«Ця смілива дівчина символізує тих українок, які з примусу залишили рідний край, але любили його всім серцем і дбали про своїх земляків, що потрапили в полон» – так схарактеризовано героїню твору, у якому є рядки

Єсть же люди, що і моїй Завидують долі, Чи щаслива та билинка, Що росте на полі?..

Ой, матінка плаче, Поки жити буде. А сестриця плаче, Поки не забуде…

Що сьогодні у нашій землі християнській великодная субота, А завтра святий празник, роковий день Великдень

Не плач, не плач, Марусенько, Не плач, не журися Та за свого миленького Богу помолися…

…Іще й орду татарськую За собой веду, — А все тото, вражі ляхи, На вашу біду…

Свобода, золото, болото – ключові слова твору, у якому автор звеличує

Дем’яна Многогрішного

Богдана Хмельницького

До ліро-епосу належать обидва твори в рядку

«Заповіт»; «Ой летіла стріла»

«Бджола та Шершень»; «Катерина»

«Чари ночі»; «Балада про соняшник»

«Лісова пісня»; «Кавказ»

«Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства» – сказано про героїню, яка

захоплена музикою, потребувала спокою і гармонії в стосунках

докоряла синові, що той, замість роботи, грає на сопілці

їдучи на оглядини, виставляла напоказ нові жовті чоботи

таємно від чоловіка пообіцяла гетьманові видати за нього доньку

з чоловіком вибирала хрещених батьків для ще не народжених онуків

Óбрази гетьмана Полуботка, замученого в «темній темниці», та козаків, на кістках яких цар «заклав столицю», підсилюють викривальну суть твору

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

«Сон»(«У всякого своя доля…»)

«Тобі потрібно розширити горизонт і поглянути на життя, яким воно є, а не в ізольованому фокусі – розбишацтві. Автор повинен не з розбійницького притону дивитися на світ, а, навпаки, – зі світової точки на розбійницький притон», – писав брат у листі до

Івана Нечуя-Левицького

Михайла Коцюбинського

На малюнку зображено першу зустріч

/assets/tests/images/nmt-ukr-lit-2024/nmt-ukr-lit-2024-q7-img1.png

Марисі та Націєвського

Язичницький обряд добування «живого вогню» на полонині зображено у творі

«Тіні забутих предків»

Поетові-шістдесятнику належать рядки

О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися…

Вмерли в Новім Заповіті З славою святих.

Внук кремезного чумака, Січовика блідий правправнук…

Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Уривок «Сусіда мій по нарах молиться уві сні, а Бога не називає. До кого молиться?..» містить натяк на автобіографічний підтекст твору

«Три зозулі з поклоном»

Велич особистості з багатим духовним світом, незнищенність українського народу і глибока віра в його духовну силу – така ідея твору

Рядки з вірша «Журба» Леоніда Глібова А молодість не вернеться, Не вернеться вона!.. перегукуються з провідним мотивом твору

«Задивляюсь у твої зіниці…»

Кононівським полям присвячено

експресіоністичну новелу

неоромантичну драму-феєрію

імпресіоністичну новелу

«Рідну землю покидали, уклін їй складали, береги сльозами поливали і довго-довго руками та шапками з моря Чорного махали, у краї чужі, далекі, за тридесять земель-морів, на край світу мандрували, щастя-долі шукали», – розповідає про долю переселенців герой твору

Ознаки постмодернізму відчутно в рядках

«Я гашу електрику на монтажному столі, і тоді ми обоє помічаємо, що надворі вечір чи ніч. Директор уже поїхав з фабрики додому. Ми замикаємо монтажну й виходимо на вулицю. На небі зорі південні, блискучі й миготливі. З моря реве вітер…»

«Я спав в одязі. В джинсах і розтягнутій футболці. Прокинувшись, ходив кімнатою, перевертав порожні пляшки з-під лимонаду, склянки, банки й попільниці, залиті соусом тарілки, взуття, злісно давив босими ногами яблука, фісташки й жирні фініки, схожі на тарганів…»

«Я йшов по дорозі, як тоді – в нікуди, а збоку мене брели сторожі моєї душі: доктор і дегенерат. Я дивився в натовп, але я там нічого не бачив…»

«Я виходжу з-за клубу, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці…»

«Я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм…»

