ukr-lit

Уривок Вчора була суботонька, сьогодні неділя,– Чом на тобі, наймиточку, сорочка не біла? Ой, не біла, ой, не біла, та й не буде біла, Бо не знає бурлак бідний, коли та неділя узято з

родинно-побутової пісні

суспільно-побутової пісні

календарно-обрядової пісні

Уривок «Послала нас Деревлянська земля, кажучи так:"Мужа твойого ми вбили, бо був муж твій, як той вовк, що обкрадав і грабував. А наші князі добрі є, бо пильно вони подбали про Деревлянську землю. Іди-но за нашого князя Мала"...» узято з

Якову де Бальмену Тарас Шевченко присвячує твір, у якому

засуджує колонізаторську політику російського самодержавства на Кавказі

закликає земляків звільнитися від кайданів самодержавства

розповідає про трагічне кохання дівчини-покритки до російського офіцера

висміює вірнопідданство й аморальність земляків-перевертнів

критикує українську еліту, яка зневажає свій народ, служачи колонізатору

У рядках Анхізів син, вклонившися богині, поглянув їй, окриленій, услід... Максим Рильський згадує героя твору

«Слово про похід Ігорів»

Прислів'я «На язиці – мед, а на думці – отрута» характеризує

«Мені часом здається, що Криворівня – се великий аероплан, який несеться високо в небі між хмарами. А все-таки я задоволений, що попав сюди. Маю враження, зібрав трохи матеріалу, ближче познайомився з природою і життям гуцулів. Тут все таке оригінальне, дике і незвичайне», – писав про джерела свого твору

«Так от яке зуспіло мене горе! Дворянина батькові в зяті схотілось. О Боже мій! Та де ж на всім широкім світі знайдеться дворянин, щоб так мене любив, як любить мій Микола? І я? Кого так щиро полюблю, щоб промінять його, забуть?» – журиться

Порушену в пісні проблему Тече річенька невеличенька, Схочу – перескочу. Віддай же мене, моя матінко, За кого я схочу. також розкрито у творі

«У новелі[...]жіночі типи, які досі займали увагу авторки, скристалізувалися в три жінки; одна з них простодушна, до котрої належить щастя; друга – сентиментальна зламана істота, котра гине; і третя – дика, відважна натура, яка не дбає про світ так, як гуцулка», – писав Осип Маковей про твір

«Тіні забутих предків»

«Три зозулі з поклоном»

На малюнку зображено епізод твору

/assets/tests/images/nmt-ukr-lit-2025-1/ukr-lit-1-nmt-2025-10.png

Óбрази весняної ночі, солов'їного співу, летючої миті життя, радісного свята квіток, Фауста створив поет, який належав до

київських неокласиків

«Нікому, ніколи й нічого не говорити, як розкололось моє власне "я"», – таке право має герой твору

«Любові всевишній присвячується» твір, у якому

хлопець розкриває перед дівчиною лексичне багатство української мови

студент повертається додому, розвантаживши з однокурсниками три вагони цегли

ліричний герой зустрічає дівчину в теплі дні збирання винограду

колишній розвідник повертається в гори, згадуючи своє перше кохання

герой рятує незнайому дівчину від розлюченої ведмедиці

«Вільна праця, вірність національним традиціям, повага до себе, людей і природи, несприйняття будь-якої несправедливості – ось складники сили та міцності цього старовинного козацького роду» – сказано про родину

Ознаки постмодернізму помітно в рядках

Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, І рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки.

Війна в кровавих ризах тут; За нею рани, смерть, увіччя, Безбожность і безчоловіччя Хвіст мантії її несуть.

Між синтетичних ялинок шукаємо втіху: як розпізнати майбутнє, о куле скляна? Акумулятор для німба – винахід віку, на видноколі – вогнетривка купина.

Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі.

Думою тугу розвіюю, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила і благословила в світи. І добре, що не зуміла мене від біди вберегти.

