«Напучування сільського вчителя»: аналіз вірша Малковича
29 липня 2024 р.•
Вірш «Напучування сільського вчителя» Івана Малковича — це щира й довірлива розмова з читачем про важливість збереження рідної мови. Поет у творі не лише знаходить чудові асоціації щодо літер української абетки, а й доносить до читача важливу думку про необхідність захищати мову.
Текст вірша «Напучування сільського вчителя»
Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «Ї»,
а також,
витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик
букви «Є»,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.
Бо кажуть, дитино,
що мова наша — солов'їна.
Правильно кажуть.
Але затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам'ятати
навіть найменший соловейко.
Тому не можна покладатися
тільки на солов'їв,
дитино.
Тема та ідея твору
Тема: прославлення рідної солов'їної мови
Ідея: думка про необхідність боронити найдорожчу святиню народу від загрози винищення
Художні засоби
- Звертання: «дитино» — створює довірливий тон розмови
- Пестливо-зменшувальні слова: свічечка, долоньками, серпик — підкреслюють ніжність та турботу
- Епітети: крихітну свічечку, місячний серпик, солов'їна мова
- Метафори: «свічечку букви Ї», «місячний серпик букви Є» — поетизують літери алфавіту
- Символіка: літери «Ї» та «Є» як унікальні символи української мови
Аналіз твору
Вірш «Напучування сільського вчителя» — щира й довірлива розмова з читачем. Ми часто чуємо, що українська мова — солов'їна. Від постійного повторення ці слова дещо втратили свою глибину, зробилися мовним кліше.
Поет у творі «Напучування сільського вчителя» не лише знаходить чудові асоціації щодо літер української абетки, а й доносить до читача важливу думку, що «не можна покладатися тільки на солов'їв» у збереженні рідної мови.
Малкович піднімає проблему ролі рідної мови у становленні особистості.
І. Малкович уникає фальшивої патріотичної риторики, натомість удається до оригінальних образів-символів, поетизуючи літери алфавіту, притаманні лише українській мові «і», «є», які має захищати дитина змалку.
Символіка літер
Автор створює оригінальні асоціації з літерами української абетки:
- Літера «Ї» — «крихітна свічечка», яку дитина має захищати долоньками
- Літера «Є» — «місячний серпик», зрізаний з неба разом із ниточкою
Ці образи підкреслюють унікальність української мови та необхідність її збереження з дитинства.
Устами ліричного героя – сільського вчителя поет висловлює свій пекучий біль з приводу нехтування рідної мови. І, як заключний акорд, звучить притчевий фінал ліричного сюжету: «Тому не можна покладатись/тільки на солов'їв /дитино.»