Крутянська пісня Спом’янімо в пісні славу Крутів, найсвятіше з наших бойовищ! Крути! Крути! — смолоскип в майбутнє. Підіймімо наші душі ввиш! &nbsp; Крути! Крути! Це за батьківщину стати муром, шанцем душ і тіл. Крути! Крути! Мужньо, воєдино прямувати в найсвятішу ціль. &nbsp; Крути! Крути! Час розплати близько, вже червоний ворог кари жде. Крути! Крути! Вічне бойовисько за майбутній, за світліший день. &nbsp; Крути! Крути! Мужність і посвята, вірність, що міцніша понад смерть. Крути! Крути! Горда і завзята кличе пісня і веде вперед! Богдан-Ігор Антонич Твір написано в тому жанрі, що й

«У теплі дні збирання винограду…»

Крутянська пісня Спом’янімо в пісні славу Крутів, найсвятіше з наших бойовищ! Крути! Крути! — смолоскип в майбутнє. Підіймімо наші душі ввиш! &nbsp; Крути! Крути! Це за батьківщину стати муром, шанцем душ і тіл. Крути! Крути! Мужньо, воєдино прямувати в найсвятішу ціль. &nbsp; Крути! Крути! Час розплати близько, вже червоний ворог кари жде. Крути! Крути! Вічне бойовисько за майбутній, за світліший день. &nbsp; Крути! Крути! Мужність і посвята, вірність, що міцніша понад смерть. Крути! Крути! Горда і завзята кличе пісня і веде вперед! Богдан-Ігор Антонич Авторові твору належать також рядки

Хай згинуло, хай загуло – Вони лишилися, як криця!

У долоні у Марії місяць – золотий горіх.

Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова...

Для нас вона в світі єдина, одна, Як очі її ніжно-карі…

Крутянська пісня Спом’янімо в пісні славу Крутів, найсвятіше з наших бойовищ! Крути! Крути! — смолоскип в майбутнє. Підіймімо наші душі ввиш! &nbsp; Крути! Крути! Це за батьківщину стати муром, шанцем душ і тіл. Крути! Крути! Мужньо, воєдино прямувати в найсвятішу ціль. &nbsp; Крути! Крути! Час розплати близько, вже червоний ворог кари жде. Крути! Крути! Вічне бойовисько за майбутній, за світліший день. &nbsp; Крути! Крути! Мужність і посвята, вірність, що міцніша понад смерть. Крути! Крути! Горда і завзята кличе пісня і веде вперед! Богдан-Ігор Антонич Ідею твору найточніше передано в прислів’ї

Без відваги зазнаєш зневаги

Де дружніші, там і сильніші

Без верби і калини немає України

Славу свою здобувай у бою

Нема в світі, як своя країна!

Крутянська пісня Спом’янімо в пісні славу Крутів, найсвятіше з наших бойовищ! Крути! Крути! — смолоскип в майбутнє. Підіймімо наші душі ввиш! &nbsp; Крути! Крути! Це за батьківщину стати муром, шанцем душ і тіл. Крути! Крути! Мужньо, воєдино прямувати в найсвятішу ціль. &nbsp; Крути! Крути! Час розплати близько, вже червоний ворог кари жде. Крути! Крути! Вічне бойовисько за майбутній, за світліший день. &nbsp; Крути! Крути! Мужність і посвята, вірність, що міцніша понад смерть. Крути! Крути! Горда і завзята кличе пісня і веде вперед! Богдан-Ігор Антонич Провідним художнім засобом третьої строфи є

Крутянська пісня Спом’янімо в пісні славу Крутів, найсвятіше з наших бойовищ! Крути! Крути! — смолоскип в майбутнє. Підіймімо наші душі ввиш! &nbsp; Крути! Крути! Це за батьківщину стати муром, шанцем душ і тіл. Крути! Крути! Мужньо, воєдино прямувати в найсвятішу ціль. &nbsp; Крути! Крути! Час розплати близько, вже червоний ворог кари жде. Крути! Крути! Вічне бойовисько за майбутній, за світліший день. &nbsp; Крути! Крути! Мужність і посвята, вірність, що міцніша понад смерть. Крути! Крути! Горда і завзята кличе пісня і веде вперед! Богдан-Ігор Антонич Героїв Крут також возвеличено у творі, у якому є образи