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього. Давно вже сонце запалило обрій, і синю тінь наводить ніч прозора... Гуде Дніпро... Встають пінясті гори, і Див сичить, віщує щось недобре. Щити червоні, і криваві зорі, дрижить земля під дужим кроком обрів. Це Святославича полки хоробрі ідуть збагрити кров'ю Чорне море... Прозорий ранок розправляє крила і сипле срібло в синю далечінь... Невже ж не вернеться завзяття й сила?! Невже ж поржавіють щити й мечі?! Спокійно скрізь... Чекає, як чекала на помсту, ще не помщена Каяла... Андрій Гарасевич Поезію написано за мотивами твору

«Зáсвіт встали козаченьки»

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього. Давно вже сонце запалило обрій, і синю тінь наводить ніч прозора... Гуде Дніпро... Встають пінясті гори, і Див сичить, віщує щось недобре. Щити червоні, і криваві зорі, дрижить земля під дужим кроком обрів. Це Святославича полки хоробрі ідуть збагрити кров'ю Чорне море... Прозорий ранок розправляє крила і сипле срібло в синю далечінь... Невже ж не вернеться завзяття й сила?! Невже ж поржавіють щити й мечі?! Спокійно скрізь... Чекає, як чекала на помсту, ще не помщена Каяла... Андрій Гарасевич Основну думку твору виражено в рядках

... Чекає, як чекала на помсту, ще не помщена Каяла...

Це Святославича полки хоробрі ідуть збагрити кров'ю Чорне море...

... Встають пінясті гори, і Див сичить, віщує щось недобре...

Прозорий ранок розправляє крила і сипле срібло в синю далечінь...

Щити червоні, і криваві зорі, дрижить земля під дужим кроком обрів...

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього. Давно вже сонце запалило обрій, і синю тінь наводить ніч прозора... Гуде Дніпро... Встають пінясті гори, і Див сичить, віщує щось недобре. Щити червоні, і криваві зорі, дрижить земля під дужим кроком обрів. Це Святославича полки хоробрі ідуть збагрити кров'ю Чорне море... Прозорий ранок розправляє крила і сипле срібло в синю далечінь... Невже ж не вернеться завзяття й сила?! Невже ж поржавіють щити й мечі?! Спокійно скрізь... Чекає, як чекала на помсту, ще не помщена Каяла... Андрій Гарасевич Óбраз Каяли символізує

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього. Давно вже сонце запалило обрій, і синю тінь наводить ніч прозора... Гуде Дніпро... Встають пінясті гори, і Див сичить, віщує щось недобре. Щити червоні, і криваві зорі, дрижить земля під дужим кроком обрів. Це Святославича полки хоробрі ідуть збагрити кров'ю Чорне море... Прозорий ранок розправляє крила і сипле срібло в синю далечінь... Невже ж не вернеться завзяття й сила?! Невже ж поржавіють щити й мечі?! Спокійно скрізь... Чекає, як чекала на помсту, ще не помщена Каяла... Андрій Гарасевич За жанром (віршовою формою) твір є

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього. Давно вже сонце запалило обрій, і синю тінь наводить ніч прозора... Гуде Дніпро... Встають пінясті гори, і Див сичить, віщує щось недобре. Щити червоні, і криваві зорі, дрижить земля під дужим кроком обрів. Це Святославича полки хоробрі ідуть збагрити кров'ю Чорне море... Прозорий ранок розправляє крила і сипле срібло в синю далечінь... Невже ж не вернеться завзяття й сила?! Невже ж поржавіють щити й мечі?! Спокійно скрізь... Чекає, як чекала на помсту, ще не помщена Каяла... Андрій Гарасевич У рядках Прозорий ранок розправляє крила і сипле срібло в синю далечінь... наявна

Проаналізуйте уривок прозового твору й виконайтезавдання до нього. Ластів'яче гніздо Над моїм вікном, у куточку, ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони у дзьобах мокру глину, трудячись день у день. Потім я бачив їхні задумливі палеві голівки, срібно-чорні оченята – ластівки зігрівали гніздо, здається, не залишали його ні на мить. Та одного разу трапилося несподіване. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився увесь, почував себе хіба ж таким господарем у чужій оселі. Він був незворушний і гордий. Але бачили 6 ви, що робили ластівки"! Вони злетілися сюди з усіх дворів, кружляли, кричали, плакали... Вони підлітали до гнізда і, вгледівши там розбишаку, знову відлітали геть, на родинну раду. І почалось щось неймовірне. Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. Мабуть, вони вирішили ув'язнити горобця. Так, замурувати його навіки. Однак горобець, не запідозрюючи про їхній замір, лишався у затишному гнізді, непереможний ї самовпевнений. Уже ледь-ледь видно його голову, уже тільки очі поблискують з потемок гнізда. А ластівки все несуть і несуть свої останні цеглинки... Така була розплата... Василь Земляк Ідея твору суголосна з прислів'ям

Усяка допомога хороша вчасно.

