психіатри б'ють на сполох, вони виступають проти «торгівлі хворобами» й «розширення імперії психопатології». У статті 2013 р. «Ненормальне тепер у нормі» психологиня Робін Розенберг зазначала, що згідно з найновішою версією «Довідника із психічних розладів» у половини населення США впродовж життя виникали психічні захворювання. (9) Розширення імперії психопатології – це проблема «першого світу» й, з багатьох поглядів, ознака прогресу моралі. Визнання того, що людина страждає, навіть навішування діагностичного ярлика, є формою співчуття, особливо якщо це страждання можна полегшити. (10) Але чи справді більше людей сьогодні потерпають від депресії? Було проведено декілька метааналізів. Нещодавно опубліковане дослідження під заголовком «Чи є в нас епідемія дитячої або підліткової депресії?» цілком підтвердило закон заголовків Беттериджа, який постулює: на всі заголовки, що закінчуються знаком питання, можна сміливо відповідати «ні». Як пояснюють автори, «сприйняття "епідемії" у свідомості людей може породжуватися підвищеним рівнем обізнаності з розладом, який протягом тривалого часу нечасто діагностували». А автори найбільшого на сьогодні метааналізу, під час якого розглянуто поширеність тривожності та депресії у світі в 1990-2010 рр., стверджують: «Якщо застосовано чіткі критерії діагностування, немає доказів того, що поширеність загальних психічних розладів збільшується». (11) То невже ми насправді такі нещасні? Здебільшого – ні. Страхітливі попередження про чуму самотності, самогубств, депресії та тривожності не справдилися, бо не витримали перевірки фактами. Попри те що кожне покоління переймається тяжким становищем наступного, міленіали перебувають у непоганій формі: вони щасливіші й мають краще психічне здоров'я, ніж їхні батьки-квочки. Але ніхто з нас не відчуває повноти щастя, яку мав би відчувати з огляду на те, яким дивовижним і надзвичайним став наш світ. (За Стівеном Пінкером) Ознайомтеся з інформацією із сайту «Вікіпедія».

/assets/tests/images/tznk-tznk-2024/q-18.png

Як наведені відомості співвідносяться з текстами А та Б?

підкріплюють інформацію в тексті А й не пов'язані з текстом Б

ілюструють текст А й спростовують інформацію в тексті Б

суперечать інформації з обох текстів

посилюють аргументацію авторів обох текстів

ЛОГІКО-АНАЛІТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ Скейтер: Скейтбординг (катання на дошці з колесами) виник із потреби цілорічних тренувань сноубордистів (спуск із гір на монодошці), але із часом він отримав масове визнання як самодостатній вид спорту у двох модифікаціях: стритбордингу (катання на вулиці) та паркбордингу (катання в спеціально сконструйованих скейт-парках) – і згодом став олімпійським видом спорту, змагання з якого вперше відбулися на Олімпіаді-2021 у Токіо. Завдяки своїй принциповій новизні скейтбординг не тільки створює умови для розвитку оригінальної майстерності спортсменів (вони демонструють трюки неймовірної складності), а й сприяє розвитку матеріалознавства, технологій (виготовлення легких і надійних у керуванні скейтів), дизайну (розроблення форми й оздоблення скейтів та спецодягу спортсменів) і навіть математики (кількість робіт із математичного моделювання трюків, які, на перший погляд, суперечать законам природи, постійно збільшується). Яке з наведених суджень найбільш точно узагальнює міркування скейтера?

Першопричиною виникнення скейтбордингу (катання на дошці з колесами) варто вважати сноубординг (спуск із гір на монодошці).

Кожен вид спорту, який набуває популярності й стає масовим, із плином часу отримує статус олімпійського, завдяки чому майстерність спортсменів у цьому виді спорту постійно зростає.

Перші олімпійські змагання зі скейтбордингу відбулися у 2021 р. в Токіо у двох категоріях: стритбординг і паркбординг.

Кожен принципово новий винахід не тільки рухає вперед галузь його виникнення, а й сприяє технологічному й культурному прогресу людства.