Бугу, Мазепи, Залізняка

Дніпра, Каїна, Аскольдової могили

Чорного моря, Кавказу, Мойсея

Ворскли, Полтави, гетьмана Хмельницького

Бенгальський тигр …Непоганий i такий іще спосіб. Викопується величезна й глибочезна яма на стежці, якою тигри до Брахмапутри ходять воду пити. Яма та зверху добре маскується всякими вітами, ліанами, тропічною папороттю i т. iн. Тигри йдуть воду пити увечерi, як уже смеркне. На цей час ви залазьте в ту яму. Залiзли й сидiть тихо-тихо. Нi курити, нi чхати, нi кашляти не можна, бо наполохаєте тигра. Ось iде тигр. Вiн не зовсiм iще очухався пiсля сну, потягається, позiхає, чухає за вухом... Ну, й не помiтить, коли: шелесть у яму! Ви зразу накидайтеся на нього й лоскочiть. Тигри страшенно лоскоту бояться... (Через те, мiж iншим, вони дуже ревнивi!) Як тiльки ви його вхопили обома руками попiд пахвами, вiн зразу починає страшенно реготатись. Але ви не пускайте його, боже вас борони! – бо з’їсть! Лоскочiть, i лоскочiть, i лоскочiть! Вiн качатиметься регочучись по ямi, i ви качайтесь iз ним... Аж поки вiн не крикне: — Ой, не можу! Пусти! I ляже, мов непритомний. Але ви ще з пiв години полоскочiть, тодi пускайте. Готовий! Залоскотаний тигр мертвiший од мертвого… Остап Вишня За жанром це

Бенгальський тигр …Непоганий i такий іще спосіб. Викопується величезна й глибочезна яма на стежці, якою тигри до Брахмапутри ходять воду пити. Яма та зверху добре маскується всякими вітами, ліанами, тропічною папороттю i т. iн. Тигри йдуть воду пити увечерi, як уже смеркне. На цей час ви залазьте в ту яму. Залiзли й сидiть тихо-тихо. Нi курити, нi чхати, нi кашляти не можна, бо наполохаєте тигра. Ось iде тигр. Вiн не зовсiм iще очухався пiсля сну, потягається, позiхає, чухає за вухом... Ну, й не помiтить, коли: шелесть у яму! Ви зразу накидайтеся на нього й лоскочiть. Тигри страшенно лоскоту бояться... (Через те, мiж iншим, вони дуже ревнивi!) Як тiльки ви його вхопили обома руками попiд пахвами, вiн зразу починає страшенно реготатись. Але ви не пускайте його, боже вас борони! – бо з’їсть! Лоскочiть, i лоскочiть, i лоскочiть! Вiн качатиметься регочучись по ямi, i ви качайтесь iз ним... Аж поки вiн не крикне: — Ой, не можу! Пусти! I ляже, мов непритомний. Але ви ще з пiв години полоскочiть, тодi пускайте. Готовий! Залоскотаний тигр мертвiший од мертвого… Остап Вишня В уривку Остап Вишня використав

Бенгальський тигр …Непоганий i такий іще спосіб. Викопується величезна й глибочезна яма на стежці, якою тигри до Брахмапутри ходять воду пити. Яма та зверху добре маскується всякими вітами, ліанами, тропічною папороттю i т. iн. Тигри йдуть воду пити увечерi, як уже смеркне. На цей час ви залазьте в ту яму. Залiзли й сидiть тихо-тихо. Нi курити, нi чхати, нi кашляти не можна, бо наполохаєте тигра. Ось iде тигр. Вiн не зовсiм iще очухався пiсля сну, потягається, позiхає, чухає за вухом... Ну, й не помiтить, коли: шелесть у яму! Ви зразу накидайтеся на нього й лоскочiть. Тигри страшенно лоскоту бояться... (Через те, мiж iншим, вони дуже ревнивi!) Як тiльки ви його вхопили обома руками попiд пахвами, вiн зразу починає страшенно реготатись. Але ви не пускайте його, боже вас борони! – бо з’їсть! Лоскочiть, i лоскочiть, i лоскочiть! Вiн качатиметься регочучись по ямi, i ви качайтесь iз ним... Аж поки вiн не крикне: — Ой, не можу! Пусти! I ляже, мов непритомний. Але ви ще з пiв години полоскочiть, тодi пускайте. Готовий! Залоскотаний тигр мертвiший од мертвого… Остап Вишня Автору «Бенгальського тигра» також належить твір, у якому йдеться про