Набралося гостей з усіх волостей.

Журбою горя не здолаєш.

Дружній череді і вовк не страшний.

Семеро одного не ждуть.

Проаналізуйте уривок прозового твору й виконайтезавдання до нього. Ластів'яче гніздо Над моїм вікном, у куточку, ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони у дзьобах мокру глину, трудячись день у день. Потім я бачив їхні задумливі палеві голівки, срібно-чорні оченята – ластівки зігрівали гніздо, здається, не залишали його ні на мить. Та одного разу трапилося несподіване. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився увесь, почував себе хіба ж таким господарем у чужій оселі. Він був незворушний і гордий. Але бачили 6 ви, що робили ластівки"! Вони злетілися сюди з усіх дворів, кружляли, кричали, плакали... Вони підлітали до гнізда і, вгледівши там розбишаку, знову відлітали геть, на родинну раду. І почалось щось неймовірне. Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. Мабуть, вони вирішили ув'язнити горобця. Так, замурувати його навіки. Однак горобець, не запідозрюючи про їхній замір, лишався у затишному гнізді, непереможний ї самовпевнений. Уже ледь-ледь видно його голову, уже тільки очі поблискують з потемок гнізда. А ластівки все несуть і несуть свої останні цеглинки... Така була розплата... Василь Земляк Зав'язкою твору є речення

Мабуть, вони вирішили ув'язнити горобця.

По крихітці носили вони у дзьобах мокру глину...

Замість ластівки я угледів у гнізді горобця.

Але бачили б ви, що робили ластівки!

Він був незворушний і гордий.

Проаналізуйте уривок прозового твору й виконайтезавдання до нього. Ластів'яче гніздо Над моїм вікном, у куточку, ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони у дзьобах мокру глину, трудячись день у день. Потім я бачив їхні задумливі палеві голівки, срібно-чорні оченята – ластівки зігрівали гніздо, здається, не залишали його ні на мить. Та одного разу трапилося несподіване. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився увесь, почував себе хіба ж таким господарем у чужій оселі. Він був незворушний і гордий. Але бачили 6 ви, що робили ластівки"! Вони злетілися сюди з усіх дворів, кружляли, кричали, плакали... Вони підлітали до гнізда і, вгледівши там розбишаку, знову відлітали геть, на родинну раду. І почалось щось неймовірне. Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. Мабуть, вони вирішили ув'язнити горобця. Так, замурувати його навіки. Однак горобець, не запідозрюючи про їхній замір, лишався у затишному гнізді, непереможний ї самовпевнений. Уже ледь-ледь видно його голову, уже тільки очі поблискують з потемок гнізда. А ластівки все несуть і несуть свої останні цеглинки... Така була розплата... Василь Земляк Зухвальство чужинця, дружна відсіч ластівок і неминуча розплата за вторгнення нагадують події у творі

Проаналізуйте уривок прозового твору й виконайтезавдання до нього. Ластів'яче гніздо Над моїм вікном, у куточку, ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони у дзьобах мокру глину, трудячись день у день. Потім я бачив їхні задумливі палеві голівки, срібно-чорні оченята – ластівки зігрівали гніздо, здається, не залишали його ні на мить. Та одного разу трапилося несподіване. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився увесь, почував себе хіба ж таким господарем у чужій оселі. Він був незворушний і гордий. Але бачили 6 ви, що робили ластівки"! Вони злетілися сюди з усіх дворів, кружляли, кричали, плакали... Вони підлітали до гнізда і, вгледівши там розбишаку, знову відлітали геть, на родинну раду. І почалось щось неймовірне. Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. Мабуть, вони вирішили ув'язнити горобця. Так, замурувати його навіки. Однак горобець, не запідозрюючи про їхній замір, лишався у затишному гнізді, непереможний ї самовпевнений. Уже ледь-ледь видно його голову, уже тільки очі поблискують з потемок гнізда. А ластівки все несуть і несуть свої останні цеглинки... Така була розплата... Василь Земляк Ключовими óбразами твору є

