Що таке метонімія?
20 квітня 2025 р.Від античних часів до сьогодення метонімія залишається одним із найдієвіших засобів збагачення мовлення. Цей троп, уперше описаний ще Аристотелем, дозволяє авторові лаконічно, через асоціативні зв'язки, створювати яскраві образи. Коли ми кажемо, що «читаємо Франка», «слухаємо Вівальді» або заявляємо, що «вся школа зібралася на подвір'ї», ми використовуємо метонімічне перенесення значення. Цей непомітний, але всюдисущий художній засіб пронизує українську мову та літературу, допомагаючи мовцям економно та образно висловлювати свої думки.
Визначення та сутність метонімії
Метонімія (від грец. metonymia – перейменування) – троп, який полягає в перенесенні назви з одного предмета чи явища на інший на основі суміжності, певного реального зв'язку між ними. На відміну від алегорії, яка базується на уподібненні, та гіперболи, яка передбачає перебільшення, метонімія ґрунтується на реальних зв'язках між предметами.
За своєю природою метонімія – це мовна економія, лаконізм, коли замість розлогого опису використовується одне влучне слово чи вираз. Як зазначає відомий український лінгвіст Олександр Пономарів: «Метонімія – один із найдавніших засобів збагачення мови новими значеннями, вона активно діє й сьогодні».
Серед найпоширеніших видів метонімічних перенесень у мові та літературі варто виділити такі:
1. Назва автора замість його творів: «На полиці стоїть Шевченко» (книги Тараса Шевченка).
2. Матеріал замість виробу: «Одягнув кашемір» (пальто з кашеміру).
3. Місце замість людей, які там перебувають: «Ціле село висипало на майдан» (мешканці села).
4. Ємність замість вмісту: «Випив склянку» (воду зі склянки).
5. Установа замість людей, які там працюють: «Міністерство ухвалило нове рішення» (керівництво міністерства).
6. Назва країни замість її представників: «Україна здобула перемогу на чемпіонаті» (українські спортсмени).
7. Дія замість результату: «Написав хороший переклад» (текст перекладу).
У своїй фундаментальній праці «Поетика» давньогрецький філософ Аристотель зазначав, що метонімія, разом із метафорою, дозволяє «говорити одне, а мати на увазі інше», створюючи тим самим особливу виразність мовлення. Сучасні мовознавці підкреслюють, що метонімія – це не просто стилістичний прийом, а глибинний процес людського мислення, заснований на асоціативних зв'язках.
Функції метонімії в художньому тексті
Метонімія виконує в художньому тексті низку важливих функцій, які надають йому особливої виразності та глибини:
1. Економія мовних засобів – метонімія дозволяє стисло і влучно передати думку, уникаючи розлогих описів. Наприклад, у репортажі «Стадіон аплодував стоячи» коротко і ємно передано те, що в іншому випадку вимагало б довгого опису: «Усі глядачі, що заповнили стадіон, встали і почали аплодувати».
2. Художня виразність – метонімія створює яскраві, незвичні образи, які привертають увагу читача. У поезії Ліни Костенко «Марную день на пошуки незримої»: «О, не взискуй гіркого меду слова!» – метонімія «мед слова» створює складний асоціативний образ.
3. Характеристична функція – метонімія часто використовується для непрямої характеристики персонажів через деталі їхнього одягу, поведінки, оточення. Наприклад, у новелі Михайла Коцюбинського «Intermezzo»: «Лихі бадилля кропиви поблідли, голови молодих соняшників похилились аж до землі» – через опис рослин передається стан природи і настрій персонажа.
4. Евфемістична функція – метонімія дозволяє уникнути прямого називання неприємних чи табуйованих явищ. Наприклад, «пішов у кращий світ» замість «помер».
5. Узагальнююча функція – метонімія дозволяє представити окреме через загальне, частину через ціле. У національному гімні України: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» – словом «свобода» метонімічно позначено всю незалежну Україну.
6. Виділення суттєвого – метонімія акцентує увагу на важливих, характерних рисах зображуваного. У вірші Василя Стуса «Сто років, як сконала Січ» метонімія «Січ» виділяє суттєве в історії козацтва – військово-політичну організацію.