дитинство й етапи становлення майбутнього письменника

підкорення міста вихідцем із села, що став письменником

відновлення душевної рівноваги митця серед природи

суд над мисткинею, яка вірно кохала козака

долю жінки та її вибір між мистецтвом та буденністю

Бенгальський тигр …Непоганий i такий іще спосіб. Викопується величезна й глибочезна яма на стежці, якою тигри до Брахмапутри ходять воду пити. Яма та зверху добре маскується всякими вітами, ліанами, тропічною папороттю i т. iн. Тигри йдуть воду пити увечерi, як уже смеркне. На цей час ви залазьте в ту яму. Залiзли й сидiть тихо-тихо. Нi курити, нi чхати, нi кашляти не можна, бо наполохаєте тигра. Ось iде тигр. Вiн не зовсiм iще очухався пiсля сну, потягається, позiхає, чухає за вухом... Ну, й не помiтить, коли: шелесть у яму! Ви зразу накидайтеся на нього й лоскочiть. Тигри страшенно лоскоту бояться... (Через те, мiж iншим, вони дуже ревнивi!) Як тiльки ви його вхопили обома руками попiд пахвами, вiн зразу починає страшенно реготатись. Але ви не пускайте його, боже вас борони! – бо з’їсть! Лоскочiть, i лоскочiть, i лоскочiть! Вiн качатиметься регочучись по ямi, i ви качайтесь iз ним... Аж поки вiн не крикне: — Ой, не можу! Пусти! I ляже, мов непритомний. Але ви ще з пiв години полоскочiть, тодi пускайте. Готовий! Залоскотаний тигр мертвiший од мертвого… Остап Вишня Остап Вишня також є автором рядків

«Ви були коли-небудь на річці на Осколі, що тече Харківщиною нашою аж у річку Північний Донець? Не були? Побувайте!... Заплава річки Осколу, де він у цьому місці розбивається на кілька нешироких рукавів, заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густою, зеленою соковитою травою. Як увійдеш, картуза не видко! Шумить заплава в травні та в червні...»

«Коли Іванові минуло сім літ, він вже дивився на світ інакше. Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля…, розумів, про що канькає каня, з чого повстала зозуля, і коли оповідав про все те вдома, мати непевно позирала на нього: може, воно до нього говорить? Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів, зайців і серн…»

«Ви ніколи не жили біля моря? Ви не знаєте пахощів порту й не ловили бичків на хвилерізі? Вам чужі такі слова, як “клівер” або “грецький” та “очаківський” паруси? Та що я питаю! Не можете ви цього знати, бо змінилося все відтоді, як я вперше довірив себе морській воді. Тепер того не побачиш, – брудного … портового завулка, що виходить на море. Тепер цемент, асфальт і машини. Тепер не стають пароплави під дамбою просто, а заходять у спеціальні ангари…»

«Я виходжу на безгранні поля, проходжу перевали і там, де жевріють кургани, похиляюсь на самотню пустельну скелю. Я дивлюсь в даль – Тоді дума за думою, як амазонянки, джигітують навколо мене. Тоді все пропадає... Таємні вершники летять, ритмічно похитуючись, до отрогів, і гасне день; біжить у могилах дорога, а за нею – мовчазний степ..»

«Вітер дув Григорієві в спину. Ще зовсім недавно він тягав і мертвого, і живого тигра, – на нім поналипали шерстинки, на унтах і на руках були плями крови тигрячої… Він пішов назустріч, стискаючи гвинтівку. На санях було дві постаті, завинуті в дохи по самі вуха. Вмить відкинули дохи, – замаячіли будьонівка і єжовський кашкет, руки вхопились за зброю…»

Бенгальський тигр …Непоганий i такий іще спосіб. Викопується величезна й глибочезна яма на стежці, якою тигри до Брахмапутри ходять воду пити. Яма та зверху добре маскується всякими вітами, ліанами, тропічною папороттю i т. iн. Тигри йдуть воду пити увечерi, як уже смеркне. На цей час ви залазьте в ту яму. Залiзли й сидiть тихо-тихо. Нi курити, нi чхати, нi кашляти не можна, бо наполохаєте тигра. Ось iде тигр. Вiн не зовсiм iще очухався пiсля сну, потягається, позiхає, чухає за вухом... Ну, й не помiтить, коли: шелесть у яму! Ви зразу накидайтеся на нього й лоскочiть. Тигри страшенно лоскоту бояться... (Через те, мiж iншим, вони дуже ревнивi!) Як тiльки ви його вхопили обома руками попiд пахвами, вiн зразу починає страшенно реготатись. Але ви не пускайте його, боже вас борони! – бо з’їсть! Лоскочiть, i лоскочiть, i лоскочiть! Вiн качатиметься регочучись по ямi, i ви качайтесь iз ним... Аж поки вiн не крикне: — Ой, не можу! Пусти! I ляже, мов непритомний. Але ви ще з пiв години полоскочiть, тодi пускайте. Готовий! Залоскотаний тигр мертвiший од мертвого… Остап Вишня Справжнє прізвище автора твору «Бенгальський тигр» –

Увідповідніть назву твору (1–4) з його художніми óбразами (А – Д).