Журналістка: Час є дефіцитним ресурсом, який розподіляється гендерно нерівномірно. Жінки набагато більше часу віддають праці, пов'язаній з материнством, доглядом, вихованням, турботою про інших. А отже, мають значно менше цінного часового ресурсу на відпочинок, саморозвиток, освіту, повільніше просуваються кар'єрними сходами. Змушені поєднувати роботу з материнством, жінки рідше займають високооплачувані й керівні посади. Соціолог: На сьогодні на ринку праці більшості країн запроваджено політику рівності й недискримінації, установлено рівні, незалежні від статі, можливості для навчання, професійного розвитку та зростання. Водночас у суспільстві ще залишаються певні стереотипи щодо «жіночих» і «чоловічих» професій. Наприклад, більше жінок працюють у сфері охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти, натомість у технічних професіях, зокрема у сфері ІТ, переважають чоловіки. Яке з наведених тверджень найбільш повно демонструє спільне в поглядах журналістки та соціолога на причини гендерної нерівності на ринку праці?

Жінки становлять меншість у владі, для них існує кар'єрна планка, яка перешкоджає просуванню на керівні посади.

У жінок і чоловіків нерівні умови для професійного зростання через недосконалість законодавства, а також наявність у жінок сімейних обов'язків.

Існування небезпечних і ризикованих професій, якими зайняті переважно чоловіки, зумовлює більший заробіток саме чоловіків.

Щоб відповідати суспільним очікуванням, жінки часто обирають менш оплачувані професії, які дають змогу приділяти більше часу родині.

Соціальний працівник: Наявність соціальної підтримки є необхідною умовою ментального здоров'я людини. А здатність отримувати задоволення від життя – ознака ментально здорової людини. Яке з наведених тверджень логічно випливає з твердження соціального працівника?

Якщо людина не отримує задоволення від життя, то вона не має соціальної підтримки.

Якщо людина має соціальну підтримку, то вона отримує задоволення від життя.

Якщо людина не має соціальної підтримки, то вона не отримує задоволення від життя.

Якщо людина має соціальну підтримку, то вона ментально здорова.

Психологиня: Люди часто схильні видавати бажане за дійсне. Цей феномен відомий як підтверджувальне упередження – тенденція помічати інформацію, яка підкріплює власні погляди, і не помічати чи відкидати інформацію, яка суперечить цим поглядам. У якій ситуації обидва учасники демонструють підтверджувальне упередження?

Політолог написав статтю про «епідемію корупції» в країні і як приклад навів політика N, посилаючись на дописи в соцмережах про причетність N до корупційного скандалу. Опонент політика N у дискусії процитував зазначену статтю як свідчення того, що політологи не радять підтримувати цього політика.

Відвідувач ресторану, побачивши плями на скатертині, написав гнівний коментар на сторінці закладу й пішов до іншого ресторану. Ресторанний критик опублікував відгук, у якому дав високу оцінку кухні та культурі обслуговування в закладі, але висловив зауваження щодо дотримання санітарних вимог.

Петро порадив Андрієві гомеопатичний препарат, стверджуючи, що цей засіб допоміг йому позбутись неприємних симптомів, на які скаржився Андрій. Андрій проігнорував пораду Петра, оскільки вважає, що одиничний випадок є недостатнім для доведення ефективності препарату.

Прихильник нової наукової теорії послався на низку експериментів, які підтверджують цю теорію. У відповідь опонент навів дані метааналізу, у якому вказано, що понад 90 % експериментів дали негативний результат.

Маркетолог: Після тренінгу, проведеного для 10 осіб, 8 учасників оцінили його позитивно. На підставі цього розробники тренінгу в рекламі зазначили, що тренінг отримав схвальну оцінку від 80 % учасників. Реклама найбільш вразлива для критики, оскільки

створює ілюзію масовості учасників, які вже пройшли тренінг

формує переконання, що тренінг також сподобається 80 % майбутніх учасників

не висвітлює думку 20 % учасників, які не дали тренінгу схвальної оцінки

не наголошує на тому, що отримані результати є наближеними й мають певну похибку

Оскар Вайлд: Усе прекрасне в цьому житті або аморальне, або незаконне, або призводить до ожиріння. Для того, щоб спростувати твердження Оскара Вайлда,

необхідно знайти все, що не є прекрасним, але є моральним, законним, і таким, що не призводить до ожиріння

досить знайти щось прекрасне, що не призводить до ожиріння і є законним або моральним

досить навести приклад чогось прекрасного, яке є моральним, законним і таким, що не призводить до ожиріння

треба довести, що аморальне, незаконне й таке, що призводить до ожиріння, не є прекрасним