ластівки, дзьоби, горобець, глина

ластівки, гніздо, розбишака, розплата

ластівки, голівки, оченята, горобець

ластівки, господар, оселя, цеглинки

ластівки, горобець, рада, потемки

Проаналізуйте уривок прозового твору й виконайтезавдання до нього. Ластів'яче гніздо Над моїм вікном, у куточку, ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони у дзьобах мокру глину, трудячись день у день. Потім я бачив їхні задумливі палеві голівки, срібно-чорні оченята – ластівки зігрівали гніздо, здається, не залишали його ні на мить. Та одного разу трапилося несподіване. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився увесь, почував себе хіба ж таким господарем у чужій оселі. Він був незворушний і гордий. Але бачили 6 ви, що робили ластівки"! Вони злетілися сюди з усіх дворів, кружляли, кричали, плакали... Вони підлітали до гнізда і, вгледівши там розбишаку, знову відлітали геть, на родинну раду. І почалось щось неймовірне. Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. Мабуть, вони вирішили ув'язнити горобця. Так, замурувати його навіки. Однак горобець, не запідозрюючи про їхній замір, лишався у затишному гнізді, непереможний ї самовпевнений. Уже ледь-ледь видно його голову, уже тільки очі поблискують з потемок гнізда. А ластівки все несуть і несуть свої останні цеглинки... Така була розплата... Василь Земляк В уривку «почував себе хіба ж таким господарем у чужій оселі» ужито

Поєднайте назву твору (1-4) з його історичним тлом (А – Д).

Перша колонка

Друга колонка

українізація в 20-ті роки ХХ ст.

монгольська навала ХІІІ ст.

сталінські репресії в 30-ті роки ХХ ст.

Поєднайте назву твору (1-4) з його художніми óбразами (А – Д).

«І мертвим, і живим, і ненарожденним...»

копне знамено, Тухля, громадський устрій

мотовило, груша, Бієвці

Піски, двужон, розбишацька дочка

хутір, Кирило Тур, Ніжин

німець, слов'янофіли, Дніпро

Установіть відповідність між назвою твору (1-4) та уривком (А – Д) з нього.

«Ви знаєте, як липа шелестить...»

«Задивляюсь у твої зіниці...»

Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі...

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,  Як я люблю тебе без тями...

Гори, гай, луги, поля –  Вся земля Їй виспівує: «Осанна!»

Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа?..

Маю я святе синівське право З матір'ю побуть на самоті...

Поєднайте ім'я персонажа (1-4) з уривком (А – Д), де його схарактеризовано.

«Був-сми наймитом, а потім вібув-сми десіть рік у війську, та я стола не знав, та й коло стола мені їда не йде до трунку».

«Мені однаково приємно говорити про кіно, про "Білу Пустелю", про мою юність і старість, про справи інтимні і справи громадські».

«Фактично, святим був на всю хату один я. І от скінчилася моя святість. Не треба було чіпати моркви. Хай би собі росла. А тепер я грішний».

«Крім сподіванок, нічого не вартих, він мав лише червонець на всі злидні й пригоди, що на нього чекали в місті».

«Чую, як мені легше робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала».

Поєднайте ім'я письменника (1-4) з висловлюванням (А – Д) про нього.

«Автор "Мисливських усмішок" – дуже своєрідний художник. Його манеру не сплутаєш ні з чиєю...»

«Увійде в історію української літератури й театру як творець необарокової драми...»

«Його поезія – це пісня опришківської душі... Душі, вишиваної двома нитками: червоною і чорною...»

«Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п'янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить цей основоположник справжньої нової української прози...»

«Поезія ... народжувалася в середовищі української політичної еміграції, що поразку УНР ... сприйняла як національну трагедію і втрату державності...»

НМТ онлайн 2025 року з української літератури – 1 сесія

Поради для успішного проходження