Порівняльна характеристика Федька та Толі «Федько-халамидник»

У оповіданні В. Винниченка «Федько-халамидник» зображені два хлопчики, які є антиподами один одному. Їх порівняння показує різницю між щирістю та лицемірством, благородством та підлістю.

Федько був сином бідних робітників. Він жив у скромних умовах, але це не зробило його злим або заздрісним.

Толя — син хазяїна того будинку, де жила Федькова родина. Він мав кращі умови життя, але це не зробило його добрим або щирим.

У Федькові ніби біс вселився. Він був непосидючим, любив бешкетувати, лазити по дахах будинків або сидіти на воротах. Спокій був його ворогом.

Толя ж був дитиною ніжною, смирною, соромливою. На вулицю виходив завжди чистеньким, посміхаючись своїми невинними синіми очима. Але за цією зовнішньою привабливістю ховалася підлість.

На Федька часто скаржилися його однолітки, і батько, прийшовши з роботи, часто його бив. «Вибивши «сибіряку», батько виймає з кишені дві або три копійки й дає йому» за те, що завжди говорить правду.

Толина мати мало не непритомніла, бачачи, що її син водиться з Федьком. Вона боялася, що її «хороший» син може набратися поганих звичок від бідного хлопчика.

Федько врятував Толю, допомігши йому з крижини вибратися на берег. А потім, бачачи переляканого Толю, може, вперше збрехав, взявши на себе вину.

Толя ж тулився до матері, яка милувала його і жаліла. Він сказав, що Федько штовхнув його на кригу. Через Толю покарали безвинного Федька, через Толю Федько застудився і помер. А Толя ще у бідної Федькової матері виманив чижика.

Федько:

Толя:

Історія закінчується трагічно: Федько помирає від хвороби, яку отримав, рятуючи Толю. А Толя залишається жити, але тепер він мусить жити з усвідомленням того, що він винний у смерті свого друга.

Це показує несправедливість життя: добрий і благородний Федько помирає, а підлий і егоїстичний Толя залишається жити.

В. Винниченко ясно показує своє ставлення до героїв: він симпатизує Федькові за його щирість, правдивість та готовність допомагати іншим. Толя ж зображений як негативний персонаж, який використовує свою зовнішню привабливість для приховування підлості.

Автор нагадує читачам, що зовнішність може бути оманливою, а справжню цінність людини визначають її вчинки та характер.

Порівняльна характеристика Федька та Толі показує, що соціальне становище не визначає моральні якості людини. Бідний Федько виявляється благороднішим і чеснішим за заможного Толю.

Твір навчає цінувати справжні моральні якості: щирість, правдивість, готовність допомагати іншим, а не зовнішні атрибути успіху.