Прочитайте опис ситуації 1. Виконайте завдання, що стосуються цієї ситуації. Ситуація 1 Необхідно сформувати команду для виконання ІТ-проєкту, до складу якої мають увійти 4 особи: керівник проекту, 2 програмісти й тестувальник. На місце керівника проєкту є 3 кандидати: Андрій, Борис і Вікторія; на місце програміста є 4 кандидати: Катерина, Леонід, Михайло й Наталія; на місце тестувальника є 3 кандидати: Роман, Тарас і Світлана. За підсумками психологічного тестування відомо, що: 1) керівник Борис сумісний з програмістами Леонідом, Михайлом і Наталією та всіма тестувальниками; 2) керівниця Вікторія сумісна з усіма програмістами й тестувальниками Тарасом та Світланою; 3) керівник Андрій сумісний із програмістами Катериною і Михайлом та тестувальниками Романом і Світланою; 4) програмісти Катерина й Михайло сумісні з усіма співробітниками, крім тестувальника Романа; 5) тестувальниця Світлана сумісна з усіма співробітниками, крім програмістки Наталії. При формуванні команди для виконання проєкту необхідно, щоб усі члени команди були психологічно сумісними. Яка з наведених команд може бути сформована для виконання проєкту?

Андрій, Катерина, Михайло, Роман

Борис, Леонід, Наталія, Тарас

Андрій, Михайло, Світлана, Тарас

Вікторія, Леонід, Михайло, Роман

Ситуація 1 Необхідно сформувати команду для виконання ІТ-проєкту, до складу якої мають увійти 4 особи: керівник проекту, 2 програмісти й тестувальник. На місце керівника проєкту є 3 кандидати: Андрій, Борис і Вікторія; на місце програміста є 4 кандидати: Катерина, Леонід, Михайло й Наталія; на місце тестувальника є 3 кандидати: Роман, Тарас і Світлана. За підсумками психологічного тестування відомо, що: 1) керівник Борис сумісний з програмістами Леонідом, Михайлом і Наталією та всіма тестувальниками; 2) керівниця Вікторія сумісна з усіма програмістами й тестувальниками Тарасом та Світланою; 3) керівник Андрій сумісний із програмістами Катериною і Михайлом та тестувальниками Романом і Світланою; 4) програмісти Катерина й Михайло сумісні з усіма співробітниками, крім тестувальника Романа; 5) тестувальниця Світлана сумісна з усіма співробітниками, крім програмістки Наталії. При формуванні команди для виконання проєкту необхідно, щоб усі члени команди були психологічно сумісними. Якщо керівницею проєкту стане Вікторія, то скільки варіантів формування команди в неї буде?

Ситуація 1 Необхідно сформувати команду для виконання ІТ-проєкту, до складу якої мають увійти 4 особи: керівник проекту, 2 програмісти й тестувальник. На місце керівника проєкту є 3 кандидати: Андрій, Борис і Вікторія; на місце програміста є 4 кандидати: Катерина, Леонід, Михайло й Наталія; на місце тестувальника є 3 кандидати: Роман, Тарас і Світлана. За підсумками психологічного тестування відомо, що: 1) керівник Борис сумісний з програмістами Леонідом, Михайлом і Наталією та всіма тестувальниками; 2) керівниця Вікторія сумісна з усіма програмістами й тестувальниками Тарасом та Світланою; 3) керівник Андрій сумісний із програмістами Катериною і Михайлом та тестувальниками Романом і Світланою; 4) програмісти Катерина й Михайло сумісні з усіма співробітниками, крім тестувальника Романа; 5) тестувальниця Світлана сумісна з усіма співробітниками, крім програмістки Наталії. При формуванні команди для виконання проєкту необхідно, щоб усі члени команди були психологічно сумісними. Ознайомтеся з твердженнями І-ІІ. І. Принаймні один з керівників НЕ МОЖЕ за наявних умов сформувати психологічно сумісну команду. ІІ. Якщо взяти на роботу ще двох програмістів, які психологічно сумісні з усіма, крім Бориса, то з усіх кандидатів можна сформувати 3 команди. Яке / які з них істинне / істинні?

Прочитайте опис ситуації 2. Виконайте завдання, що стосуютьсяцієї ситуації. Ситуація 2 У кав'ярні «Квіточка» відвідувачам до кожної чашки кави подають два пакетики цукру, які кладуть поруч із чашкою. З одного боку пакетика є напис «Українська вишиванка», а з іншого – назва однієї з 25 адміністративно-територіальних одиниць України (24 області й Автономна Республіка Крим) та унікальний орнамент вишиванки, характерний для зазначеного регіону. Бариста щоразу вибирає і викладає пакетики цукру випадковим чином. Двоє відвідувачів замовили по одній каві в цій кав'ярні. Яка ймовірність того, що всі пакетики цукру, які їм поклали біля чашок, лежали написом «Українська вишиванка» догори?