7. Сатирична функція – метонімія може використовуватися для створення комічного, сатиричного ефекту. Наприклад, у Остапа Вишні: «В президію полізли портфелі й краватки» – тут висміюються бюрократи, яких письменник позначає характерними атрибутами їхнього статусу.
Як зазначає літературознавець Михайло Наєнко: «Метонімія – це не просто троп, це спосіб художнього мислення, який відображає здатність людини бачити зв'язки між предметами і явищами, знаходити ціле в частині і частину в цілому».
Метонімія в українській народній творчості
Український фольклор надзвичайно багатий на метонімічні конструкції, які відображають народне світосприйняття, систему цінностей, особливості мислення:
1. У народних піснях метонімія часто використовується для створення поетичних образів: «Ой не шуми, луже, зелений байраче» – звертання до байраку, а мається на увазі природа в цілому, можливо, і весь світ.
2. У прислів'ях та приказках метонімія допомагає лаконічно висловити народну мудрість: «Молодість плечима робить, а старість – головою» – плечі метонімічно позначають фізичну силу, а голова – розум, досвід.
3. У загадках метонімія є частим засобом творення загадкового образу: «Тихий Миколай пройшов – сніг приніс із собою» – ім'я Миколай використовується для позначення свята і зимової пори року.
4. У казках через метонімію часто позначаються персонажі: «Зустріла лисичка кожушок і шапку» – мається на увазі людина в такому одязі.
5. У народних оповіданнях метонімія нерідко використовується для характеристики персонажів: «Жупан завітав до хати» – багатий чоловік, пан.
Етнолінгвіст Віталій Жайворонок у праці «Знаки української етнокультури» зазначає: «Метонімія в українському фольклорі – це не лише художній засіб, а й спосіб кодування культурної інформації, народного досвіду, який передавався з покоління в покоління».
На відміну від літоти, яка применшує, метонімія часто увиразнює важливий аспект, змушуючи читача сприймати його як ключову частину цілого. А порівняно з метафорою, метонімія спирається не на подібність, а на реальний зв'язок між поняттями.
Особливістю метонімії в українській народній творчості є її тісний зв'язок із національною символікою. Наприклад, калина часто метонімічно позначає Україну, рідну землю. Такі метонімічні символи зрозумілі всім носіям української культури і викликають цілий комплекс асоціацій.
Метонімія в українській літературі
Українська література демонструє багате й різноманітне використання метонімії, яка стала улюбленим художнім прийомом багатьох письменників:
1. У творчості Тараса Шевченка метонімія часто набуває соціально-політичного звучання: «І на оновленій землі / Врага не буде, супостата, / А буде син, і буде мати, / І будуть люде на землі» – метонімія «син», «мати», «люде» позначає відроджену вільну Україну, її народ.
2. Іван Франко майстерно використовує метонімію для створення яскравих соціальних образів: «Земле, моя всеплодющая мати, / Сили, що в твоїй живе глибині, / Краплю, щоб в бою сильніше стояти, / Дай і мені!» – «краплю сили» – метонімічне позначення енергії, наснаги.
3. Леся Українка використовує метонімію для передачі складних емоційних станів: «Слово, чому ти не твердая криця, / Що серед бою так ясно іскриться?» – «слово» метонімічно позначає поетичну творчість, літературу.
4. У прозі Михайла Коцюбинського метонімія часто слугує засобом психологізації оповіді: «Село заворушилося, загуло, колихнулося, як море» – тут село метонімічно позначає селян, жителів.
5. У творчості неокласиків, зокрема Максима Рильського, метонімія стає засобом створення вишуканих, інтелектуальних образів: «Коли усе в тумані життєвому / Загубиться і не лишить слідів, / Не я, а вірш торкнеться вічних снів» – «вірш» метонімічно позначає творчість, духовну спадщину поета.
6. У шістдесятників метонімія часто набуває форми політичного інакомовлення: «Тарасові провесни» Ліни Костенко – метонімічне позначення періодів національного піднесення, боротьби за волю.
7. У сучасній українській літературі метонімія використовується як засіб створення постмодерністської гри сенсів. Наприклад, у прозі Юрія Андруховича: «Європа карнавальна блукала вулицями міста» – метонімія «Європа» позначає європейську культуру, дух, стиль життя.
Літературознавець Ніла Зборовська зазначає: «Метонімія в українській літературі часто стає засобом кодування національних травм, витіснених комплексів, колективної пам'яті. Через метонімію письменники часто говорять про те, що неможливо висловити прямо».