копа, Сторож, боярин, метавка

горб на дорозі, шинок, мотовило, Бієвці

п’яльці, казначейство, регістратор, Трандалєв

двужон, Піски, земство, становий

дорога, хутір, ридван, Печерський монастир

Увідповідніть назву твору (1–4) з його ключовими словами (А – Д).

«І мертвим, і живим, і ненарожденним…»

покритка; Московщина; чужі люде

Прометей; чурек і сакля; Яків де Бальмен

степ широкий; Дніпро і кручі; сім’я вольна, нова

на багнищі гóрод; блюдолизи; цариця-небога

своя правда, і сила, і воля; добра слава України

Поєднайте назву твору (1–4) з його уривком (А – Д).

«Але мати не спала. Вона підходить до мене, бере моє стомлене обличчя у свої сухі старечі долоні й схиляє свою голову на мої груди. Вона знову каже, що я, її м’ятежний син, зовсім замучив себе...»

«Мої спогади я присвячую молодим, сміливим і чуйним, їм віддаю я на суд юнацькі помилки й перемоги, щоб збудити їхні думки, щоб спонукати їх на шукання яскравіших просторів і горизонтів. Я не виходив кілька день з монтажної кімнати. Одна з чергових картин була закінчена, режисер показав її дирекції, а зараз ми сидимо з ним удвох між рулонами плівки і скорочуємо…»

«Померкло, стерлося все. Навіть те, що звуть незабутнім першим коханням. Чому ж ця випадкова зустріч, єдиний погляд, єдина ява у великій драмі війни, чому вона не меркне і, відчуваю, ніколи не померкне. Ти – як жива. Бо далекі Рудні гори скрізь ідуть за мною, ближчають з кожним днем, щодалі ширше розгортаючись у своїй трагічній чарівності…»

«Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну. Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не гріє її, не будить радості ані людяного суму…»

«I от коли пригадаєш життя своє, то приходиш до висновку, що таки справді письменника супроводять в його житті явища незвичайні, явища оригінальні, i коли б тих явищ не було, не була б людина письменником, а була б порядним інженером, лікарем чи просто собі толковим кооператором. Підскочать оті явища – i записала людина…»

Узгодьте назви двох творів (1–4) та (А – Д), що належать до одного жанру.

Поєднайте ім’я письменника (1–4) з висловлюванням (А – Д) про нього.

«Це був кінодраматург, відчайдушний реформатор у сфері поетики. Найулюбленіший жанр його ранньої творчості – балада. Його новаторство насамперед полягає в прагненні поєднати прадавнє народнопоетичне й сучасне осягнення життя…»

«Принциповий, нетерпимий до будь-якої неправди, не міг миритися з радянською ідеологією… Так, у вересні 1965 року, під час прем’єри фільму С. Параджанова “Тіні забутих предків” у Києві, узяв участь в акції протесту проти масових політичних репресій у Радянському Союзі…»

«Його перші спроби вражали всіх сучасників. Він був особливим, бо в ньому поєдналося все – він був і музикантом, і художником, і поетом. Дивовижної чистоти і святості ця людина була. І як його стали ламати і крутити… Але попри все він зумів відбутися як великий поет на початку своєї діяльності…»

«Поет-патріот і воїн за духом, ще у 20-х роках минулого століття на фронтах громадянської війни у складі добровольчої армії УНР захищав суверенність Вітчизни, осмислював поразку її в закордонних таборах для інтернованих осіб і розвивав ідею утвердження державності України, перебуваючи на теренах чехословацької еміграції…»

«Митець приятелював із такими відомими письменниками, як Максим Рильський та Остап Вишня, писав тексти до пісень, які звучали в Довженкових фільмах. Проте найкращі свої пісні створив у співавторстві з композитором Платоном Майбородою…»

Питання 1