Ситуація 2 У кав'ярні «Квіточка» відвідувачам до кожної чашки кави подають два пакетики цукру, які кладуть поруч із чашкою. З одного боку пакетика є напис «Українська вишиванка», а з іншого – назва однієї з 25 адміністративно-територіальних одиниць України (24 області й Автономна Республіка Крим) та унікальний орнамент вишиванки, характерний для зазначеного регіону. Бариста щоразу вибирає і викладає пакетики цукру випадковим чином. Замовлення якої мінімальної кількості чашок кави може виявитися достатнім, щоб зібрати колекцію, у якій буде представлено всі орнаменти?

Ситуація 2 У кав'ярні «Квіточка» відвідувачам до кожної чашки кави подають два пакетики цукру, які кладуть поруч із чашкою. З одного боку пакетика є напис «Українська вишиванка», а з іншого – назва однієї з 25 адміністративно-територіальних одиниць України (24 області й Автономна Республіка Крим) та унікальний орнамент вишиванки, характерний для зазначеного регіону. Бариста щоразу вибирає і викладає пакетики цукру випадковим чином. Скільки різних пар пакетиків можна отримати в цій кав'ярні, замовляючи чашку кави? Уважайте, що пари пакетиків, що відрізняються хоча б одним регіоном, то є різні пари.

Прочитайте опис ситуації 3. Виконайте завдання, що стосуютьсяцієї ситуації. Ситуація 3 Журнал «The Economist» пропонує неофіційний спосіб визначення купівельної спроможності різних валют за допомогою «курсу Біг Мака». Щоб визначити «курс Біг Мака» національної валюти будь-якої країни, потрібно поділити ціну гамбургера «Біг Мак» від «МакДональдз» у національній валюті на ціну такого ж гамбургера в США в доларах США (USD). Якщо в країні «курс Біг Мака» вищий за офіційний обмінний курс долара США, то національна валюта переоцінена, якщо менший – недооцінена. Примітка. Ціну «Біг Мака» в національній валюті визначають за місцевими цінами на його інгредієнти (хліб, м'ясо та овочі) з урахуванням іншихмісцевих економічних факторів: середньої заробітної плати, вартостіреклами тощо. У таблиці наведено дані, що характеризують ціни на «Біг Мак» та курси деяких національних валют за 2021 р.:

/assets/tests/images/tznk-tznk-2024/q-31.png

«Курс Біг Мака» швейцарського франка (CHF) до долара США становить (у франках за 1 долар)

Ситуація 3 Журнал «The Economist» пропонує неофіційний спосіб визначення купівельної спроможності різних валют за допомогою «курсу Біг Мака». Щоб визначити «курс Біг Мака» національної валюти будь-якої країни, потрібно поділити ціну гамбургера «Біг Мак» від «МакДональдз» у національній валюті на ціну такого ж гамбургера в США в доларах США (USD). Якщо в країні «курс Біг Мака» вищий за офіційний обмінний курс долара США, то національна валюта переоцінена, якщо менший – недооцінена. Примітка. Ціну «Біг Мака» в національній валюті визначають за місцевими цінами на його інгредієнти (хліб, м'ясо та овочі) з урахуванням інших місцевих економічних факторів: середньої заробітної плати, вартості реклами тощо. У таблиці наведено дані, що характеризують ціни на «Біг Мак» та курси деяких національних валют за 2021 р.:

/assets/tests/images/tznk-tznk-2024/q-32.png

Який висновок про польський злотий (PLN) можна зробити за «курсом Біг Мака»?

/assets/tests/images/tznk-tznk-2024/q-33.png

Ознайомтеся з твердженнями І-II. І. Максимальна кількість «Біг Маків», яку можна купити на 50 доларів США в Польші, удвічі більша, ніж максимальна кількість «Біг Маків», яку можна купити за ці ж кошти у Великій Британії. II. Якщо б в Україні ціна «Біг Мака», перерахована за офіційним курсом у доларах США, була б такою ж як у США, то в національній валюті вона 6 становила 165 грн (UAH). Яке / які з них істинне / істинні?

ТЗНК онлайн 2024 року в магістратуру – основна сесія

Поради для успішного проходження