Метонімія та суміжні тропи
Метонімія активно взаємодіє з іншими тропами, утворюючи складні образні конструкції:
1. Метонімія і синекдоха – більшість дослідників вважає синекдоху різновидом метонімії, коли відбувається перенесення з частини на ціле (або навпаки): «Усі руки були зайняті роботою» – «руки» замість «люди». Проте деякі лінгвісти виділяють синекдоху як окремий троп.
2. Метонімія і метафора – часто поєднуються, утворюючи метафорично-метонімічні комплекси. Наприклад, у рядках Василя Стуса «О краю мій, коли тобі проститься / Крик передсмертний і важка сльоза / Розстріляних, замучених, забитих / По соловках, сибірах, магаданах?» – географічні назви метонімічно позначають табори, а весь вираз є метафорою страждань українського народу.
3. Метонімія і алегорія – іноді метонімія стає частиною алегоричного образу. Наприклад, у байці «Бджоли та Шершні» Григорія Сковороди образи бджіл і шершнів метонімічно позначають трудящих і дармоїдів, що в цілому створює алегорію суспільства.
4. Метонімія і символ – метонімічний образ може набувати символічного значення. Наприклад, у літературі вираз «козацька шабля» метонімічно позначає військову силу козацтва, а в ширшому значенні символізує волелюбність, героїзм українського народу.
5. Метонімія і гіпербола – наприклад, у вислові «Увесь світ говорить про цю подію» метонімія «світ» (люди) поєднується з гіперболізацією (перебільшенням масштабу події).
6. Метонімія і літота – можуть поєднуватися в одному образі. Наприклад, «Його авторитет можна виміряти наперстком» – «наперсток» метонімічно позначає малий об'єм, що в поєднанні з літотою створює применшення.
Як зауважує лінгвіст Юрій Карпенко: «Метонімія – чи не найбільш гнучкий і динамічний троп, який легко вступає у взаємодію з іншими образними засобами, створюючи складні смислові конструкції. Саме ця властивість робить метонімію незамінним інструментом у руках майстрів слова».
Метонімія в сучасній мові та культурі
Метонімія активно функціонує не лише в літературі, а й у різних сферах сучасної мови та культури:
1. У повсякденному мовленні ми часто використовуємо метонімічні конструкції: «поставити чайник» (воду в чайнику), «з'їсти тарілку» (їжу з тарілки), «прочитати Коцюбинського» (твори Коцюбинського). Такі вислови стали частиною мовної норми і вже не сприймаються як тропи.
2. У мас-медіа метонімія часто використовується в заголовках для економії місця та привернення уваги: «Київ і Берлін домовилися про співпрацю» (уряди цих країн), «Гривня змінила курс» (курс національної валюти).
3. У рекламних текстах метонімія дозволяє створювати яскраві, запам'ятовувані образи: «Купуй українське!» (товари українського виробництва), «Смак, що захоплює» (напій, який має такий смак).
4. У політичному дискурсі метонімія використовується для створення узагальнених образів: «голос народу», «воля майдану», «рука Москви».
5. У музиці та образотворчому мистецтві метонімія проявляється через характерні деталі, які представляють ціле. Наприклад, у пісні «Червона рута» назва квітки метонімічно представляє всю народну міфологію, пов'язану з нею.
6. У інтернет-комунікації виникають нові форми метонімії, пов'язані з віртуальною реальністю: «Він забанив мене» (заблокував мій акаунт), «скинути на пошту» (надіслати електронною поштою інформацію).
7. У науковій термінології багато термінів утворені метонімічним шляхом: «вимірювати тиск» (рівень тиску), «визначити частоту» (величину частоти).
Українська дослідниця Олена Селіванова зазначає: «Метонімія – це не просто стилістичний прийом, а когнітивний механізм, який дозволяє нам структурувати і розуміти дійсність. У сучасному інформаційному суспільстві метонімія набуває нових форм, відображаючи зміни в соціокультурному просторі».
Цікаво спостерігати, як метонімічні процеси відбуваються в сучасній українській мові під впливом глобалізації, цифрових технологій, суспільних змін. Метонімія виявляється надзвичайно продуктивним способом творення нових значень для найменування нових реалій.